15.08.2011                                                                                 Справа № 2-а-3064/11

ПОСТАНОВА

іменем України

15 серпня 2011 р.              з 11-40 год. до 11-50 год.                                                                смт. Леніне

          Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кондрак Н.Й., розглянувши у скороченому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим про зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2011 року позивач звернувся до Ленінського районного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим про зобов'язання до нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за січень 2011 - червень 2011 року в сумі 1063,80 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячну соціальну допомогу, яка у 2011 році йому виплачувалася не в повному обсязі. Вважає, що невиплата соціальної допомоги є протиправною. Ухвалою від 25.07.2011 року відкрито скорочене провадження за період з січня 2011 року.

Згідно ст. 183-2 КАС України справу розглянуто в скороченому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004, № 2195-ІУ дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом (а.с.4), тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, відповідно, він є особою, яка віднесена до категорій осіб, які визнані дітьми війни. Відповідно, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року затверджений у розмірі 750 гривень, з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року –764 грн.

Законом України  «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року N 3491-VI встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Даний закон набрав чинності 19.06.2011 року та його положення, що стосуються статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неконституційними у встановленому порядку не визнавалися.

Оскільки за період з січня 2011 року по 18 червня 2011 року дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за даний період необхідно керуватися його статтею 6. З 19 червня 2011 року при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно керуватися нормативними актами КМУ України, зокрема постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

Згідно довідки УПФУ в Ленінському районі АР Крим, позивачу сплачено надбавку за 2011 рік по 49,80 грн. щомісячно на підставі Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою встановлено, що дітям війни виплачується надбавка у розмірі 10 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Суд зазначає, що за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру надбавки дітям війни у період до 19 червня 2011 року застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не постанов Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

У запереченнях на позов відповідач не погодився з позовом, оскільки вважає, що законодавчими актами України не врегульоване питання розміру мінімальної пенсії за віком для Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки він застосується виключно для визначення розмірів пенсій, встановлених Законом, Крім того, нарахування здійснювалися в межах бюджетних асигнувань і ПФУ не може сплачувати надбавку з коштів, призначених на інші цілі. Кошти ПФУ не підлягають вилученню. Вважає, що бюджетна програма КПКВ по виплаті в тому числі і даної надбавки повністю виконана. Суд вважає, що вказані доводи відповідача не можуть бути враховані при вирішенні справи. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  Згідно ч. 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України. Відповідно, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, люди її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст. 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-1У передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України. Доводи відповідача, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть прийняті до уваги. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в передбаченому Законом розмірі.

Таким чином, судом встановлено, що за період з січня 2011 року по 18 червня 2011 року відповідачем позивачу підвищення до пенсії нараховувалось невірно.

Але суд не може визначати конкретну суму недоплаченого підвищення, яка підлягає до сплати позивачу, як це просить позивач, оскільки суд не може підміняти державний орган та вчиняти дії, які б відповідали закону та належали до компетенції суб’єкта владних повноважень. Внаслідок цього суд не може проводити відповідний перерахунок та зобов’язувати відповідача провести його в певній, розрахованій судом, сумі і вимоги в частині зобов’язання нарахувати та виплати певну суму задоволенню не підлягають.

В задоволенні вимог про зобов’язання провести виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 19 червня 2011 року також належить відмовити, оскільки виплати державної соціальної допомоги з 19 червня 2011 року проводилися відповідно до діючого законодавства.

Також необхідно стягнути на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 17, 18, 23, 86, 94, 104, 183-2 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 30% підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з січня 2011 року по 18 червня 2011 року з врахуванням сплачених сум.

Стягнути з державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 03 (три) грн. 40 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

В задоволенні позовних вимог про зобов’язання нарахувати та виплатити певну суму та в задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                          Кондрак Н.Й.