Справа № 2а-223/ 2007 року.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський місцевий суд
в складі : головуючої - судді Перегінець Л.В.
при секретарі Козюпи З.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виконкому Івано-Франківської міської ради, УЖКГ Виконкому Івано-Франківської міської ради, ВАТ „Машбуд" про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні квартирою та вселення , про надання іншого благоустроєного житлового приміщення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання частково недійсним рішення міськвиконкому та зобов'язання видати свідоцтво про право власності на квартиру та стягнути моральну шкоду, -
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до суду про надання іншого благоустроєного житлового приміщення, відшкодування матеріальної шкоди в сумі 18000грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн., про визнання частково недійсним рішення міськвиконкому № 230 від 18.07.06р. в частині відміни п.14 розділу 4 рішення міськвиконкому № 276 від 26.08.97р. та зобов'язання видати свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_1 на першому поверсі в будинку НОМЕР_2 та стягнути моральну шкоду в сумі 1500грн. до Виконкому Івано-Франківської міської ради, до Управління житлово-комунального господарства Виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, до ВАТ „Машбуд" про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні квартирою НОМЕР_1 на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 та вселення їх в квартиру.
Позов мотивований тим, що при прийнятті рішення про проведення капітального ремонту будинку НОМЕР_2 по вул.Є.Коновальця, відповідач - УЖКГ не забезпечило надання їй іншого житлового приміщення для проживання на час ремонту та після реконструкції не надано їй переобладнану квартиру. Тоді як в силу створення несприятливих умов для проживання вона змушена була виселитися з будинку та за власні кошти винаймала житло з 1998 року. Таку бездіяльність УЖКГ просить визнати неправомірною.
В частині вимог до ВАТ „ Машбуд" просить зобов'язати усунути їй та дочці перешкоди в користуванні квартирою НОМЕР_1 на першому поверсі будинку , на яку вона має ордер та зобов'Язати вселити туди, так як має право там проживати.
Оскільки з часу прийняття рішення про реконструкцію будинку склад її сім"ї
збільшився, вона має право на отримання додаткової житлової площі , у зв'Язку з чим
просить зобов'Язати відповідача - міськвиконком надати їй інше благоустроєне житлове
приміщення. Так як , за час ремонту будинку вона понесла витрати на ви наймання житла та
перенесла нервові переживання, просить стягнути з міськвиконкому матеріальну шкоду в
сумі 18000грн. як відшкодування витрат на проживання та 5000грн. моральної шкоди. Крім
того, міськвиконкомом безпідставно прийнято рішення № 230 в частині скасування п.14
розділу 4 рішення міськвиконкому № 276 від 26.08.97р., яким було надано дозвіл на
переоформлення гуртожитку в ордерну квартиру, яке просить в цій частині скасувати та на
підставі долучених документів, які вимагаються при приватизації, зобов'Язати виконком
видати їй свідоцтво про право власності на квартиру , оскільки начальником відділу МВК
по розподілу житла їй було в цьому безпідставно відмовлено. В судовому засіданні
позивачка, представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 позов підтримала повністю та просить його задоволити з підстав вказаних в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача - міськвиконкому за довіреністю ОСОБА_3 позов не визнала, просить в його задоволенні відмовити, оскільки позивачкою не наведено аргументів щодо підстав скасування рішення міськвиконкому № 230 в частині відміни п.14 розділу 4 рішення міськвиконкому № 276 від 26.08.97р. В частині вимог про стягнення шкоди вважає їх необгрунтованими, оскільки останньою не представлено доказів щодо понесених витрат на оплату проживання та договори оренди житла не було зареєстровано у встановленому порядку. А доводи про спричинення моральної шкоди не підтверджено доказами. Щодо вимог про зобов»язання видати свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_1 на першому поверсі будинку , то вони не можуть бути задоволені, оскільки згідно плану реконструкції будинку перший поверх будинку заплановано як нежитловий, про це затверджено договір який ніким не скасовано, тобто спірного приміщення як квартири не існує. В частині оскарження рішення № 230 пояснила, що п.14 рішення МВК від 26.08.97р. відмінено у зв»язку з проведенням реконструкції будинку, що відповідає вимогам закону. Просить в позові відмовити.
Представник відповідача - УЖКГ щодо задоволення позову заперечує, вважає вимоги безпідставними, оскільки позивачкою не конкретизовано, в чому полягає бездіяльність управління, не представлено жодного доказу, який вказує на допущення неправомірної бездіяльності щодо передачі житла для проживання. Зокрема, суду пояснив, що згідно рішення міськвиконкому від 20.07.05р. за № 240 затверджено договір з ВАТ « Машбуд» на передачу функцій замовника та права на реконструкцію будинку АДРЕСА_1. Оскільки за планом реконструкції перший поверх повинен бути нежитловим, позивачці рішенням МВК № 230 від 18.07.06р. надано інше житлове приміщення більше попереднього за розміром, тому вважає, що права останньої не порушено. Позивачка виселелися добровільно , житла для тимчасового проживання на час ремонту не вимагала. Тому заявлені до УЖКГ вимоги до задовлолення не підлягають.
Представник відповідача - ВАТ "Машбуд" в судове засідання не з"явився. В попередньому судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що на підставі рішення міськвиконкому № 240 від 24.07.04р. перебрав функції замовника будівництва та здійснює згідно затвердженого договору реконструкцію будинку. Перешкод позивачці не створює. Працівниками підприємства було не допущено останню до здійснення робіт на першому поверсі на підставі ухвали суду про забезпечення позову. Згідно схеми реконструкції та договору від 14.04.05р. перший поверх будинку НОМЕР_2 повинен бути нежитловим, тому позивачка не вправі претендувати на будь-яку квартиру на першому поверсі, оскільки її не існує. Просив в позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:
Згідно рішення міськвиконкому від 21.07.04р. за НОМЕР_311 Про заходи щодо завершення реконструкції будинку АДРЕСА_1 функції замовника на проведення робіт з реконструкції будинку АДРЕСА_1 для зміни його статусу із гуртожитку в житловий будинок від Управління житлово-комунального господарства виконкому було передано до ВАТ „ Машбуд".
14.04.05р. між управлінням житлово-комунального господарства та ВАТ „ Машбуд" було укладено договір про передачу функцій замовника - інвестора на завершення реконструкції будинку АДРЕСА_1 ВАТ „ Машбуд".
20.07.05р. рішенням міськвиконкому за № 240 було затверджено договір про передачу функцій замовника - інвестора на завершення реконструкції будинку АДРЕСА_1 від 14.04.05р. та надано дозвіл ВАТ „ Машбуд" на здійснення робіт з реконструкції будинку АДРЕСА_1, що в м.Івано-Франківську на умовах визначених договором.
Згідно п.6.49 рішення міськвиконкому від 18.07.06р. за№ 230 ОСОБА_1 надано двокімнатну квартиру НОМЕР_3 житловою площею 30,2 кв.м. на склад сім'"і 2 особи. Пункт 14 розділу 4 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.08.97р. за № 276 відмінено. Квартиру надано на підставі рішення виконкому № 240 в частині надання дозволу ВАТ „ Машбуд" на переобладнання гуртожитку на АДРЕСА_1 під житловий будинок без згоди заявниці.
Згідно ст.101 ЖК України при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов'язаний надати наймачеві та членам його сім'ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку. Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку державною комісією наймач вселяється у жиле приміщення, яке він раніше займав.
Згідно ст.102 ЖКУ у тих випадках, коли жиле приміщення, яке займають наймач та члени його сім'ї, в результаті капітального ремонту не може бути збережене або істотно збільшиться і у наймача утворяться надлишки жилої площі, наймачеві та членам його сім'ї повинно бути надано інше благоустроєне жиле приміщення до початку капітального ремонту. Якщо в результаті капітального ремонту жиле приміщення істотно зменшиться, на вимогу наймача йому та членам його сім'ї повинно бути надано інше благоустроєне жиле приміщення до початку капітального ремонту.
Згідно ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно ст.110 ЖКУ громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.
Згідно ст. 111 ЖКУ якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, у зв'язку з непридатністю для проживання підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий, інше благоустроєне жиле приміщення надається виселюваним державною, кооперативною або іншою громадською організацією, якій належить будинок, що підлягає знесенню, або якій призначається підлягаючий переобладнанню будинок (жиле приміщення), а в разі відсутності цієї організації чи неможливості надання нею жилого приміщення - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.
Згідно ст.НЗ ЖКУ надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачки добровільно переселилися на інше місце проживання, у зв"язку з неможливістю подальшого проживання в спірному будинку внаслідок відключення його від систем життєзабезпечення будинку. Дана обставина відповідачами не спростована.
В порушення наведених норм Житлового кодексу їм не було надано на час капітального ремонту будинку інше благоустроєне житлове приміщення чи у зв"язку з непридатністю для проживання та переобладнанням в нежитлове, - до початку капітального ремонту, інше благоустроєне житлове приміщення.
Проте вимога позивачок про визнання бездіяльності УЖКГ в силу такого ненадання не підлягає до задоволення, оскільки останніми не подано суду доказів, що засвідчують
обов'язок саме УЖКГ надати таке житло. Тоді як в позові ними зазначається про такий обов'язок органу місцевого самоврядування, у віданні якого знаходився спірний будинок.
Щодо інших позовних вимог слід зазначити таке:
Згідно рішень міськвиконкому за № 240 та НОМЕР_311 фукнції замовника по реконструкції будинку було передано ВАТ „ Машбуд" . Разом з тим, будь-яких доказів про виселення позивачки із займаної квартири у зв»язку з реконструкцією будинку, надання їй у встановленому порядку іншого житла, доказів, що підтверджують необхідність реконструкції зі зміною призначення квартири, де проживала позивачка в нежитлове приміщення внаслідок непридатності чи інших причин, як підстави для заміни її на інше житло відповідачами суду не представлено. Не представлено і доказів, які засвідчують необхідність її переселення чи виселення із займаної квартири в порядку передбаченому Житловим кодексом України з відповідним повідомленням її як квартиронаймача.
При цьому, суд враховує ту обставину, що згідно п.14 рішення Івано-Франківського міськвиконкому від 26.08.97р. за № 276 ОСОБА_1 було надано дозвіл на переоформлення гуртожитку для проживання малих сімей в ордерну квартиру - на двокімнатну квартиру НОМЕР_1 житловою площею 28,0 наАДРЕСА_1 як працівниці фірми „ Надія" на склад сім'ї 2 особи .
На підставі даного рішення 28.08.97р. позивачці ОСОБА_1 було видано ордер за НОМЕР_4 на квартиру НОМЕР_1 на склад сім"ї - 2 особи за згаданою адресою, який не визнаний недійсним.
Тому слід вважати, що у відповідача ВАТ „ Машбуд" відсутні підстави чинити перешкоди позивачці в користуванні спірною квартирою.
Твердження відповідачів про неможливість такого використання в силу плану реконструкції та затвердження договору про її переобладнання в нежитлове, не заслуговують на увагу, оскільки останніми не представлено доказів про її фізичне та юридичне неіснування. Договір від 14.04.05р. та схема реконструкції засвідчують тільки намір сторін, що домовилися, тоді як доказів про фактичне його виконання відсутні.
Не заслуговують на увагу і твердження відповідачів про надання позивачці іншого благоустроєного житлового приміщення, оскільки сам факт винесення виконкомом рішення про надання квартири, не є належним доказом виконання вимог ст. 113 ЖКУ та доказом її фактичного надання у встановленому законом порядку. Ордер, який є єдиною підставою для вселення, позивачці не видано, доказів, що засвідчують його відповідність вимогам наведеної норми не представлено.
Тому дії відповідача ВАТ „ Машбуд", щодо чинення перешкод в користуванні квартирою НОМЕР_1 на першому поверсі будинку НОМЕР_2, враховуючи що згідно пояснення представника підприємства спірне приміщення перебуває у віданні останнього, слід визнати неправомірними, а в цій частині позов задоволити. Враховуючи той факт, що ВАТ „Машбуд" не вчиняло дій щодо виселення позивачок, підстави для зобов'язання останнього їх вселити у суду відсутні.
До задоволення підлягає і вимога позивачки про визнання нечинними рішення міськвиконкому № 230 в частині відміни п.14 рішення міськвиконкому № 276, оскільки відповідачем - міськвиконкомом не наведено жодного доказу, який може бути визнано підставою для такої відміни. Посилання представника відповідача на таку необхідність зумовлену прийняттям рішення про реконструкцію, такою підставою вважати не можна.
В частині вимог щодо стягнення з міськвиконкому матеріальної шкоди в сумі 18000грн. спричиненої ненаданням іншого житлового приміщення на час реконструкції будинку слід відмовити, оскільки позивачками не представлено належних доказів які підтверджують фактичну оплату за отримане в оренду житлове приміщення.
Щодо вимог до міськвиконкому про надання іншого житлового приміщення у зв"язку зі збільшенням складу сім"ї, то вони до задоволення також не підлягають, оскільки покращення умов проживання шляхом отримання іншого житла здійснюється в порядку передбаченому законом, доказів про існування підстав для такого отримання та дотримання процедури оформлення документів для цього позивачкою не представлено.
Щодо вимоги про зобов'язання міськвиконкому видати свідоцтво про право власності на квартиру слід зазначити, що з матеріалів справи не вбачається доказів щодо звернення позивачки про таку та доказів відмови відповідача в останній, а тому заявлену вимогу слід визнати безпідставною.
Не підлягають до задоволення і вимоги щодо стягнення у зв'Язку з цим моральної шкоди та 1500грн. спричиненої скасуванням п.14 рішення №276, оскільки останньою також не представлено доказів спричинення немайнової шкоди , не вказано обставин, які доводять її спричинення.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, доведенню підлягають: обставини спричинення шкоди, якими саме неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю спричинена ця шкода майну, чи майновим правам особи, вина особи та причинний зв'Язок між такими діями і завданою шкодою.
Проте зі змісту пояснень позивачки та позовних матеріалів не вбачається доказів , які вказують на сам факт спричинення моральної шкоди та вину відповідача у її спричиненні, в спосіб зазначений в позові, та доказів, що підтверджують наявність причинного зв"язку між фактом ненадання житла та скасування пунку рішення та спричиненням душевних страждань, погіршенням стану здоровая.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.1166,1167 ЦПК України, ст.ст.100,101,102,109,110,111,112,113 ЖК України, ст.ст.11,60,213,215,218 ЦПК України
ВИРІШИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про надання іншого благоустроєного житлового приміщення, відшкодування матеріальної шкоди в сумі 18000грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн., про визнання частково недійсним рішення міськвиконкому № 230 від 18.07.06р. в частині відміни п.14 розділу 4 рішення міськвиконкому № 276 від 26.08.97р. та зобов'язання видати свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_1 на першому поверсі в будинку НОМЕР_2 та стягнути моральну шкоду в сумі 1500грн. до Виконкому Івано-Франківської міської ради, до Управління житлово-комунального господарства Виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, до ВАТ „Машбуд" про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні квартирою НОМЕР_1 на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 та вселення їх в квартиру задоволити частково.
Зобов'язати ВАТ „Машбуд" не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користуванні квартирою НОМЕР_1 на першому поверсі будинку АДРЕСА_1.
Визнати нечинним рішення міськвиконкому № 230 від 18.07.06р. Про житлові питання в частині відміни п.14 розділу 4 рішення міськвиконкому № 276 від 26.08.97р. „ Про розгляд житлових питань.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ВАТ „Машбуд" на користь позивачок судовий збір в сумі 8,5 грн. та витрати на інформаціно- технічні послуги в сумі 7,5 грн.
Стягнути з виконкому Івано-Франківської міської ради на користь позивачок судовий збір в сумі 8,5 грн. та витрати на інформаціно- технічні послуги в сумі 7,5 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційцному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.