ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/7313/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі Кичинській Т.А.
за участю:
представника позивачів ОСОБА_1
представника відповідача Попова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
1 липня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 13 січня 2011 року про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі послалися на те, що 28 грудня 2010 року представник позивачів звернувся до відповідача с замовленням № 9085/07 стосовно проведення державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення № 1 (поз.1-8) житлового будинку літ. А-9, тамбур літ. а-1, ганок літ. а загальною площею 118,8 кв.м., та нежитлове приміщення № 1а (поз. 1-10), житлового будинку літ. А-9, тамбур літ. а1 – 1, ганок літ. а1 , а2, загальною площею 117,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі – нерухоме майно). Підставою для подання позивачем замовлення на реєстрацію було рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2010 року по справі № 2-4933/10 про визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах (кожен по ?) право власності на вказане нерухоме майно. Однак, рішенням КП «ДМБТІ» від 13 січня 2011 року у реєстрації права власності на підставі рішення суду, позивачам було відмовлено. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна протиправними, просять скасувати рішення та зобов’язати зареєструвати за позивачами право власності на нерухоме майно.
Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов виходячи з наступного. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2010 року по справі № 2-4933/10, яке набрало чинності 07 вересня 2010 року, за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано в рівних частинах (кожен по ?) право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 1 (поз.1-8) житлового будинку літ. А-9, тамбур літ. а-1, ганок літ. а, загальною площею 118,8 кв.м., та нежитлове приміщення № 1а (поз. 1-10), житлового будинку літ. А-9, тамбур літ. а1 – 1, ганок літ. а1 , а2, загальною площею 117,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Після звернення до КП «ДМБТІ» 28.12.2010 р. с заявою про проведення державної реєстрації права власності на вказане майно, рішенням від 13 січня 2011 року відповідачем, з посиланням на п. 3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 (із змінами) (далі – Положення), було відмовлено в реєстрації у зв’язку з тим, що нерухоме майно переобладнане та збудовано самочинно та не введено в експлуатацію; заявниками не надано документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; до розгляду цивільної справи про визнання права власності на майно не було залучено Дніпропетровську міську раду; в рішенні суду не зазначено призначення нежитлових приміщень; допущені помилки в технічному описі майна; не надано попередній правовстановлюючий документ; порушено правило підсудності, оскільки справу розглянуто Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області. Однак, позивачі вважають, що при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно відповідачем безпідставно не було прийнято до уваги ту обставину, що рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.08.2010 р., що набрало законної сили є обов’язковим для виконання. Посилання ж відповідача на ненадання при реєстрації права власності документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та ненадання попереднього правовстановлюючого документу, підтвердження законності проведення переобладнання в нежитлових приміщеннях та не залучення до розгляду справи Дніпропетровської міської ради, є необґрунтованими і не відповідають вимогам діючого законодавства. Крім того, зауваження відповідача стосовно не зазначення в рішенні суду призначення нежитлових приміщень та допущення помилок у технічному описі майна, були виправлені ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.03.2011 р. і тому, рішення КП «ДМБТІ» є протиправним і підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що пунктом 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 (із змінами та доповненнями), реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншим актам чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (п. 3.5.4 Положення).
Суд вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2010 року по справі № 2-4933/10 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано в рівних частинах (кожному по ?) право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 1 (поз.1-8) житлового будинку літ. А-9, тамбур літ. а-1, ганок літ. а, загальною площею 118,8 кв.м., та нежитлове приміщення № 1а (поз. 1-10), житлового будинку літ. А-9, тамбур літ. а1 – 1, ганок літ. а1 , а2, загальною площею 117,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. /а.с. 9-11/. 13 січня 2011 року реєстратором КП "ДМБТІ" Буравльовою Г. С. було винесено рішення про відмову у державній реєстрації права власності позивачів на нерухоме майно, з посиланням на п.п. 3.4, 3.5 Положення, а саме: невідповідність поданих документів вимогам, встановленим Положенням і неможливість встановити за даними документами відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства /а.с.12-13/.
Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952- IV в редакції від 17.11.2009 р. (далі – Закон України № 1952- IV) встановлено обов’язковість реєстрації права власності на нерухоме майно.
Статтею 17 Закону України № 1952- IV передбачено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об’єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом, підстав.
Відповідно до ст. 24 вищеназваного Закону, у державній реєстрації може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього закону не може бути суб’єктом права власності на даний об’єкт нерухомого майна або представником такого об’єкту; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншим нормативно-правовим актам, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
У відповідності зі ст.41 Конституції України кожний має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Згідно зі ст.319 ЦК України, власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним правовстановлюючого документа.
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2010 року по справі № 2-4933/10 набули право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 1 (поз.1-8) житлового будинку літ. А-9, тамбур літ. а-1, ганок літ. а, загальною площею 118,8 кв.м., та нежитлове приміщення № 1а (поз. 1-10), житлового будинку літ. А-9, тамбур літ. а1 – 1, ганок літ. а1 , а2, загальною площею 117,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (л.с.9-11). Ухвалою цього ж суду від 9 березня 2011 року, яка набрала чинності 15 березня 2011 року, у рішенні від 26 серпня 2010 року по справі № 2-4933/10 виправлені описки, а саме: вважати опис нерухомого майна наступним чином – нежитлове приміщення № 1 – комп’ютерний клуб (поз. 1-8) на першому поверсі житлового будинку літ. А-9, тамбур а-1 (поз. 1), ганок літ а, загальною площею 118,8 кв.м., та нежитлове приміщення № 1а - відділення банку (поз. 1-10) на першому поверсі житлового будинку літ. А-9, тамбур літ. а1-1 (поз. 1), ганок літ. а1, ганок літ. а2, , загальною площею 117,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 18).Таким чином, визнання права власності за позивачем на нерухоме майно ґрунтується на нормах законодавства та не може ставитись під сумнів державним реєстратором.
Посилання відповідача при відмові в реєстрації права власності на п.3.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. № 157/6445 є неправомірним, адже цим нормативним актом було визначено перелік правовстановлюючих документів, на яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі і рішення судів.
Так, відповідно до ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень цих прав, є зокрема рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрали законної сили. У ст.24 того ж Закону наведений вичерпний перелік підстав, з яких може мати місце відмова у реєстрації права власності.
Згідно п. 10 Додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р.(зі змінами та доповненнями), рішення суду про визнання права власності на об‘єкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності. Також зазначене положення визначає перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, в тому числі і рішення судів. Надання будь-яких інших додаткових документів до рішення суду, зазначеним нормативним актом не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачеві необхідні для реєстрації права власності правовстановлюючі документи. Посилання реєстратора на невідповідність їх вимогам, установленим зазначеним Законом та іншими нормативно-правовими актами, або неможливість установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оцінюються судом критично, оскільки наведене в оскаржуваному рішенні мотивування фактично полягає у наданні правової оцінки змісту та обґрунтованості рішення, яке реєструється, що є неприпустимим, як це прямо зазначено у п.10 постанови Пленуму ВСУ від 13.06.2007 року № 8 "Про незалежність судової влади", оскільки такою функцією наділені лише суди апеляційної та касаційної інстанцій у межах відповідних проваджень.
Рішення судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна належить до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна. Згідно ч.1 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами.
Відповідно до роз’яснення Міністерства юстиції України № 19-32/30 від 22.06.2007р. «Щодо надання роз‘яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об‘єкти нерухомого майна» визначено, що Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов‘язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Також, в цьому ж роз‘ясненні зазначено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2010 року по справі № 2-4933/10, яке набрало законної сили 7 вересня 2010 року, є право встановлювальним документом. Відповідач обґрунтовуючи відмову у здійсненні реєстрації права власності на нерухоме майно, зазначив, що при винесенні рішення міськрайонним судом порушено правило територіальної підсудності, а також не залучено до розгляду справи Дніпропетровську міську раду, чим фактично здійснив аналіз та оцінку судового рішення, що є неприпустимим з огляду на вимоги зазначеної вище статтею 14 Цивільного- процесуального кодексу України
Суд також критично відноситься до висновків відповідача, викладених в рішенні від 13.01.2011 року щодо самочинного переобладнання та будівництва нерухомого майна та не введення його в експлуатацію і ненадання документів, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, оскільки рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.08.2010 р. право власності за позивачами було визнано таким, що підлягає реєстрації без введення акту експлуатацію. Питання стосовно документів, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою також з’ясовувався Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області при вирішенні питання про визнання за позивачами права власності на нерухоме майно, і тому відсутність цих документів не є законною підставою для відмови у державній реєстрації.
Обґрунтовуючи відмову у державні реєстрації прав власності на нерухоме майно, відповідач також посилається на ненадання позивачами для реєстрації попереднього правовстановлюючого документу на нерухоме майно та відсутність у рішенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області визначення призначення нежитлових приміщень, однак, такі висновки є безпідставними та не можуть вважатись підставою для відмови в реєстрації виходячи з наступного. По-перше, в судовому засіданні було встановлено, що попереднім правовстановлюючим документом відповідних прав є договір купівлі-продажу від 28.03.2003 року, укладений між ТОВ «ДАГ-ІНВНСТ» і позивачами, який уже проходив державну реєстрацію і його копія знаходится в матеріалах інвентаризаційної справи КП «ДМБТІ» (л.с. 32-34). По-друге, ухвалою цього ж суду від 9 березня 2011 року, яка набрала чинності 15 березня 2011 року, у рішенні від 26 серпня 2010 року по справі № 2-4933/10 виправлені описки, а саме: вважати опис нерухомого майна наступним чином – нежитлове приміщення № 1 – комп’ютерний клуб (поз. 1-8) на першому поверсі житлового будинку літ. А-9, тамбур а-1 (поз. 1), ганок літ а, загальною площею 118,8 кв.м., та нежитлове приміщення № 1а - відділення банку (поз. 1-10) на першому поверсі житлового будинку літ. А-9, тамбур літ. а1-1 (поз. 1), ганок літ. а1, ганок літ. а2, , загальною площею 117,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 18). По-третє, для реєстрації прав власності КП «ДМБТІ» 12.05.2011 р. провело додаткову інвентаризацію нерухомого майна, що підтверджується копією технічного паспорту на об’єкт нерухомого майна (л.с.14-17), з якого вбачається, що нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації складається з: нежитлового приміщення № 1 – аптека, тамбуру літ а-1, загальною площею 104,8 кв.м., ганку літ а, нежитлового приміщення № 1а - відділення банку, тамбуру літ. а1-1, , загальною площею 117,1 кв.м., ганку літ. а1, ганку літ. а2 , нежитлового приміщення № 1б - ломбард, загальною площею 13,8 кв.м., ганку літ. а4, що знаходяться на першому поверсі в житловому будинку літ. А-9 за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, аналіз досліджених у судовому засіданні доказів дозволяє дійти висновку про протиправність відмови реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у здійсненні реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем, яке оформлено відповідним рішенням реєстратора від 13 січня 2011 року.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову доведені в судовому засіданні. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказане є підставою для задоволення позову.
Поновлення прав позивача має відбуватись шляхом зобов’язання відповідача зареєструвати за ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в рівних частинах (кожен по ?) нерухоме майно, а саме: в житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі нежитлового приміщення №1 – аптека, тамбур літ. а-1, загальною площею 104,8 кв. м., ганок літ.а, нежитлове приміщення № 1а – відділення банку, тамбур літ. а1-1, загальною площею 117,1 кв.м., ганок літ. а1, ганок літ. а2, нежитлове приміщення № 1б – ломбард, загальною площею 13,8 кв. м., ганок літ а4, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2010 року по справі № 2-4933/10.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 13 січня 2011 року про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в реєстрації права власності в рівних частинах (кожен по ?) на нерухоме майно, а саме: в житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі нежитлового приміщення №1 – аптека, тамбур літ. а-1, загальною площею 104,8 кв. м., ганок літ.а, нежитлове приміщення № 1а – відділення банку, тамбур літ. а1-1, загальною площею 117,1 кв.м., ганок літ. а1, ганок літ. а2, нежитлове приміщення № 1б – ломбард, загальною площею 13,8 кв. м., ганок літ а4, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2010 року по справі № 2-4933/10.
Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності в рівних частинах (кожен по ?) на нерухоме майно, а саме: в житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі нежитлового приміщення №1 – аптека, тамбур літ. а-1, загальною площею 104,8 кв. м., ганок літ.а, нежитлове приміщення № 1а – відділення банку, тамбур літ. а1-1, загальною площею 117,1 кв.м., ганок літ. а1, ганок літ. а2, нежитлове приміщення № 1б – ломбард, загальною площею 13,8 кв. м., ганок літ а4, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2010 року по справі № 2-4933/10.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 18 серпня 2011 року.
Суддя
І.В. Тулянцева