АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4714 Головуючий у 1 інстанції
2006 р. Батрак І.В.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2006 року М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Денисенко Т.С.
Суддів : Коваленко А.І.
Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2
на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2006 року по справі за позовом УМВС України в Запорізькій області до ОСОБА_1, ОСОБА_3, що діють і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання квартири службовою та визнання осіб такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням та виселення, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2005 року УМВС України в Запорізькій області звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1., ОСОБА_3., які діють і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4., ОСОБА_5., про визнання квартири службовою та визнання осіб такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням та виселення.
Позивач зазначав, що згідно з Наказом УМВС України в Запорізькій області №НОМЕР_1 від 20.04.2004 року відповідачу на склад сім'ї з 4-х осіб була надана 3-х кімнатна службова квартира, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. АДРЕСА_1.
Посилаючись на ті обставини, що з травня 2004 року ОСОБА_1. не користується виділеним жилим приміщенням, просив суд визнати ОСОБА_1. таким,
що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. АДРЕСА_1.
Під час розгляду справи позивач уточняв та доповнював позовні вимоги. 08.06.2006 року позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій просив суд визнати квартиру №АДРЕСА_1 в м. Запоріжжя їх житловою площею. Визнати ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням, та виселити їх в примусовому порядку із зазначеного службового жилого приміщення без надання іншого приміщення в зв'язку зі звільненням ОСОБА_1. зі служби в УМВС України в Запорізькій області, де пропрацював менше 10 років.
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2006 року позов УМВС України в Запорізькій області задоволено частково.
Визнано ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням квартирою №АДРЕСА_1 в м. Запоріжжя.
Виселено ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. зі службового жилого приміщення квартири №АДРЕСА_1 в м. Запоріжжя без надання іншого жилого приміщення.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення суду ОСОБА_1. в особі представника ОСОБА_2. посилаючись на те, що рішення суду в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування службовою жилою площею та виселення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п.2 та п.З ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позов про виселення відповідачів, суд виходив із того, що відповідач ОСОБА_1. звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за п."є" ст.64(за порушення дисципліни), тому, на підставі п. 6.2. договору про користування службовим приміщенням, він з членами сім'ї підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Між тим, відповідно до ч.І ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які працювали на підприємстві, в установі, організації, що надала їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Як встановлено судом, з 28.10.2003 року капітан міліції ОСОБА_1., який до цього працював в УМВС України в м. Севастополі, був призначений на посаду заступника начальника відділу - начальником кримінальної міліції Орджонікідзевського районного відділу Запорізького міського управління УМВС України в Запорізькій області, а з 26 грудня 2003 року - начальником Ленінського районного відділу ЗМУ УМВС України в Запорізькій області (а.с. 8,9)
За наказом начальника УМВС в Запорізької області від 20.04.2004 року за №НОМЕР_1, затвердженим розпорядженням голови Орджонікідзевської районної адміністрації №НОМЕР_2 від 28.04.04р., начальнику РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області капітану міліції ОСОБА_1. на склад сім'ї 4 особи надана трьохкімнатна квартира №АДРЕСА_1 у м. Запоріжжя( а.с. 5,6).
З наказу начальника УМВС України в Запорізькій області від 05.05.2005 року №НОМЕР_3 вбачається, що на день звільнення вислуга служби в органах МВС у ОСОБА_1. складала понад 12 років (а.с. 10)
Доводи позивачів про те, що він працював саме в УМВС України в Запорізькій області яке є юридичною особою, з 28.10.03 року по 05.05.2005 року - тобто менше ніж 10 років, тому відповідачі підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, не обгрунтовані.
Діяльність ( в тому числі порядок і умови проходження служби) в УМВС України в Запорізькій області регулюється Законом України "Про міліцію", Дисциплінарним статутом.
Згідно ст. 7 цього Закону міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури органів внутрішніх справ.
Права та обв'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначається положеннями, які затверджуються Міністерством внутрішніх справ відповідно до цього Закону.
У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ.
Статтею 18 Закону передбачено, що порядок і умови проходження служби в міліції регламентується Положенням проходження служби особовим складом органів внутршшіх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.42 Положення про надання службових приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу внутрішніх справ України та військовослужбовцями внутрішніх військ МВС України, затвердженого наказом МВС України №1039 від 10.09.2004 року, не можуть бути виселені зі службового приміщення без надання іншого службового приміщення працівники, які прослужили в органах внутрішніх справ України не менш як 10 років.
За таких обставин, хоча УМВС України в Запорізькій області і являється юридичною особою, але воно є складовою частиною МВС України, і ОСОБА_1., який прослужив в органах МВС більш ніж 10 років, і члени його сім'ї, згідно зі ст. 125 ЖК України та Положення про надання службових приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу внутршніх справ України та військовослужбовцями внутрішніх військ МВС України, затвердженого наказом МВС України №1039 від 10.09.2004 року, не можуть бути виселені зі службового приміщення без надання іншого житла.
Щодо висновку суду про втрату відповідачами права користування зазначеним жилим приміщенням, оскільки він не проживає в цьому приміщені без поважних причин понад шість місяців, то він не підтверджений наданими суду доказами.
Статтею 10 ЦПК передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач в обгрунтування своїх доводів про не проживання ОСОБА_1. та членів його сім'ї в зазначеній службовій квартирі з травня 2004 року посилався на пояснення ОСОБА_6., який мешкає в квартирі №НОМЕР_4 цього будинку. Проте судом належним чином ці обставини перевірені не були, оскільки зазначена особа в якості свідка пояснень суду не давала.
Відповідно до постанови слідчого прокуратури Запорізької області від 16.03.2005 року, ОСОБА_1. в зв'язку з відкриттям проти нього карної справи був об'явлений у розшук, але з якого часу він не проживає за зазначеною адресою в постанові не вказано ( а.с.14).
З акту, складеному 05.07.2005 року комісією ЖЕД №НОМЕР_5, відповідачів зі слів сусідів останнім часом ніхто не бачив (а.с.29).
Між тим, відповідач заперечував проти доводів позивача, в підтвердження надав довідки ЖЕД №НОМЕР_5 від13.05.05 року, 23.05.2005 року, 27.04.2006 року та квитанції про
сплату квартирної плати, згідно яких ОСОБА_1. мешкав за зазначеною адресою. заборгованості по квартплаті не мав ( а.с. 27, 30, 115, 116).
Таким чином, суду першої інстанції не доведено обставини, що мають суттєве значення по справі - те, що відповідачі на момент звернення до суду - 16.05.2005 року не проживали в квартирі понад шість місяців.
Зважаючи на такі обставини, рішення суду першої інстанції в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування зазначеною службовою квартирою та їх виселення на підставі п.2 та п.З ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановою в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2006 року по цій справі в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування та виселення скасувати і постановити нове рішення наступного змісту:
"Відмовити в задоволення позовних вимог УМВС України в Запорізькій області до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим приміщенням та виселенні".
В іншій частині рішення залишити без змін
Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.