АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4719                                   Головуючий у 1-й інстанції: Голубкова М.А.

2006 р.                                        Суддя-доповідач: Спас О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 серпня 2006 р.                                                          М.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду

Запорізької області у складі:    головуючого  Бєлки В.Ю.

суддів:                  Спас О.В.

Кримської О.М. при секретарі       Винник І.С

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2; на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2006 року по справі за заявою ОСОБА_3, зацікавлена особа Шевченківська районна адміністрація м. Запоріжжя, про визнання недієздатною ОСОБА_1

УСТАНОВИЛА:

15 листопада 2005 року ОСОБА_3. звернулася до суду з заявою про визнання недієздатною її матері ОСОБА_1., 1919 р. н., яка страждає психічним захворюванням, потребує стороннього догляду, не може самостійно здійснювати свої цивільні права.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2006 року визнано недієздатною ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1. ОСОБА_2. зазначає, що судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права і просить його скасувати та закрити провадження у справі або" залишити заяву без розгляду.

Дослідивши в засіданні апеляційного суду обставини справи згідно доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення беззмін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Нормами матеріального права, які регулюють питання визнання фізичної особи недієздатною, є ст. ст. 39 - 42 ЦК України.

Зокрема, ч. 1 ст. 39 ЦК України визначає, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно ч. 2 цієї ж норми закону, порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Цей порядок визначено главою 2 розділу ІУ ЦПК України: „Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи".

Відповідно ч. З ст. 237 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки і піклування, психіатричним закладом.

З матеріалів справи та пояснень осіб в засіданні апеляційного суду вбачається, що заява подана донькою особи, відносно якої ставилося питання про визнання недієздатною.

Далі процесуальний закон передбачає призначення судової - психіатричної експертизи (ст. 239 ЦПК України) і суд дотримався цієї вимоги, що також підтверджується матеріалами справи (а.с.15, 23-25).

При цьому судово - психіатричною експертною комісією Комунальної установи „Обласна психіатрична лікарня" встановлено, що ОСОБА_1. не може розуміти значення своїх дій і керувати ними ( Акту № НОМЕР_1 судової - психіатричної експертизи від 27 березня 2006 року).

Судом також повністю дотримано вимоги ст. 240 ЦПК України щодо умов розгляду справи судом.

Викладені обставини повністю спростовують доводи апеляційної скарги і підтверджують правильність постановленого судом першої інстанції рішення в даній справі.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тім більше відсутні підстави для закриття провадження у справі або для залишення заяви без розгляду, як того бажає особа, що оскаржує рішення суду.

Керуючись ст. ст. ЦПК 209, 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - .ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий: