ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 липня 2011 року 09:51 № 2а-9477/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шарпакової В.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Генерального прокурора України
про зобов'язання вчинити дії
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України (далі по тексту - відповідач) та просить суд:
- визнати неправомірними дії Генерального прокурора України щодо порушення статті 40 Конституції України щодо не надання відповіді на звернення позивача;
- зобов’язати відповідача вжити заходів, щодо припинення порушень статті 92 Конституції України;
- зобов’язати відповідача у встановленому порядку здійснити заходи щодо притягнення до відповідальності суддів Конституційного Суду України.
Крім цього, у позовній заяві ОСОБА_1 просить суд розгляду позовну заяву без його участі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19 липня 2011 року, яке відкладалось на 26 липня 2011 року.
19 липня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надані письмові заперечення представника відповідача.
У судовому засіданні 26 липня 2011 року представник відповідача заперечив проти позовної заяви з посиланням на необґрунтованість позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, Генеральна прокуратура України всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян»не належним чином розглянуло звернення від 01 лютого 2011 року, 18 лютого 2011 року, 10 березня 2011 року, 27 січня 2011 року та 18 лютого 2011 року.
В обґрунтування заперечень, представником відповідача зазначено, що Генеральна прокуратура України належним чином, у строк та у порядку, визначеному чинним законодавством надала відповіді на всі вищевказані звернення позивача.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із зверненням від 06 січня 2011 року щодо незгоди попередньою відповіддю Генеральної прокуратури України на його заяву про вчинення злочинів суддями Вищого адміністративного суду України (копія скарги додано до матеріалів справи).
На вказану скаргу ОСОБА_1 заступником Генерального прокурора України листом від 27 січня 2011 року за № 05/1/1-38812-09 роз’яснено, що, приймаючи рішення за його попередньою заявою, Генеральна прокуратура України виходила з того, що вона не містила даних, які відповідно до статті 94 КПК України можуть бути підставою для прийняття рішення у кримінально-процесуальному порядку (копія відповіді надана представником відповідача).
Крім того, до Генеральної прокуратури України 19 січня 2011 року та 07 лютого 2011 року надійшли звернення ОСОБА_1 від 17 січня 2011 року та від 07 лютого 2011 року відповідно, щодо незгоди з відповідями Генеральної прокуратури України від 06 січня 2011 року та від 27 січня 2011 року на його попередні звернення про притягнення до кримінальної відповідальності суддів Вищого адміністративного суду України, посадових осіб Національного Банку України, неналежний розгляд його звернень Президентом України і Вищою радою юстиції та з інших питань.
Представником відповідача у судовому засіданні пояснено, що оскільки вищевказані звернення ОСОБА_1 не містили нових доводів, які би потребували проведення перевірки, на підставі статті 12 Закону України «Про прокуратуру»переписку з вищевказаних питань з ним припинено, про що його повідомлено Генеральним прокурором України листом від 18 лютого 2011 року за № 05/1/1-38812-09.
В матеріалах справи міститься, звернення позивача від 01 лютого 2011 року до Генеральної прокуратури України щодо неправомірних дій судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_5 та проведення стосовно нього перевірки в порядку статі 97 КПК України за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 364, 375 КК України.
Листом Генеральної прокуратури України № 05/1/1-38812-09 від 01 березня 2011 року, позивачу роз’яснено, що підставами для порушення кримінальної справи згідно зі статтею 94 КПК України є встановлення достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину.
Зазначено, що під час розгляду вказаного звернення, встановлено, що доводи ОСОБА_1 зводяться лише до незгоди з прийнятою цим суддею ухвалою від 08 лютого 2011 року про залишення без руху його позовної заяви до Президента України про зобов’язання виконати конституційні обов’язки і вжити заходів по боротьбі з тероризмом та по звільненню з посади суддів.
Крім цього, позивач звернувся до Генеральної прокуратури України зі скаргою від 18 лютого 2011 року про притягнення до кримінальної відповідальності судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 за фактом вчинення ним злочину, передбаченого статтею 375 КК України.
Листом Генеральної прокуратури України від 04 березня 2011 року № 05/1/1-38812-09 позивача повідомлено про відсутність підстав для проведення перевірки в порядку статті 97 КПК України.
Крім того, 10 березня 2011 року до Генеральної прокуратури України надійшло звернення ОСОБА_1 від 10 березня 2011 року, а 16 березня 2011 року –його дублікат з Адміністрації Президента України, щодо притягнення до кримінальної відповідальності суддів Вищого адміністративного суду України, неналежного розгляду його попередніх звернень, корупції, зловживання владою вищими посадовими особами держави, розкрадання державних коштів тощо, незгоди з відповіддю Генерального прокурора України від 18 лютого 2011 тощо (копії звернень містяться в матеріалах справи).
Представником відповідача пояснено, що з урахуванням викладеного, заходи прокурорського реагування по вказаному зверненню не вживались, а заявнику Генеральною прокуратурою України листом від 08 квітня 2011 року за № 05/1/1-38812-09 надано відповідь з роз’ясненням вимог чинного законодавства.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі по тексту - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 123 Конституції України встановлено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі по тексту – Закону № 1789-XII) визначено, що Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Відповідно до статті 12 Закону № 1789-XII прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Відповідно до статтею 7 Закон № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку відповідно до положень статті 5-6, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Положеннями пункту 3.2 Наказу «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року N 9гн (далі по тексту –Наказ 9гн) по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:
- прийнято до розгляду;
- передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;
- направлено до іншого відомства;
- долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Статтею 20 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Таким чином, суд звертає увагу, що відповідачем у встановлені чинним законодавтсовм строки надані відповіді на скарги та звернення громадянина ОСОБА_1, а саме:
- на скаргу позивача від 06 січня 2011 року (надійшла до відповідача 10 січня 2011 року) Генеральною прокуратурою України надана відповідь 27 січня 2011 року;
- на звернення позивача від 17 січня 2011 року та 07 лютого 2011 року (надійшли до Генеральної прокуратури України відповідно 19 січня 2011року та 07 лютого 2011 року) надана відповідь листом № 05/1/1-38812-09 від 18 лютого 2011 року;
- відповідь на звернення позивача від 01 лютого 2011 року (надійшла до відповідача 02 лютого 2011 року) надана листом № 05/1/1-38812-09 від 01 березня 2011 року;
- на звернення позивача від 18 лютого 2011 року Генеральною прокуратурою України надана відповідь 04 березня 2011 року листом № 05/1/1-38812-09;
- листом від 08 квітня 2011 року № 05/1/1-38812-09 надана відповідь на звернення позивача від 10 березня 2011 року.
Таким чином, на думку суду, відповідачем розглянуті звернення ОСОБА_1 та у встановлений Законом України «Про звернення громадян»та Законом України «Про прокуратуру» строк надані письмові відповіді на кожне звернення.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає відповіді, надані Генеральною прокуратурою України на його звернення неналежними за змістом та строком надання відповіді.
З огляду на зазначене, суд звертає увагу, що звернення позивача адресовані Генеральній прокуратурі України, а тому надання відповідей на вказані звернення та визначення порядку та строку їх розгляду відноситься до виключної компетенції Генеральної прокуратури України, а тому суд не може перебирати на себе повноваження органів прокуратури зобов’язуючи їх здійснювати покладені на них повноваження всупереч встановленого законом порядку.
Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання відповідача вжити заходів, щодо припинення порушень статті 92 Конституції України та у встановленому порядку здійснити заходи щодо притягнення до відповідальності суддів Конституційного Суду України, Окружний адміністративний суд міста Києва пояснює наступне.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 у розумінні положень частини 1 статті 2, підпунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що при здійсненні правосуддя судді незалежні та підкорюються лише закону.
Пунктом 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 року (справа за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що при здійсненні правосуддя судді незалежні та підкорюються лише закону.
Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, при всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що ОСОБА_1 не наведено жодних підстав протиправності дій Генеральної прокуратури України.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення представника відповідача, надані під час розгляду справи, суд вважає, що дії Генеральної прокуратури України вчиненні в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України, в яких відсутні ознаки протиправності, у зв’язку з чим заявлений адміністративний позов є необґрунтований та такий, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене та керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 86, 160-165, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.