ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
25 серпня 2011 року 11:04 № 2а-7560/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 20/05-01 від 20.05.2011 р.)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 30.05.2011 року № 3474/9/10-214)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білінк»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення –рішення № 0009312302/0 від 28.12.2010 року,-
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Білінк»з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009312302/0 від 28.12.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 12450 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 225 грн., а всього 18 675 грн., яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за операціями періоду квітня - травня 2009 року.
Позивач зазначає, що із зазначеним контрагентом був укладений договір по розварці, вимірюванню, поточному та аварійному ремонту оптичних волокон на наданих позивачем кабельних лініях зв’язку, що прокладені на визначених у договорі ділянках. За цими операціями проведено розрахунки, складено необхідні первинні документи, у т.ч. отримані податкові накладні, на підставі яких та відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»і було сформовано спірну суму податкового кредиту.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що особа, яка формально рахувалася директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(ОСОБА_3.), була допитана в рамках кримінальної справи № 69-107, порушеної 27.09.2010 року відносно цієї особи та інших невстановлених осіб за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «С.Дж.Р.Груп», та надала покази, що зазначене підприємство створено с метою надання послуг з «конвертації»та «обналічки», створення умов для інших підприємств для ухилення від сплати податків та фактично будь-яких реальних господарських операцій не проводило. Ця особа, яка рахувалася засновником, директором та бухгалтером зазначеного товариства, також дала покази, що будь-яких фінансово-господарських документів від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не підписував та будь-яких осіб на це не уповноважував. За актом перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не підтверджено поставок, сума ПДВ за якими складає більше 685 млн. грн.
Відповідач зазначає, що за результатами перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»встановлено відсутність у цього підприємства трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для виконання вищевказаних договорів з позивачем, що в сукупності свідчить проте, що фактично операції з позивачем не виконувались, а отже податковий кредит сформований в порушення вимог п/п. 7.2.3., 7.2.4., 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.
Згідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на час проведення перевірки) завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Білінк»(код з ЄДР 35331174) з питань взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код з ЄДР 34981754) за період: квітень 2009 р., травень 2009 р.
Відповідно до довідки з органів статистики до основних видів діяльності позивача належить будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв’язку та електропостачання, електромонтажні роботи, оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням, інша діяльність у сфері інформатизації.
За результатами перевірки складено Акт № 4579/2302/35331174 від 16.12.2010 року (далі –Акт перевірки).
Перевіркою встановлено, що в порушення п/п. 7.2.3., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено податковий кредит на суму 12450 грн., у т.ч.: у квітні 2009 р. у розмірі 7470 грн., травні 2009 р. у розмірі 4 980 грн. Наведене порушення призвело до заниження податку на додану вартість у загальному розмірі 12450 грн.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку та за його результатами залишено без змін.
Висновок щодо порушення наведених норм, зроблено, як зазначено вище, виходячи з того, що між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було підписано договір про надання послуг/виконання робіт, які фактично ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не виконувались та не могли бути виконані ТОВ «С.Дж.Р.Груп». Зокрема, за результатами перевірки цього контрагенту встановлено, що він не знаходиться за зареєстрованим місцем знаходження, не має ані людських (трудових, фахових), ані матеріальних (виробничих) ресурсів для виконання цих операцій, наявність яких може підтверджувати відповідні адміністративно-господарські можливості для здійснення спірних операцій. Первинні документи та податкові первинні документи за цими операціями підписані невідомими (не уповноваженими особами), що підтверджується показами особи, яка рахувалася керівником зазначеного підприємства, про те, що він жодних документів по фінансово-господарській діяльності цього підприємства не підписував та не уповноважував інших осіб вчиняти такі дії, а відтак зазначені документи не мають правого значення, не можуть вважатися первинними документами, з огляду на що в сукупності, відповідач по суті вважає, що позивач не довів наявності обставин та підстав з якими Закон про ПДВ пов’язує можливість виникнення у позивача права на формування спірних сум податкового кредиту.
Щодо суті взаємовідносин позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», під час розгляду справи встановлено, що зазначені суми ПДВ сформовані позивачем на підставі наступних документів.
Так, 01 квітня 2009 року між ТОВ «БіЛінк»(замовник) та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(виконавець) було підписано договір № 1. Відповідно до п.1.1. цього договору, виконавець зобов’язується проводити роботи по розварці, вимірюванню, поточному та аварійному ремонту оптичних волокон (надалі роботи) на наданих замовником кабельних лініях зв’язку, що прокладені на ділянках, визначених у додатках.
При цьому, виконавець за свій рахунок встановлює, при необхідності, все кросове обладнання та оптичні муфти. Виконавець зобов’язаний передати оптичні муфти та кроси замовнику. Замовнику передаються результати кінцевих вимірювань змонтованої лінії зв’язку.
Відповідно до додатку № 1 від 01.04.2009 р. виконавець зобов’язується провести розварку та вимірювання оптичних волокон в кабельних лініях зв’язку: 192 волокон в оптичних кросах, що розташовані за адресою: вул. Леонтовича, 9 корп. 2; 72 волокон в оптичних муфтах, що розташовано за тією ж адресою. Вартість робіт –44 820,00 грн. у т.ч. ПДВ 7470 грн.
Відповідно до додатку № 2 від 24.04.2009 р. виконавець зобов’язується провести розварку та вимірювання оптичних волокон в кабельних лініях зв’язку: по 10 волокон в оптичних муфтах, що розташовані в волоконно-оптичному кабелі між кінцевими точками за адресами: вул. Артема, 1-5 та вул. Гагаріна, 23. Вартість робіт – 29 880,00 грн., у т.ч. ПДВ –4980 грн.
27 квітня 2009 року сторонами підписано Акт № 1, в якому зазначено про виконання робіт згідно з додатком № 1.
27.04.2009 р. позивачем проведено оплату робіт у сумі 44820,00 грн. з ПДВ.
27.04.2009 року ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за спірною операцією виписано податкову накладну № 2646 на суму 44820 грн., у т.ч. ПДВ –7470 грн.
06 травня 2009 року сторонами підписано Акт № 2, в якому зазначено про виконання робіт згідно з додатком № 2.
06.05.2009 року позивачем проведено оплату робіт у розмірі 29880,00 грн.
06.05.2009 року ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за спірною операцією виписано податкову накладну № 3037 на суму 29880,00 грн. у т.ч. ПДВ - 4980 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
У взаємозв’язку з вищенаведеним та в контексті доводів сторін щодо наявності/відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту, суд зазначає, що в період вчинення спірних операцій та проведення перевірки, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат, правомірність формування яких безпосередньо впливає на правильність формування податкового кредиту з ПДВ, регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.
Підпунктом 5.2.1 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Водночас, за змістом абзацу п'ятого підпункту 5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.
Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. Закону про ПДВ в цілому та у взаємозв’язку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням наведених вище норм Закону про прибуток та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Наявність податкових накладних при цьому є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон про ПДВ пов’язує можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність зв’язку витрат платника податків з господарською діяльністю, відсутність наміру використовувати придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності, відсутність розумних економічних причин для вчинення певних операцій, виключає можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (роботи/послуги) з ПДВ.
У взаємозв’язку з вищенаведеним та у зв’язку з перевіркою фактичного (реального) виконання операцій, за якими сформовано спірну суму податкового кредиту, суд зазначає наступне.
Пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327, визначено, що Акт перевірки, це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Згідно акту від 14.10.2010 року № 823/23-10/34981754 про результати перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено (пункти 2.5., п.2.9., 2.10., стор. 6, 9, 11 акту), що підприємство відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням. Перевіркою також встановлено, що кількість працюючих на підприємстві за перевірений період –1 особа, а також відсутність у зазначеного підприємства основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань, адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, у т.ч. відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, кваліфікованих працівників у будівельній сфері, устаткування, виробничого обладнання, сировини, матеріалів, які в сукупності є необхідними для провадження фінансово-господарської діяльності за заявленими цим підприємством видами діяльності, зокрема, у сфері будівництва. Під час перевірки (стор. 10) не підтверджено наявність поставок товарів (робіт/послуг) від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»підприємствам покупцям, за операціями з якими загальна сума податкового кредиту складає 685 625 926 грн. за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року. З наданих відповідачем у судовому засіданні письмових пояснень також вбачається, що відповідно до декларацій з податку на прибуток за 2007 –2010 рік ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не декларувало витрат на оплату праці.
Доказів на спростування викладених у наведеному акті перевірки висновків податкового органу в адміністративному або в судовому порядку під час розгляду справи не надано. В даному випадку суд не знаходить підстав для сумніву у достовірності наведеного та не вбачає підстав для неврахування висновків податкового органу під час розгляду даної справи у зв’язку з чим оцінює наведені обставини нарівні та в сукупності з іншими доказами по справі.
В контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності прямо та опосередковано можуть підтверджувати або спростовувати фактичне виконання робіт, суд також зазначає, що під час розгляду справи не надано доказів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій, а саме: (1) доказів укладання договорів субпідряду, який би міг прямо або опосередковано (у т.ч. за даними бухгалтерського обліку) підтверджувати виконання робіт іншим субпідрядником у разі його залучення з боку ТОВ «С.Дж.Р.Груп»; (2) наявності у підрядника: сировини, матеріалів, технологічного, енергетичного, електротехнічного та іншого устаткування, транспортних (для перевезення персоналу), складських та інших адміністративних ресурсів, необхідних для виконання передбачених договором робіт; (3) наявності в нього кваліфікованих трудових ресурсів для виконання спеціальних операцій, передбачених договором, (4) передачі йому для робіт кабельних ліній зв’язку та надання визначених у договорі місць (площадок) виконання робіт; (5) підключення контрагента до комунікацій та іншої інфраструктури, що забезпечує у звичайних умовах виконання робіт, визначених договором; (6) наявності у працівників контрагента допусків для роботи у т.ч. з електрообладнанням; (7) доказів ознайомлення працівників ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з правилами техніки безпеки, викладеними у наданих позивачем Інструкціях; (8) доказів здійснення контролю за виконанням робіт, як то передбачено умовами договору; (9) інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності з іншими доказами або окремо підтверджувати фактичне вчинення вищезгаданих операцій.
У взаємозв’язку з вищенаведеним суд зазначає, що, як вбачається з вищезгаданих договорів, ними передбачалось виконання робіт на кабельних лініях зв’язку, що відповідає ознакам ліцензійної діяльності, передбаченої ст. 42 Закону України «Про телекомунікації», якою передбачено, що підлягає ліцензуванню такий вид діяльності у сфері телекомунікацій як надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. У той же час, під час розгляду справи не надано доказів наявності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ліцензії на даний вид діяльності, яка відповідно до вимог зазначеного закону видається Національною комісією з питань регулювання зв'язку, що в свою чергу також свідчить про відсутність у зазначеного контрагента необхідних організаційно-виробничих та відповідних трудових ресурсів, необхідних для виконання спеціальних робіт, передбачених договором.
Як зазначено у листі НКРЗ від 10.08.2011 року № 07-4187/102, визначені у договорі роботи можна віднести як до технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, так і до створення та будівництва телекомунікаційних мереж.
В контексті наведеного та щодо наявності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ліцензії на будівельну діяльність (згідно з переліком) № 316541 від 04.06.2007 року із строком дії до 04.06.2012 року, суд зазначає, що у відповідь на судовий запит Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю повідомила, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не має власних або орендованих приміщень, за час діяльності організаційно-функціональна структура сформована не повністю. Наказом від 22.06.2010 року № 16-Л ліцензія № 316541 від 04.07.2007 року на здійснення будівельної діяльності (провадження діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури) анульовано у зв’язку з недотриманням вимог щодо наявності працівників відповідної кваліфікації та вимог щодо наявності виробничо-технічної бази. Зазначена ліцензія, як вбачається з додатку до неї, не передбачала права виконання робіт, які визначені у договорі позивача з цим контрагентом, зазначена ліцензія (згідно додатку) давала право виконання робіт, пов’язаних, зокрема: з водопостачанням, каналізацією, теплових та гарячого водопостачання, електроосвітлення і т.п., а отже не може бути прийнята судом на підтвердження наявності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»необхідних кваліфікованих кадрів та наявності організаційно-виробничих можливостей для виконання робіт за договором. При цьому, інформація Інспекції щодо наявності на момент перевірки (за дорученням ДАБІ від 01.02.2011 року) задіяних у будівництві осіб у кількості 10 інженерних працівників та 7 робочих за сумісництвом спростовується даними аналізу податкової звітності (ф. 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку»), проведеного під час перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ «С.Дж.Р.Груп», відповідно до якого відповідно до звітів на підприємстві рахується 1 працююча особа (директор), а також даними аналізу звітності, проведеного відповідачем та про що зазначено вище, відповідно до якого згідно даних декларацій з податку на прибуток за 2007 –2010 рік ТОВ «С.Дж.Р.Груп»витрати на оплату праці не декларувалися.
Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку та вважає, що під час розгляду справи не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання робіт та в сукупності підтверджують фактичне (реальне) виконання зазначеного вище роду операцій, а відтак, і не доведено позивачем того, що визначені у вищезгаданому договорі роботи були виконані саме ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яке видало податкову накладну, як і не доведено зв’язку платежів позивача на користь ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з господарською діяльністю позивача, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.
У зв’язку з цим та враховуючи недоведеність фактичного здійснення спірних операцій саме ТОВ «С.Дж.Р.Груп», з огляду на відсутність у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»будь-яких ресурсів та можливостей для виконання вищенаведених робіт та неможливість їх виконання цим підприємством, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість»у взаємозв’язку з положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов’язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для визнання недійсним оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним, обґрунтованими та вірним по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Білінк»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0009312302/0 від 28.12.2010 року залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 29.08.2011 року.