Справа № 1-486/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2011 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                     Просалової О.М.,

при секретарі                              Линичук Ю.П.,

за участю прокурора                      Василенкова Б.М.,

адвоката                                        ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Києві, є громадянином України, має середню-спеціальну освіту, офіційно не працює, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, судимий:

1) 19 червня 2001 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 141 КК України на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік і 6 місяців;

2)  21 травня 2003 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 186, 71 КК України на 4 роки і 6 місяців позбавлення волі,

–за ч.2 ст. 307 та ч.2 ст. 309 КК України,

            в с т а н о в и в:

Підсудний  ОСОБА_1., 20 січня 2011 року  близько 12 години з метою придбання наркотичного засобу з метою збуту та без мети збуту, зателефонував невстановленій досудовим слідством особі і домовився про придбання у неї наркотичного засобу за грошові кошти у сумі 500 гривень. При спілкуванні по телефону, остання повідомила ОСОБА_1 про місце, де йому необхідно було залишити кошти, а саме у коробці з-під цигарок «Camel»біля каналізаційної кришки, яка знаходиться неподалік перехрестя вулиць Харківське шосе та Фанерна поблизу інституту хімії зі сторони залізнодорожної колі в м. Києві. Коли ОСОБА_1, залишив кошти у призначеному місці і повідомив про це невстановлену досудовим слідством особу, вона по мобільному телефону повідомили ОСОБА_1 де знаходиться наркотичний засіб.

20 січня 2011 року близько 14 години 15 хвилин, ОСОБА_1., знаходячись на станції залізничних поїздів «Лівий берег», біля платформи, що знаходиться з правої сторони ближче вул. Березняківській, 31 в м. Києві. У вказаному невстановленою досудовим слідством особою місці взяв, таким чином незаконно придбав з метою збуту та без мети збуту особливо-небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено –опій ацетильований, загальної масою 12,5 грами, з яких 5,5 грами з метою збуту, а 7 грамів без мети збуту. Даний наркотичний засіб знаходився у пластиковій пляшці коричневого кольору, ємкістю 100 мл з етикеткою «Перекись водню розчин», яку ОСОБА_1. поклав до правої зовнішньої кишені власної куртки та, незаконно зберігаючи при собі, на маршрутному таксі №178 перевіз наркотичний засіб до автобусної зупинки, що розміщена на вул. Здолбунівській, 9 у м. Києві, де заховав під кущем.

Цього ж дня близько 21 години 35 хвилин, ОСОБА_1. забрав заховану пляшку з особливо небезпечним наркотичним засобом, зазначеним вище, та, тримаючи у правій руці, направився в напрямку проїжджої частини вул. Кочерги в м. Києві, де був зупинений працівниками міліції Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві. Намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, ОСОБА_1. відкрутив кришку вказаної пляшки з наркотичним засобом та викинув цю пляшку на землю. Одразу ОСОБА_1. був затриманий працівниками міліції, які при огляді місця події виявили та вилучили залишки вказаного вище особливо небезпечного наркотичного засобу.

В ході судового слідства підсудний ОСОБА_1. вину свою в скоєнні інкримінованих йому злочинах визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив викладені у вироку вище обставини. Показав, що дійсно, 20 січня 2011 року з наглядно знайомою ОСОБА_3 він домовився за 500 гривень купити у неї для власного вживання, а також для своїх знайомих «ширку». Для себе він вирішив придбати 7 грамів, а для друзів 5,5 грамів наркотичного засобу –опію ацетильованого. По мобільному телефону йому ОСОБА_3 розказала де йому необхідно залишити гроші і після цього, як він залишив гроші у вказаному ОСОБА_3 місці, вона йому по мобільному телефону повідомила де необхідно забрати наркотичний засіб. Біля 14 години цього ж дня він поїхав на вказане місце, де у вказаному ОСОБА_3 місці взяв пляшечку коричневого кольору з надписом «Перекись водню»з наркотичним засобом, яка була загорнута у туалетний папір. Просив призначити йому мінімальне покарання.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч.3 ст.299, 301-1 КПК України поясненнями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності їх позиції. Учасникам судового розгляду роз’яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 органами досудового слідства  в частині незаконного придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту, інкриміновано кваліфікуючу ознаку вчинення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 КК України. З встановлених судом під час судового слідства обставин видно, що ОСОБА_1. одночасно придбав наркотичний засіб як з метою збуту так і без мети збуту, тобто в даному випадку його дії утворюють сукупність злочинів, не утворюючи кваліфікуючої ознаки вчинення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 КК України, передбаченої ч.2 ст. 309 КК України.

В зв’язку з наведеним, суд вважає за необхідне виключити з пред’явленого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України обвинувачення зазначену кваліфікуючу ознаку.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1. своїми діями, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичного засобу без мети збуту, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 309 КК України.

Крім того, ОСОБА_1. своїми діями, які виразились у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 307 КК України.

Обставиною, яка пом’якшує покарання підсудному ОСОБА_1, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття підсудного.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудному ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставини їх вчинення, дані, що характеризують особу підсудного, який має судимість, його щире каяття, відношення до скоєного, позитивну характеристику з місця проживання, те, що він не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра і вважає правильним обрати йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах,  передбачених санкцією закону.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.81 КПК України.

Судові витрати, пов’язані з проведенням експертиз, належить стягнути з підсудного ОСОБА_1

           Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 та ч.2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання:

–за ч.2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк п’ять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого ОСОБА_1;

– за ч.1ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

На  підставі  ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без зміни –утримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 23 січня 2011 року.

Речові докази по справі знищити (т.1 а.с. 38).

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь НДЕКЦ з обслуговування ЛУ на ПЗЗ при Управлінні МВС України на залізничному транспорті, розрахунковий рахунок № 31257272210703, код 25576445, ГУДКУ в Київській області, МФО 821018, за проведення експертиз у розмірі 580 гривень 50 копійок (п?ятсот вісімдесят гривень 50 копійок).

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Яковенком Денисом Олександровичем –у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

С у д д я