Справа № 2-281/11    

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 11.08.2011 року     Володарський районний суд Київської області , в складі:

          головуючого судді                               Моргун Г. Л.

          при секретарі                                  Волівач В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  , в смт Володарка , справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач в липні 2011 року звернувся до суду з названою позовною заявою , в якій вказував, що 12 березня 2005 року  вони з відповідачем уклали шлюб . Від шлюбу мають  спільних дітей : сина   ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач  вказує , що сімейне життя з відповідачем не склалося, в даний час вони проживають окремо. Просить суд  розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який зареєстровано виконкомом Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області  , актовий запис № 02.

В  судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги , посилаючись  на обставини викладені у позові.

Відповідач вимоги позивача визнала та просила суд шлюб розірвати.

Заслухавши пояснення позивача і відповідача та  дослідивши матеріали справи , суд вважає, що позов слід задовольнити .

          По справі встановлено , що 12 березня 2005 року  сторони  уклали шлюб , який зареєстровано виконкомом Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області , актовий запис № 02 ( а.с.6). Від шлюбу вони мають спільних дітей : сина  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження ; сина  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження  ( а.с.7,8) .

 У судовому засіданні позивач вказав , що сімейне життя у них не склалося , вони з відповідачем з квітня 2011 року   проживають окремо, спільного господарства не ведуть та сімейно-шлюбні стосунки не підтримують. Подружжя вже неодноразово припиняло свої шлюбні стосунки , більшість часу вони разом не проживають.

Відповідач проти розірвання шлюбу не заперечува. Вказала суду , що окремо  вони дійсно проживають з квітня 2011 року. Основною причиною розірвання шлюбу стало те, що родина мала не великі статки і як наслідок позивач їй завжди дошкуляв тим, що вона не працює та не заробляє грошей, натомість матеріально сім’ю не забезпечував на утримання дітей коштів не надавав. Свою заробітну плату позиваяч витрачав на власний розсуд. Позивач , постійно виганяв її  з будинку та  відправлявї  до батьків. Неодноразово відносно неї він застосовув  фізичне насильство.

Встановлені судом обставини вказують , що подальше сумісне проживання  подружжя неможливе і  збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та в першу чергу  інтересам  їхніх неповнолітніх дітей .

При таких обставинах позовна заява визнається обґрунтованою і такою що підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.88 ЦПК Україгни слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 3, 5, 8, 13, 57, 79, 88, 209, 213, 224, 225 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 12 березня 2005 року виконкомом Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області ,  актовий запис № 02 -  розірвати.

          Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити  прізвище „ОСОБА_2”.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 сплачені судові витрати , а саме : 30 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільних справ та 8,50 грн. державного мита , всього – 38,50 грн.

           Рішення суду після набрання законної сили надіслати до Володарського районного управління юстиції Київської області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                             Г. Л. Моргун