Справа №1-524/2007 p.

ВИРОК

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

20 серпня 2007 року Святошинський районний суд міста Києва

в складі: головуючого - судці                                                Почупайло А.В.

при секретарях                                                                        Левко О.О.,  Єрмак Л.В.

за участю прокурора                                                               Кацюби М. С.

адвоката                                                                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  що народився у м.  Вишневому Київської області,  корейця,  громадянина України,  не працюючого,  студента 5-го курсу заочного відділення Київського Національного Університету культури та мистецтва,  одруженого,  має на утриманні дочку ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,  освіта неповна вища,  проживаючого в АДРЕСА_1,  судимого 08 липня 1996 року Залізничним районним судом м.  Києва за  ст.  142 ч.3 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; у скоєнні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  185 КК України,  -

встановив:

Підсудний ОСОБА_1 будучи раніше засудженим 08 липня 1996 року Залізничним районним судом м.  Києва за  ст.  142 ч.3 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна,  звільнившись 21 листопада 2001 року із місць позбавлення волі,  належних висновків для себе не зробив,  на шлях виправлення не став і знову скоїв умисний злочин.

Підсудний ОСОБА_1 28 травня 2007 року,  приблизно в 13 годин 05 хвилин,  знаходячись у приміщенні СТО,  розташованої по АДРЕСА_2,  повторно,  таємно викрав чуже майно,  яке належить ОСОБА_4 ,  завдавши потерпілому матеріальну шкоду.

Так,  ОСОБА_1,  28 травня 2007 року,  приблизно в 13 годин 05 хвилин,  знаходячись у приміщенні СТО,  розташованої по АДРЕСА_2,  попросив у свого знайомого ОСОБА_3  мобільний телефон,  щоб зателефонувати. Коли нічого не підозрюючий ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 свій мобільний телефон „Самсунг-Д800",  і став займатись своїми справами,  то ОСОБА_1 набравши номер на вказаному мобільному телефоні,  вийшов із приміщення СТО. Знаходячись біля приміщення СТО,  ОСОБА_1 вирішив викрасти даний мобільний телефон. Скориставшись тим,  що ОСОБА_3.  знаходився в приміщенні СТО й не спостерігав за ним,  ОСОБА_1,  реалізуючи свій злочинний умисел,  з метою обернення на свою користь та особистого збагачення,  повторно,  таємно викрав чуже майно,  що належить ОСОБА_4,  а саме: мобільний телефон „Самсунг Д800",  ціною 1150 гривень,  у якому знаходилася сім-картка абоненту „Київстар",  вартістю 50 гривень,  на рахунку якої знаходились гроші в розмірі 13 гривень,  а всього на загальну суму 1213 гривень,  чим завдав потерпілому матеріальну шкоду.

З викраденим чужим майном ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік,  розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1,  свою вину в інкримінованому йому складі злочину,  передбаченому ч. 2  ст.  185 КК України визнав повністю,  щиросердно розкаявся й дав суду покази,  які повністю відповідають встановленим обставинам скоєння ним злочину,  підтвердивши час,  місце та спосіб скоєння злочину. Заявлений цивільний позов визнав.

Оскільки підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєному визнав повністю та не оспорює фактичні обставини справи,  розміру цивільного позову,  то суд при визначенні обсягу доказів,  що підлягають дослідженню,  обмежився показами підсудного ОСОБА_1

Таким чином,  дослідивши зібранні по справі докази в їх сукупності,  суд приходить до висновку,  що вина підсудного ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому складу злочину повністю доведена й кваліфікація його дій за ч. 2  ст.  185 КК України є правильною,  оскільки він повторно,  таємно викрав чуже майно,  що належить громадянину ОСОБА_4,  чим завдав потерпілому матеріальну шкоду.

Обговорюючи питання про міру та вид покарання підсудному ОСОБА_1,  суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину,  що скоєний ним злочин є середньої тяжкості,  характеристику особи підсудного,  який посередньо характеризується за останнім місцем відбуття покарання,  на час скоєння злочину суспільно-корисною працею зайнятий не був,  не працював,  є студентом заочного відділення Київського Національного Університету культури та мистецтва,  раніше судимий,  рецидив злочину,  його відношення до скоєного,  щире каяття,  завдані потерпілому збитки не відшкодовані та вважає за необхідне обрати йому покарання у вигляді позбавленням волі,  так як приходить до висновку,  що його виправлення та перевиховання не можливо без ізоляції від суспільства.

Суд,  вважає необхідним зарахувати підсудному ОСОБА_1 в строк відбуття покарання,  утримання його в ізоляторі тимчасового утримання м.  Києва в період з 05 червня 2007 року по 08 червня 2007 року.

Цивільний позов ОСОБА_4 суд вважає за необхідне задовольнити в повному обсязі.

Керуючись  ст.   ст.  323,  324 КПК України,  суд,  -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1,  до вступу вироку в законну силу,  залишити без змін - утримання під вартою в Київському СІЗО (№13) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Київській області.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 30 червня 2007 року,  зарахувавши йому в строк відбуття покарання,  утримання його в ізоляторі тимчасового утримання в період з 05 червня 2007 року по 08 червня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1213 гривень.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м.  Києва протягом 15 днів,  із моменту вручення копії вироку засудженому,  а рештою учасників процесу,  у той же строк із моменту його проголошення.