Справа № 11-538/11 23.08.2011 23.08.2011 26.08.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 – 538/11 р. Категорія ст. 263 ч. 2 КК України
Головуючий суду 1 інстанції суддя Захарченко Д.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду
Миколаївської області в складі:
Головуючої: Гребенюк В.І.
Суддів: Кателіна В.П.
Пісного І.М.
За участю прокурора Гаврилка О.О.
засудженого ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого соціальним працівником в Миколаївському місцевому благодійному фонді «Вихід», зареєстрованого по АДРЕСА_1 проживаючого по АДРЕСА_2 раніше судимого:
1) 23.02.1999 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. З ст. 140 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 04.06.2002 року за відбуттям строку покарання;
2) 08.12.2005 року Жовтневим районним судом м. Миколаєва за ст. ст. 307 ч. 2, 309 ч. 2, 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 29.01.2009 року умовно - достроково на 1 рік 7 місяців 27 днів; -
- засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України 3 місяці арешту.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 12.02.2011 року близько 08.45 год. біля будинку № 17 по пр. Миру в м. Миколаєві, придбав дубинку, яка є холодною зброєю ударно - дробильної дії та яку близько 09.00 год., перебуваючи біля будинку № 17 по пр. Миру в м. Миколаєві, носив при собі без передбаченого законом дозволу.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин справи і правильності кваліфікації дій, просить змінити вирок та змінити призначений вид покарання на інший, не пов’язаний з позбавленням волі. Посилається на визнання своєї вини, щире каяття, свою роботу в ММБФ «Вихід», наявність сім’ї, свою хворобу на СНІД III-ї клінічної стадії та свою інвалідність 2-ї групи.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2 на підтримку апеляції, думку прокурора Гаврилка О.О. про залишення апеляції без задоволення, а вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину, які ніким, в тому числі і апелянтом, не оспорюються, і дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 263 КК України як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Згідно ст. 372 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоча і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання засудженому ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину - що ним вчинений злочин середньої тяжкості; дані про особу засудженого - що за місцем проживання він характеризується позитивно, є інвалідом 2 групи, страждає рядом тяжким захворюванням; пом’якшуючу покарання обставину - щире каяття; а також обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочинів. Крім того, суд врахував майновий стан засудженого при вирішенні питання про покладення судових витрат на рахунок держави.
Колегія суддів враховує як пом’якшуючі покарання ОСОБА_2 обставини активне сприяння розкриттю злочину, стан його здоров’я, а також враховує, що засуджений після останнього умовно - достроково звільнення з місць позбавлення волі створив суспільно корисні зв’язки - має сім’ю, працює у благодійному фонді «Вихід», а також є волонтером благодійних фондів «Подолання» і «Пенітенціарна ініціатива», де характеризується позитивно.
Крім того, обираючи вид та розмір покарання ОСОБА_2, суд не врахував особливостей та обставин вчиненого ним злочину.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 почав носити при собі знайдену в день затримання саморобну дубинку з метою самозахисту. Вказані доводи засудженого ніким не спростовані, а тому заслуговують на увагу з огляду на характер його роботи.
За таких обставин призначене судом засудженому ОСОБА_2 покарання є явно несправедливим за своїм видом внаслідок його суворості, а тому колегія суддів з урахуванням всіх вищезазначених обставин приходить до висновку про необхідність пом’якшення засудженому ОСОБА_2 призначеного покарання шляхом заміни його на інший вид покарання – на штраф.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2011 року відносно ОСОБА_2 змінити.
Покарання, призначене ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 263 КК України, пом’якшити до штрафу в розмірі 510 грн.
В іншій частині даний вирок залишити без змін.
Головуюча:
Судді: