ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "30" серпня 2011 р.                                                                                    Справа № 10/Б-5022/1319/2011  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКоробенка Г.П.,

суддівПоліщука В.Ю. (доповідач),

Куровського С.В.,

за участю представників сторін:

від кредитора:ОСОБА_1 –представник (довіреність від 10.01.2011 року);

від боржника:не з'явились;

від арбітражного керуючого:не з'явились;

розглянувшикасаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг",

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20 червня 2011 року,

та ухвалуГосподарського суду Тернопільської області від 26 квітня 2011 року,

у справі№ 10/Б-5022/1319/2011,

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (м. Київ),

до Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" (м. Тернопіль),

про визнання банкрутом,

в с т а н о в и в :

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі за текстом –ТзОВ "Ласка Лізинг") звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання банкрутом Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" (далі за текстом –ПП "Тернопільська фірма "Будівельник").

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.04.2011 року у справі № 10/Б-5022/1319/2011 (суддя –Півторак М.Є.) прийнято заяву ТзОВ "Ласка Лізинг" до розгляду та порушено провадження у справі; введено процедуру розпорядження майном боржника –ПП "Тернопільська фірма "Будівельник", призначено арбітражним керуючим (розпорядником майна) боржника Дідича Володимира Євгеновича (далі за текстом –арбітражний керуючий Дідич В.Є.). Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано тим, що подана ТзОВ "Ласка Лізинг" заява відповідає вимогам ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року у справі № 10/Б-5022/1319/2011 (головуючий суддя – Мирутенко О.Л., судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.04.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Ласка Лізинг" –без задоволення. Постанову господарського суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Тернопільська фірма "Будівельник", на адресу Господарського суду Тернопільської області поступила лише одна заява –від арбітражного керуючого Дідича В.Є. про згоду бути розпорядником майна, інші заяви надійшли до місцевого господарського суду вже після винесення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТзОВ "Ласка Лізинг" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.04.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 червня 2011 року скасувати в частині призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна) Дідича В.Є. В обґрунтування вимог касаційної скарги ТзОВ "Ласка Лізинг" послалося на те, що суд зобов'язаний призначити розпорядником майна ту особу, яку йому пропонує ініціюючий кредитор (арбітражний керуючий Тіхов Д.Г.), в той час як господарським судом першої інстанції призначено розпорядником майна іншу особу (арбітражний керуючий Дідич В.Є.); при цьому, заявник у касаційній скарзі відзначає, що у тексті заяви про порушення справи про банкрутство ним помилково було вказано, що кандидатура арбітражного керуючого Тіхова Д.Г. пропонується Господарському суду Житомирської області, а не Господарському суду Тернопільської області, а сама заява відповідала вимогам ч. 1 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відтак вказана заява повинна була бути розглянута саме Господарським судом Тернопільської області. Крім того, на думку скаржника, є підстави вважати, що арбітражний керуючий Дідич В.Є. є зацікавленою особою, яка може негативно вплинути на задоволення вимог кредиторів, оскільки заява від нього надійшла до місцевого господарського суду на наступний день після звернення ТзОВ "Ласка Лізинг" із заявою про визнання банкрутом ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" і до винесення господарським судом першої інстанції ухвали про прийняття цієї заяви до провадження та порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.08.2011 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ліквідатора ТзОВ "Ласка Лізинг" прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

За Розпорядженням Секретаря судової палати Заріцької А.О. від 29.08.2011 року № 03.09-05/394 розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя –Коробенко Г.П., судді: Поліщук В.Ю., Куровський С.В. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник ТзОВ "Ласка Лізинг" касаційну скаргу підтримав, просив ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.04.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 червня 2011 року скасувати в частині призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна) Дідича В.Є.

Інші учасники судового провадження не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України, щодо участі представників у судовому засіданні касаційної інстанції. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Відзиву на касаційну скаргу не надали.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

У відповідності із ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону (п.п. 1, 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Ласка Лізинг" було оскаржено ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.04.2011 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року, в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Дідича В.Є.

Відповідно до абз. 1 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна у справі здійснюється з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів. Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, а кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до ст. 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядником майна є фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за  управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом. Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі.

За приписами ч. 3 ст. 31 та ч. 5 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід також враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Зі змісту ухвали господарського суду першої інстанції вбачається, що суд конкретно не проаналізував кожну з кандидатур, яка подала заяву про призначення його розпорядником майна боржника та не мотивував у чому саме полягають переваги обраного ним кандидата на виконання повноважень розпорядника майном боржника Дідича В.Є. перед іншими кандидатами; судом взагалі залишено поза увагою пропозицію кандидатури розпорядника майна, запропоновану ТзОВ "Ласка Лізинг" у заяві про порушення справи про банкрутство. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що місцевим господарським судом не дотримано вимог ст. 86 ГПК України щодо змісту ухвали суду.

Львівський апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.04.2011 року та погоджуючись з висновками господарського суду першої інстанції, також не надав оцінки запропонованим кандидатурам розпорядника майна, обмежившись лише констатуванням факту надходження відповідних заяв від арбітражних керуючих. Водночас, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції, посилаючись на адресацію ТзОВ "Ласка Лізинг" пропозиції кандидатури розпорядника майна Господарському суду Житомирської області, не взяв до уваги, що ця пропозиція викладена у заяві про порушення справи про банкрутство, адресованій та поданій до Господарського суду Тернопільської області, яка прийнята цим судом до розгляду та за якою порушено провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне вказати, що, згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов’язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов’язки. За наявності конкурентних кандидатур на виконання повноважень розпорядника майна суди зобов'язані розглянути кожну кандидатуру окремо, незалежно від того ким з учасників провадження (чи самим арбітражним керуючим) подано клопотання (заява) про призначення тієї чи іншої особи розпорядником майна боржника та відповідно мотивувати свої висновки про відхилення тих чи інших кандидатур та мотивувати прийняте рішення про призначення тієї чи іншої кандидатури розпорядником майна боржника. Такі обов'язки суду випливають з положень ст. ст. 42, 22 ГПК України, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про рівність всіх перед законом і судом та рівність прав учасників провадження у справі про банкрутство, а також рівність прав кандидатів на визнання їх учасниками провадження у справі про банкрутство у випадку призначення розпорядником майна.

Поряд з цим, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, слід враховувати, що за наявності конкуренції кандидатур на призначення розпорядника майна боржника остаточне рішення щодо призначення тієї чи іншої кандидатури залишається за господарським судом, при цьому, жодна з наданих кандидатур арбітражних керуючих не являється для суду пріоритетною.

За наведених підстав, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про порушення судами попередніх інстанцій ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і ст. ст. 42, 22 ГПК України щодо рівності всіх перед законом і судом та рівності прав сторін (учасників провадження у  справі про банкрутство) та положення ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо прийняття судом вмотивованого рішення про призначення розпорядника майна за наявності конкуренції кандидатур арбітражних керуючих.

При вирішенні питання щодо призначення розпорядника майна, господарському суду слід врахувати наведене і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Дідича В.Є.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги ТзОВ "Ласка Лізинг" щодо особистої зацікавленості арбітражного керуючого Дідича В.Є., яка може негативно вплинути на задоволення вимог кредиторів боржника, не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки скаржником у поданій ним касаційній скарзі не вказано, у чому саме полягає особиста зацікавленість арбітражного керуючого; крім того, ТзОВ "Ласка Лізинг" не мало підстав вважати арбітражного керуючого Дідича В.Є. зацікавленою особою, про що свідчить відсутність відповідних посилань у апеляційній скарзі.

Керуючись  статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

          1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" задовольнити.

2.           Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 червня 2011 року та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26 квітня 2011 року у справі № 10/Б-5022/1319/2011 скасувати в частині призначення розпорядником майна боржника Дідича Володимира Євгеновича. Справу № 10/Б-5022/1319/2011 передати на новий розгляд в частині призначення розпорядника майном Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддяГ.П. Коробенко

Судді:В.Ю. Поліщук

С.В. Куровський