Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-710/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Ковальчук
Категорія - 41 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.08.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Драного О.П.,
суддів: Гончара В.М., Петрової І.М.,
за участю прокурора: Фомічової І.В.,
захисника - адвоката: ОСОБА_2,
представника потерпілого: ОСОБА_3,
засудженого: ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_4 на вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 1 квітня 2011 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Завалля Гайворонського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта середня, пенсіонера, одруженого, проживаючого у АДРЕСА_1 раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортним засобом.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю на 1 рік.
Згідно ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_4 обов'язок не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи, про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Постановлено судом стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2033 гривні матеріальної шкоди та 5600 гривень моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 928 гривень 80 копійок судових витрат.
За вироком Гайворонського районного суду ОСОБА_4 визнанний винним у тому, що 6 липня 2010 року о 11.20 год. у смт. Завалля, Гайворонського району, Кіровоградської області, керуючи власним автомобілем «Опель Кадет», 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився в технічно справному стані рухався по вул. Гоголя в напрямку до перехрестя з вул. 40 років Перемоги, яка являється головною відносно вул. Гоголя. Виїхавши на перехрестя з вул. Комсомольською, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106, 1979 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5
Під час руху в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_4 для забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний був діяти згідно вимог п.16.11 Правил дорожнього руху, згідно яких «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, який рухається по другорядній дорозі, повинен надати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїжджих частин по головній дорозі незалежно від напрямку їх подальшого руху».
Всупереч зазначених вимог п.16.11 Правил дорожнього руху, водій автомобіля «Опель кадет», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, рухаючись по вул. Гоголя, яка є другорядною відносно вул. 40 років Перемоги не прийняв міри до надання дороги транспортному засобу, який рухався по вул. 40 років Перемоги, яка є головною відносно вул. Горького, внаслідок чого виїхав на перехрестя нерівнозначних доріг та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5 Внаслідок зіткнення водій автомобіля «Опель кадет», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини лівої малоберцової кістки, спадин бокової поверхні шиї справа, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 278 від 15.09.2010 року відносяться до середнього ступеню тяжкості, а пасажир автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, який знаходився на задньому сидінні автомобіля на руках у бабусі ОСОБА_7 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому лобної кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №226 від 02.09.2010 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, у зв'язку з чим малолітній ОСОБА_6 був доставлений в Гайворонське РТМО де він знаходився на лікуванні в період з 06.07.2010 року по 19.07.2010 року.
В апеляціях:
- прокурор просить скасувати вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_4 покарання, та постановити новий вирок, яким призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з встановленням іспитового строку терміном на 2 роки та покласти на засудженого обов'язки передбачені ч.1 ст.76 п.п.2, 3, 4 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, злочин, вчинений засудженим, є тяжким злочином, обставини які пом'якшують покарання відсутні, підсудний під час досудового та судового слідства свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав частково, не розкаявся, матеріальну та моральну шкоду спричинену потерпілому своїми злочинними діями не відшкодував.
Також, зазначає, що судом при винесенні вироку необґрунтовані підстави відмови у призначені засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами;
- засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду, а справу повернути на новий судовий розгляд у суд першої інстанції, але в іншому складі суду, оскільки на досудовому слідстві та у судовому засіданні він вину у вчиненні ДТП визнаю частково, так як у ДТП винен і водій автомобіля ВАЗ-2096 ОСОБА_5, який їхав з великою швидкістю, більше 60 км/год. Про це свідчать ті обставини, що удар автомобіля ВАЗ 2106 у його автомобіль „Опель" (вага якого більше 1 тонни), був такий сильний, що автомобіль „Опель" юзом був переміщений вправо на 3 метри, після чого ще переїхав бордюр висотою 15 см. на другій частині проїзної дороги і зупинився за 10 метрів, вдарившись об дерево і паркан.
Крім того, вважає, що водій ВАЗ 2106 ОСОБА_5 порушив правила перевозки п.п.21.11. «б»ПДР, де чітко вказано, що забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см. та тих, що не досягли 12-річного віку - у транспортних засобах, обладнаними ременями безпеки без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на передньому сидінні легкового автомобіля - без використання зазначених спеціальних засобів. Якби водій ВАЗ 2106 ОСОБА_5 перевозив дитину згідно ПДР, то дитина не отримала б тяжких тілесних ушкоджень. Досудове та судове слідство проведено однобічно, неповно, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а тому вважає, що вирок суду підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, засудженого ОСОБА_4 та захисника-адвоката ОСОБА_2 в його інтересах, які підтримали доводи апеляції засудженого, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції не підлягають задоволенню за таких підстав.
Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_4 у вчинені злочину за який він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав всебічну, повну та об’єктивну оцінку.
Крім часткового визнання засудженим своєї вини у вчиненому, його вина повністю підтверджується показаннями допитаними у ході судового слідства представника потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.171-172).
Також, вина засудженого підтверджується й іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду справи, а саме: змістом протоколу огляду місця ДТП - ділянку в смт. Завалля на перехресті вул. Гоголя з вул. 40 років Перемоги, де відбулось зіткнення двох автомобілів (а.с. 7-8); протоколом огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу, де описані наявні на автомобілі пошкодження внаслідок ДТП на момент виявлення (а.с. 16-17); висновком судово-медичної експертизи № 266 від 02.09.2010 року, згідно якого на тілі дитини - ОСОБА_6 мають місце тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забою головного мозку, перелому лобної кістки, які відносяться до категорії тяжких як небезпечних для життя в момент заподіяння (а.с. 51-53); висновком експерта № 114 від 04.09.2010 року, згідно якого водій автомобіля «Опель кадет»ОСОБА_4, виконуючи вимоги п.16.11 ПДР, мав можливість не здійснювати небезпеки для руху і тим самим попередити ДТП (а.с. 62-64); висновком авто-технічної експертизи транспортних засобів № 113 від 04.09.2010 року, згідно якого автомобіль «Опель кадет»та автомобіль ВАЗ 2106 на момент ДТП перебували в технічно - справному стані (а.с. 70-72); висновком судово - медичної експертизи № 278 від 15.09.2010 року, згідно якого на тілі ОСОБА_4 мають місце тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини лівої малоберцової кістки, ссадин бокової поверхні шиї справа, які відносяться до середнього ступеню тяжкості (а.с. 94-96).
На підставі достовірних і узгоджених між собою доказів районний суд обґрунтовано визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, кваліфікувавши його дії, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Призначаючи міру покарання засудженому, суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, характеризуючи дані ОСОБА_4, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий та призначив йому покарання, із застосуванням положень ст.75 КК України, яке є достатнім і необхіднім для можливого виправлення.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 1 квітня 2011 року, відносно ОСОБА_4 - без зміни.
Судді: