Справа № 2-253/11    

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10.08.2011 року  ,   Володарський районний суд Київської області , в складі:

головуючого судді                               Моргун Г. Л.

при секретарі                                  Волівач В.В.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні , в смт Володарка ,

справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та матері дитини ,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач в липні 2011 року звернулась до суду з названим позовом , в якому посилалась на те , що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у неї народилася дочка – ОСОБА_3. Батьком дитини , було записано – ОСОБА_2 , відповідно до ст.135 ЦПК України , оскільки добровільно ОСОБА_2  себе батьком дитини не визнав. Рішенням Володарського районного суду від 07 грудня 2010 року було встановлено батьківство ОСОБА_2 . Добровільно відповідач на утримання  дитини матеріальної допомоги надавати не бажає , з  дитиною не спілкується.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки – ОСОБА_3, в розмірі ? всіх видів доходу , але не менше , ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , щомісячно до повноліття дитини , та стягнути аліменти на її користь , як матері дитини , одну четверту всіх видів доходу , але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму до досягнення дитиною трьох років, починаючи з дня народження дитини.  Стягнути всі судові витрати з відповідача. Допустити негнайне виконання рішення в межах суми платежу, встановленого рішенням суду.

У судовому засіданні позивач  та її представник  підтримали позовні вимоги у повному обсязі , посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача  вимоги позивача про стягнення аліментів  на дитину та матір дитини не визнаи  та прсили суд прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників  , розглянувши матеріали справи  та дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення .

Судом встановлено,  що ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилася  - ОСОБА_3 , батьком дитини зі слів матері  в свідоцтві про народження дитини було записано ОСОБА_2 ( а.с.13) .

07 грудня 2010 року Володарським районним судом Київської області було винесено рішення , яким визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.21-23) . Відповідно до рішення суду відділом державної реєстрації актів цивільного стану Володарського районного управіління юстиції Київської області включено  прізвище „ ОСОБА_2” в графі  батько до актового запису № 39 від 19.05.2010  року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 квітня 2011 року рішення Володарського районного суду Київської області від 07 грудня 2010 року залишено без змін( а.с.29-31).

У судовому засіданні  із показів учасників  процесу  та із матеріалів справи  встановлено, що на даний час ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження , проживає разом із своєю матір’ю  ОСОБА_1, на що вказує довідка № 1162 від 20.07.2011 року видана виконкомом Володарської селищної ради Київської області ( а.с.24 )

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення  Володарської РДА № 253 від 20 липня 2011 року позивач перебуває на обліку в управлінні  як отримувач допомоги по догляду за дитиною до 3-х років ( а.с.25). Окрім того , ОСОБА_1 не працює  та згідно довідки № 151 від 29.07.2011 року є  студенткою  третього  курсу  Богуславського  гуманітарного коледжу ім. І.С. Нечуя – Левицького (а.с.40).

Відповідач  у судовому засіданні  заперечував проти  вимог позивача , вказуючи , що він не  є батьком дитини .

Наведені  відповідачем обставини  не заслуговують на увагу та спростовуються рішенням суду від 07 грудня 2010 року , яке набрало законної сили .

ОСОБА_2 інших доказів , які б стверджували його покази  суду не надав , а відповідно до ст.60 ч.4 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивач по справі просить суд стягнути з відповідача кошти на утримання дитини за минулий час , починаючи з дня народження дитини . Однак ст. 191 СК України вказує , що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того , що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача , але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

У судовому засідані  позивачем не було наведено  доказів того , що вона зверталася до відповідача  з проханням щодо добровільної сплати аліментів ( зверталася до керівника підприємства де працював  відповідач, чи до його батьків з проханням вплинути на нього, направляла листи) , зазначені докази відсутні. Крім того, позивачем ненаведено жодного письмового доказу того , що відповідач ухиляється від сплати аліментів , а саме обіцяв платити після якоїсь події , але не став , чи можливо приховув своє місце проживання .

За таких підстав вимога позивача про стягнення аліментів з часу народження дитини не  підлягає до задоволення.

Як встановлено  судом відповідач  в даний час не працює , матеріально дитину не забезпечує , не відвідує її та не бажає займатися її вихованням,  не цікавиться їх життям і потребами .  

Однак , відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України , батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття .

Окрім того, судом встановлено, що позивачка знаходиться у відпустці до досягнення дитиною трьохрічного віку і ставить  питання про стягнення  аліментів  на її утримання  щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.

Наведена вимога позивача не суперечить чинному законодавству, оскільки відповідно до ст. 91 ч.2 СК України жінка та чоловік , які  не перебувають у шлюбі між собою , мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини , відповідно до частини другої - четвертої статті 84 та статтей 86, 88 СК України.

Так, ст. 84 ч. 2 СК України вказує, що дружина, з якою проживає  дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною  трьох років . Отже вимоги позивачки в цій частині  є  такими , що  базуються на законі.

Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання дитини , тому  суд  кошти  на  утримання дитини (аліменти) присуджує  у частці від доходу її  батька .

Беручи до уваги встановлені судом обставини справи, суд прийшов до наступного висновку : відповідач по справі є працездатного віку , стан здоров’я та його матеріальне становище не перешкоджає йому дбати про дитину та матір дитини , інших утримань з нього не проводиться . Відповідно наведеному   ОСОБА_2 зобов’язаний згідно  Закону належним чином  забезпечувати та утримувати свою дитину та матір дитини  ОСОБА_1 . Аліменти слід починати стягувати за рішенням суду, починаючи з дня пред’явлення позову до суду.

  Керуючись ст.ст. 79, 84, 91, 180 , 182 , 183 , 191 СК України , ст.ст. 3, 5, 8, 13, 208, 209, 212 – 215 ЦПК України  , суд , -

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та матері дитини  -  задовольнити частково  .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року  , уродженця  смт Володарка , Київської області , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого  аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання  доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження , у розмірі ?  частини усіх видів доходів ( заробітку)  щомісячно , але не менше 30 %  прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 04.07.2011  року  і  до її повноліття .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року  на користь ОСОБА_1 , щомісячне утримання у розмірі ? частини   усіх видів доходів ( заробітку)   до досягнення  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження ,  трьохрічного віку.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь держави державне мито в сумі 51 гривень .  

Стягнути з  ОСОБА_2 витрати з інформаційно технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі  120 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                             Г. Л. Моргун