ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 липня 2011 року № 2а-8495/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справи
за позовом ОСОБА_1
до Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації
про визнання дії протиправними, визнання рішення від 16.05.2011 року № 01-04/831нечинним
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації (далі по тексту – відповідач) та просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації щодо не встановлення ОСОБА_1 факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони;
- визнати не чинним рішення Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації від 16 травня 2011 року № 01-04/831 про відмову ОСОБА_1 у встановленні факту часті в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони;
- зобов’язати Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 участі 26 квітня 1986 року в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони і видати ОСОБА_1 відповідну довідку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 29 червня 2011 року, яке відклалось на 26 липня 2011 року, у зв’язку з неявкою сторін у судове засідання.
21 липня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
У попередньому судовому засіданні 26 липня 2011 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 29 липня 2011 року.
У судовому засіданні 29 липня 2011 року представник позивача заявив клопотання про зміну позовних вимог, та просив суд:
- визнати протиправними та неправомірними дії Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації щодо не встановлення ОСОБА_1 факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони.
- зобов’язати Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони 26 квітня 1986 року.
Представник відповідача у судові засідання не з’явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.
Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова у підтвердженні факту, що має юридичне значення, а саме участі ОСОБА_1 в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони є неправомірною.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації із заявою про підтвердження участі в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.
Листом № 01-04/831 від 16 травня 2011 року відповідач повідомив ОСОБА_1, що не ставить під сумнів факт перебування позивача у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони підприємства, на якому працював позивач на момент аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки обов’язковість залучення до їх складу всього працездатного населення передбачалось чинним на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правовими документами з питань Цивільної оборони колишнього СРСР. Також, позивача повідомлено, що в зазначений у маршрутному листі термін рішення про евакуацію населення міста Прип’ять прийняте ще не було, через що оперативна група Штабу ЦО Київській області, що прибула до місця аварії, зазначені заходи ще не організовувала та не проводила. Розпорядженням начальника Цивільної оборони Київської області від 19 травня 1986 року № 52 відповідальність за здійснення обліку невоєнізованих формувань Цивільної оборони, а також їх особового складу покладена була на начальників Цивільної оборони на місцях.
Таким чином, на думку відповідача, надані позивачем матеріали не доводять однозначного факту залучення позивача до робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, саме: у складі формувань Цивільної оборони, містять загальну інформацію без конкретизації виконаних позивачем робіт, а тому прийняти рішення про надання відповідної довідки тільки на їх підставі неможливо.
Як вже зазначалось вище, 21 липня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) судом отримано заяву відповідача, в якій він повністю підтримує викладені у листі № 01-04/831 від 16 травня 2011 року доводи та зазначає, що додаткових пояснень та заперечень з боку відповідача надаватися не будуть.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі по тексту –Закон № 3551-XII) зазначає, що цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров’я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров’я.
Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Пункт 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII встановлює, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Наведені правові норми свідчать, що інваліди, з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни – ветеранів війни, та мають право на пільги, встановлені Законом № 3551-XII.
В свою чергу, для визнання за особою статусу інваліда війни необхідними умовами є: підтвердження факту участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та наявність інвалідності, отриманої внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
При цьому суд звертає увагу, що Законом № 3551-XII не встановлено переліку документів, на підставі яких можливо встановити факт участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, а тому для встановлення такого факту доказами можуть бути будь-які документи, що підтверджують участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони: нормативно-правові документи, довідки, списки, висновки МСЕК, атестати, показання свідків тощо.
Так, загально відомим є той факт, що 26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській АЕС.
Частина друга статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
Відповідно до Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом Міністра оборони СРСР від 06 липня 1975 року № 90, до складу формувань залучаються в обов’язковому порядку громадяни СРСР, зокрема, чоловіки віком від 16 до 60 років; невоєнізовані формування Цивільної оборони, які можуть використовуватися в мирний час для боротьби з масовими лісовими пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, аварій та катастроф, комплектуються особовим складом шляхом залучення в ці формування в обов’язковому порядку робітників ,службовців та колгоспників.
В матеріалах справи міститься копія маршрутного листа, з якої вбачається, що позивач 26 квітня 1986 року приймав участь в евакуації міста Прип’ять.
До позовною заяви додано копія експертного висновку, в якому зазначено, що хвороба ОСОБА_1 пов’язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.
Суд звертає увагу, на те що Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації не спростовує перебування позивача у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони.
Представником позивача у судовому засіданні 26 липня 2011 року залучено до матеріалів справи, нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в яких вони повідомляють, що позивач під час аварії на ЧАЕС займав посаду виконробу Спеціалізованого монтажного управління «Чорнобильенергозахист»та був залучений до роботи невоєнізованих формувань Цивільної оборони цього підприємства, оскільки входив до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони. Це формування було піднято по тривозі Цивільної оборони в ніч з 25 квітня 1986 року на 26 квітня 1986 року для евакуації працівників з будівництва 5-го енергоблоку ЧАЕС. Крім цього, зазначено, що ОСОБА_1 бачили при виконанні ним своїх обов’язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони.
Доказів на спростування доводів позивача стосовно його участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, суд встановив, що 26 квітня 1986 року ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, а саме у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони Спеціалізованого монтажного управління «Чорнобильенергозахист».
Враховуючи викладене, на думку суду, бездіяльність відповідача щодо не встановлення ОСОБА_1 факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони є протиправною, що передбачає зобов’язання відповідача вчинити необхідні дії по встановленню позивачу факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації не доведено правомірність та обґрунтованість своєї бездіяльності щодо не встановлення ОСОБА_1 факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними та неправомірними дії Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації щодо не встановлення ОСОБА_1 факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони.
3. Зобов’язати Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони 26 квітня 1986 року.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.