Cправа № 2а-4433/10/0770
Ряд стат. звіту № 12.2
Код - 10
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Боднар Т.А.
за участю сторін:
позивача –ОСОБА_2
представника позивача –ОСОБА_3;
представника відповідача Закарпатського обласного військового комісаріату –Опаленика Ю.І.,
представник відповідача військової частини А 0332 –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до військової частини А 0332, Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, –
встановив :
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А 0332. Посилався на те, що на підставі наказу начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна від 17 серпня 1998 року № 115 був зарахований до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, який закінчив 16 червня 2000 року. В подальшому після закінчення вказаного ліцею 16 липня 2001 року був зарахований до Військового інституту артилерії (при Сумському Державному Університеті), після закінчення якого, 24.06.2006 року йому було присвоєно військове звання "лейтенант" та призначено на посаду командира метеорологогічного взводу –начальника комплексу військової частини А 0332. Зазначав, що під час оформлення документів у кадрових органах Інституту було зараховано у вислугу років на військовій службі тільки період навчання в Інституті, а період навчання у Ліцеї в особову справу внесено не було. Не зараховує йому у вислугу років навчання у Ліцеї й командування військової частини А 0332. Вважає, що при цьому порушуються його права, оскільки в період вступу його на навчання у ліцеї Закон України "Про загальний військовий обов"язок і військову службу" був чинний в редакції, яка передбачала зарахування часу навчання у військовому ліцеї до строку перебування на військовій службі. Позивач просить визнати неправомірними дії командира військової частини А 0332 щодо відмови зарахувати йому своїм рішенням строк навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна у загальний строк вислуги років військової служби та зобов’язати командира військової частини А 0332 зарахувати позивачеві період навчання з 17.08.1998 року по 16.06.2000 року у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна до загального строку вислуги років військової служби та внести зміни у всі відповідні документи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали та просили задовольнити його у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві. Крім того позивач пояснив, що відмова у зарахуванні до його вислуги років строку навчання у ліцеї порушує його права, оскільки впливає на його просування по службі, отримання чергових війскових звань, які присвоюються з урахуванням строку вислуги років військової служби та відповідно впливає на розмір нарахування заробітної плати. Також послався на лист директора департаменту кадрової політики МОУ від 02.08.2006 року № 226/1/3055 адресований Міністру оборони України, згідно якого доручено командирам військових частин, начальникам установ, військово-навчальних закладів, обласним військовим комісарам в графі 12 особових справ військовослужбовців, які проходили навчання у військових ліцеях в період з березня 1992 року по червень 1999 року зробити відповідний запис (внести необхідні зміни) про початок перебування на військовій службі, момент якого вважати день прибуття на навчання до військового ліцею (а.с. 32).
Представник відповідача військової частини А 0332 в судове засідання не з’явився повторно, разом з тим надіслав суду заяви про розгляд справи без його участі (а.с. 25, 40, 51). Крім того від відповідача військової частини А 0332 до суду за вх. № 20180 від 21.12.2010 року надійшли письмові заперечення проти позову (а.с. 22-25), згідно яких просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, оскільки на даний час чинне законодавство не передбачає зарахування часу навчання у військовому ліцеї до строку перебування на військовій службі, також вказує на те, що позивач навчаючись у ліцеї мав статус учня, а не військовослужбовця, який проходив службу за контрактом, а тому вважає, що нема правових підстав для зарахування позивачеві строку навчання в ліцеї в стаж перебування на військовій службі та визнання дій командира військової частини А 0332 неправомірними.
Крім того, представником відповідача військової частини А 0332 було надіслано до суду клопотання за вх. № 256 від 13.01.2011 року про заміну первісного відповідача військової частини А 0332 на належного –Закарпатський обласний військовий комісаріат, оскільки під час розгляду справи в суді позивача було переведено для подальшого проходження служби до нового місця служби - Закарпатського обласного військового комісаріату (а.с. 28).
Ухвалою суду, від 17.01.2011 року, яка занесена до журналу судового засідання (а.с. 33-34) судом розглянуто дане клопотання та з урахуванням думки позивача та його представника, а також приймаючи до уваги, що однією з позовних вимог позивач просить визнати неправомірними дії саме командира військової частини А 0332 щодо відмови зарахувати йому своїм рішенням строк навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна у загальний строк вислуги років військової служби у задоволенні даного клопотання відмовлено.
Разом з тим, ухвалою суду, від 17.01.2011 року, яка занесена до журналу судового засідання (а.с. 33-34) судом, на підставі ч. 3 ст. 52 КАС України залучено до участі у справі в якості другого відповідача Закарпатський обласний військовий комісаріат.
В судовому засіданні представник другого відповідача - Закарпатського обласного військового комісаріату Опаленик Ю.І. позов не визнав. Пояснив, що на даний час чинне законодавство не передбачає зарахування часу навчання у військовому ліцеї до строку перебування на військовій службі, а тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача Закарпатського обласного військового комісаріату, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна від 17 серпня 1998 року № 115 ОСОБА_2 був зарахований до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, який закінчив 16 червня 2000 року. В подальшому після закінчення вказаного ліцею 16 липня 2001 року позивач був зарахований до Військового інституту артилерії (при Сумському Державному Університеті), після закінчення якого, 24.06.2006 року йому було присвоєно військове звання "лейтенант" та призначено на посаду командира метеорологогічного взводу –начальника комплексу військової частини А 0332 (а.с. 9-13).
Позивач 22.11.2010 року звернувся з рапортом до командира військової частини А 0332, яким просив зарахувати йому строк навчання у ліцеї в загальний строк військової служби (а.с. 7).
26.11.2010 року командиром військової частини А 0332 надано позивачеві відповідь за № 1212 якою відмовлено у зарахуванні йому строку навчання у ліцеї в загальний строк військової служби (а.с. 8).
На даний час позивач переведений з військової частини А 0332 та проходить військову службу у Закарпатському обласному військовому комісаріаті (а.с. 29).
Судом встановлено, що особова справа позивача передана та знаходиться за місцем проходження служби ОСОБА_2 у Закарпатському обласному військовому комісаріаті. Дана особова справа була досліджена судом у судовому засіданні 11.04.2011 року.
Крім того судом встановлено, що позивач 02.03.2011 року, під час розгляду даної адміністративної справи у суді, звернувся з рапортом до Закарпатського обласного військового комісара, яким також просив зарахувати йому строк навчання у ліцеї в загальний строк військової служби (а.с. 54), на що отримав негативну відповідь (а.с. 53).
Відповідно до абзацу 4 ст. 24 Закону України "Про загальний військовий обов"язок і військову службу", в редакції, яка була чинною на час зарахування ОСОБА_2 на навчання до ліцею, початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов`язаних.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу»№766-ХIV від 18.06.1999 року, вищевказана норма Закону була змінена, виключено зарахування до військової служби часу навчання у ліцеї.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України «Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України» № 1-зп від 13.05.1997 року було встановлено, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права –закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свої дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
На час вступу позивача на навчання до військового ліцею чинними були положення Закону, які передбачали початком перебування на військовій службі день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов`язаних.
Отже, для позивача початком перебування на військовій службі вважається день зарахування його до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, тобто 17 серпня 1998 року.
Відмова відповідача у зарахуванні до військової служби часу навчання у ліцеї порушує права позивача та погіршує його матеріальне становище, так як впливає на розмір грошового забезпечення, яке включає надбавку за вислугу років та винагороду за тривалість безперервної військової служби, передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У позовній заяві позивач однією з вимог ставить зобов’язати командира військової частини А 0332 зарахувати йому період навчання з 17.08.1998 року по 16.06.2000 року у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна до загального строку вислуги років військової служби та внести зміни у всі відповідні документи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У даному випадку суд вважає, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, з урахуванням того, що ОСОБА_2 в процесі розгляду справи судом переведено на нове місце проходження військової служби та відповідно передано всі матеріали особової справи до Закарпатського обласного військового комісаріату, слід у даній частині зобов’язати саме Закарпатський обласний військовий комісаріат зарахувати ОСОБА_2 період навчання з 17.08.1998 року по 16.06.2000 року у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна до загального строку вислуги років військової служби та внести зміни у всі відповідні документи, а відповідно дана позовна вимога, яка у позові звернена до командира військової частини А 0332 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про загальний військовий обов"язок і військову службу", ст. ст. 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії командира військової частини А 0332 щодо відмови зарахувати ОСОБА_2 своїм рішенням строк навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна у загальний строк вислуги років військової служби.
Зобов’язати Закарпатський обласний військовий комісаріат зарахувати ОСОБА_2 період навчання з 17.08.1998 року по 16.06.2000 року у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна до загального строку вислуги років військової служби та внести зміни у всі відповідні документи.
В решті позовних вимог –відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий-суддя Луцович М.М.