15.08.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/9057/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Златіна С.В.
при секретарі –Лісна А.М.
представника позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача –Бабаніна Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді , –
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить скасувати наказ про звільнення та поновити на посаді.
Позов мотивовано тим, що наказом відповідача № 91 о/с від 21 червня 2011 року та № 1376 від 20.06.2011 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Позивач вважає наказ відповідача № 91 о/с від 21 червня 2011 року протиправним, оскільки під час їх прийняття були порушені вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Позивач зазначає, самовільно не залишав межі Дніпропетровського гарнізону, а отримав на це усний дозвіл підполковника міліції ОСОБА_4, крім того, позивач зазначає, що згідно розпорядження заступника начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській виданного на ім'я позивача, останній самостійно мав право вирішувати питання щодо залишення меж Дніпропетровського гарнізону.
Крім того, позивач вважає, що службове розслідування було проведено з порушенням чинного законодавства України, під час складання висновку на наслідками службового розслідування відповідачем не враховано наявності вини позивача у скоєнні порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності позивача як ті, що пом’якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика позивача (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків. Позивач вказує на те, що відповідач безпідставно застосував до позивача крайній захід дисциплінарного впливу звільнення з органів внутрішніх справ.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні, щодо позову заперечував зазначаючи, що позивач грубо порушив службову дисципліну, що виразилось у самовільному залишенні меж Дніпропетровського гарнізону, проведенні без відповідного направлення на перевірку суб’єкта підприємницької діяльності. Крім того, відповідач зауважив на тому, що позивач на момент звільнення з органів внутрішніх справ мав дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
У судовому засіданні допитані свідки:
начальник УПП ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_5, який повідомив, що не надав ні усного ні письмового дозволу на виїзд позивача за межі Дніпропетровського гарнізону та проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності;
т.в.о. начальника УОГБ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4, який повідомив, що не надав ні усного ні письмового дозволу на виїзд позивача за межі Дніпропетровського гарнізону та проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності;
ОСОБА_6, який пояснив, що ні він ні позивач не отримував ні усної, ні письмової вказівки на виїзд позивача за межі Дніпропетровського гарнізону та проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності від т.в.о. начальника УОГБ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, заслухавши показання свідка ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
20.06.2011 року начальником ГУМВС України в Дніпропетровській області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення 17.06.2011 року прокуратурою м. Дніпропетровська кримінальної справи № 43119018 відносно інспектора відділу дільничних інспекторів міліції УГБ ГУМВС капітана міліції Волошин В.В. за ч.2 ст. 368 КК України.
Згідно висновку службового розслідування рекомендовано за порушення службової дисципліни, Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника ОВС України, що виразилося у виїзді без погодження з керівництвом УГБ ГУ МВС за межі Дніпропетровського гарнізону, перевірці господарської діяльності без направлення на перевірку, що призвело до неділових стосунків з цивільною особою, начальника сектора забезпечення масових заходів ВООГП УГБ ГУМВС майора міліції ОСОБА_1, враховуючи дисциплінарне стягнення (наказом Головного управління від 17.05.2011 року № 1085 оголошено догану), звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
На підставі вищевказаного висновку службового розслідування відповідачем видано наказ від 20.06.2011 року № 1376 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УГБ ГУМВС», згідно п.2 якого постановлено за порушення службової дисципліни, Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника ОВС України, що виразилося у виїзді без погодження з керівництвом УГБ ГУ МВС за межі Дніпропетровського гарнізону, перевірці господарської діяльності без направлення на перевірку, що призвело до неділових стосунків з цивільною особою, начальника сектора забезпечення масових заходів ВООГП УГБ ГУМВС майора міліції ОСОБА_1, враховуючи дисциплінарне стягнення (наказом Головного управління від 17.05.2011 року № 1085 оголошено догану), звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
21.06.2011 року відповідач видав наказ № 91 о/с «По особову складу» у відповідності до якого майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 20.12.1990 року №565-XII “Про міліцію”(із змінами і доповненнями) (далі –Закон №565-XII), міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури міністерства внутрішніх страв, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Права і обов’язки, організація роботи та структура підрозділів визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до Закону.
У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
Частинами першою, третьою та четвертою ст. 18 Закону №565-XII передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.
Підпунктом “є” пункту 64 Розділу сьомого Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення), зазначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (далі –Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Частиною першою ст. 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною другою ст. 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Види дисциплінарних стягнень передбачено ст. 12 Дисциплінарного статуту, а саме пунктом восьмим визначено звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до частин першої-восьмої, десятої, п’ятнадцятої ст. 14 Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.1991 року №552 (далі - Інструкція), проведенню службового розслідування, як правило, повинна передувати підготовка, в ході якої працівник, якому воно доручено, розробляє план, визначає форми та методи розслідування, вивчає законодавство та інші нормативно-правові акти, аналізує матеріали попередніх перевірок, а також збирає іншу необхідну інформацію для забезпечення всесторонності, повноти та об’єктивності розслідування.
Отже, з аналізу ст. ст. 4, 14 Дисциплінарного статуту та п. 11 Інструкції керівник має видати наказ про проведення службового розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, встановити терміни проведення, визначити відповідальну особу та здійснювати контроль проведення такого розслідування шляхом затвердження плану намічених заходів.
Судом встановлено, що службове розслідування проведено на підставі інформації УГБ ГУМВС про те, що начальники секторів зазначаного підрозділу майор міліції ОСОБА_1, капітан міліції ОСОБА_6 та інспектор капітан міліції Волошин В.В. під час виконання службових обов’язків мають наміри вступити у неділові стосунки з цивільними особами з метою отримання грошової винагороди.
Підставою для проведення службового розслідування стала вказівка керівництва Головного управління від 18.06.2011 року.
Відповідно до п. 15 Інструкції особа, у відношення якої проводиться службове розслідування, має право: давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази по суті досліджуваних обставин; заявляти відводи у відношенні працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії чи рішення керівнику, який приймає рішення по суті і інформує заявника.
Пункт 14 Інструкції зобов’язує посадову особу при проведенні службового розслідуванням дотримуватися передбачених законом прав та інтересів заявника, особи, у відношенні якої проводиться службове розслідування.
З пояснень позивача та відповідача, а також висновку службового розслідування вбачається, що від позивача отримувались усні поясненя в ході проведення службового розслідування та позивачу було відомо, що проводиться службове розслідування.
У відповідності до частини 5 статті 14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Не бажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Судом на підставі пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що відповідач не пропонував позивачу надати письмові пояснення перед накладенням дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини 6 статті 14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особи рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, до позивача перед звільненням з органів внутрішніх справ, тобто до видання наказів № 91 о/с від 21 червня 2011 року та № 1376 від 20.06.2011 року було засновано три дисциплінарних стягнення, що підтверджується довідкою від 08.08.2011 року за підписом начальника ВК УКЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області Хруща В.В., яка знаходиться у матеріалах справи.
Судом на підставі вищевказаної довідки встановлено, що на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ останній мав не зняте дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадовому відповідність, яке було накладено згідно наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 19.02.2011 року № 363 «за порушення службової дисципліну, що призвело до втрати службового посвідчення».
З витягу з особової справи позивача та трудової книжки останнього вбачається, що протягом періоду служби до позивача застосовувались також 41 раз заохочення, а саме: грамоти, подяки, почесні грамоти, цінні подарунки, нагрудний знак «За відзнаки в службі» 1 та 2 ступенів, пам’ятною медаллю «10 років МВС України», медаллю «За сумлінну службу» 3 ступеню.
Як зазначалось вище, частина 1 статті 12 Дисциплінарного статуту містить види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватись до осіб рядового та начальницького складу, а саме: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.
Частиною 12 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (ч.10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Суд зазначає, що приймаючи рішення про звільнення позивача у органів внутрішніх справи, відповідач прийняв до уваги лише той факт, що позивач на момент звільнення мав дисциплінарне стягнення у вигляді догани (наказ Головного управління від 17.05.2011 року № 1085), що безпосередньо вказано у наказі про звільнення позивача від 20.06.2011 року № 1376 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УГБ ГУМВС», а також те, що позивач знов допустив порушення службової дисципліни у вигляді самовільного без відповідного дозволу залишення меж Дніпропетровського гарнізону та перевірки господарської діяльності без направлення на перевірку.
Суд зазначає, що відомості викладені у наказі від 20.06.2011 року № 1376 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УГБ ГУМВС» про те, що позивач згідно наказу Головного управління від 17.05.2011 року № 1085 отримав догану суперечать матеріалам справи, а саме: з довідки від 08.08.2011 року за підписом начальника ВК УКЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області Хруща В.В., яка знаходиться у матеріалах справи, з якою вбачається, що на момент звільнення з органів внутрішніх справ позивач мав дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадовому відповідність, яке було накладено згідно наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 19.02.2011 року № 363 «за порушення службової дисципліну, що призвело до втрати службового посвідчення».
Суд зазначає, що ані в наказах про звільнення, ані в висновку за результатами службового розслідування відповідачем не зазначено у зв’язку з чим останній вирішив застосувати до позивача найсуворіше дисциплінарне стягнення – звільнення з органів внутрішніх справ, як не вказано чи врахував відповідач під час обрання виду дисциплінарного стягнення пом’якшуючи обставини, заподіяну шкоду, попередню поведінку позивача, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації позивача, чим порушено частину 10 статті 14 Дисциплінарного статуту.
Окрім того, судом встановлено на підставі письмових пояснень відповідача, які знаходяться у матеріалах справи, що до відома особового складу ГУМВС України в Дніпропетровській області доведено інформацію про те, що в разі скоєння злочинів, корупційних дій, незаконного застосування табельної вогнепальної зброї або її втрати, дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками та інших надзвичайних подій з вини працівників міліції, до них вживаються безальтернативні заходи – звільнення з органів внутрішніх справ.
Таким чином, з письмових пояснень відповідача встановлено, що крайній захід дисциплінарного впливу – звільнення органів внутрішніх справ застосовується лише у разі надзвичайних подій, які сталися з вини працівників міліції, а саме: скоєння злочинів, корупційних дій, незаконного застосування табельної вогнепальної зброї або її втрати, дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками та інших надзвичайних подій.
Судом зазначає, що матеріалами справи, висновком службового розслідування, а також наказами про звільнення № 91 о/с «По особову складу» від 21.06.2011 року та від 20.06.2011 року № 1376 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УГБ ГУМВС» не підтверджується скоєння позивачем злочину, корупційних дій, незаконного застосування табельної вогнепальної зброї або її втрати, дорожньо-транспортної пригоди, тобто тих надзвичайних подій, за які згідно письмових пояснень відповідача підлягає застосуванню крайній захід дисциплінарного впливу – звільнення органів внутрішніх справ.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме: не врахував під час обрання виду дисциплінарного стягнення наявні пом’якшуючи обставини, а також характеристику позивача (ставлення до служби, поведінку до порушення), характер і розмір нанесених порушенням збитків; не дотримався при прийнятті оспорюваного рішення необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що він отримав усне погодження на залишення меж Дніпропетровського гарнізону та перевірку організації служби патрульними нарядами від підполковника міліції ОСОБА_4, оскільки з письмових пояснень підполковника міліції ОСОБА_4, полковника міліції Піскунова В.М.,підполковника міліції БідилоА.М., а також показань свідків вбачається, що останні не давали позивачу ніяких усних та письмових погоджень щодо залишення меж Дніпропетровського гарнізону та перевірки організації служби патрульними нарядами, а також на проведення перевірки суб’єкта підприємницької діяльності.
Судом також на приймаються до уваги доводи позивача стосовно того, що останній самостійно вправі приймати рішення про залишення меж Дніпропетровського гарнізону на підставі розпорядження заступника начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області, оскільки позивач не наддав суду вказане вище розпорядження начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області. Крім того, відповідач у судовому засіданні поясненив, що такого розпорядження начальник ГУ МВС України в Дніпропетровській області позивачу не видавав.
Щодо посилання позивача на те, що останній вправі залишати межі Дніпропетровського гарнізону на підставі Функціональних обов’язків начальника сектору забезпечення масових заходів відділу організації охорони громадського порядку УГБ ГУМВС України в Дніпропетровській області майора міліції ОСОБА_1, які затверджені Заступником начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області Кузьменком В.М., то остання не містить жодного положення про те, що позивач вправі самостійного ззалишати межі Дніпропетровського гарнізону без погодження з його керівництвом.
У відповідності до кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Суд вважає, що позивач не довів належними засобами доказування, що останній мав право на самовільне, без відповідного дозволу, залишення меж Дніпропетровського гарнізону та проведення перевірки організації служби патрульними нарядами.
Щодо тверджень позивача стосовно того, що останній вправі на підставі статті 5 та статті 10 Закону України «Про міліцію» самостійно вживати заходи до попередження і припинення правопорушень суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.
Згідно статті 10 Закону України «Про міліцію» працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
Таким чином, судом встановлено, що працівник міліції у разі безпосереднього виявлення подій, які загрожують особистій чи громадській безпеці зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
Позивач не надав суду достатніх доказів того, що продаж алкогольних напоїв без відповідної ліцензії є подією, що загрожує особистій чи громадській безпеці.
У відповідності до статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до пункту 1 статті 8, пункту 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право перевіряти наявність ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності.
Щодо формулювань та тверджень відповідача про те, що позивач здійснював перевірку господарської діяльності без направлення на перевірку, вказаних в наказах про звільнення та в висновку за результатами службового розслідування, то останні спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6, який зазначив, що перевірка господарської діяльності позивачем та ним не здійснювалась, а здійснювалась лише перевірка наявності ліцензії на роздбріну торгівлю алкогольними напоями.
Щодо позовної вимоги про поновлення його на публічній службі – на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору забезпечення масових заходів відділу організації охорони громадського порядку управління громадської безпеки ГУМВС України в Дніпропетровській області або рівнозначній посаді, у званні – майора міліції.
Враховуючи той факт, що позивача звільнено в запас Збройних сил саме з посади начальника сектору забезпечення масових заходів відділу організації охорони громадського порядку управління громадської безпеки ГУМВС України в Дніпропетровській області, спеціального звання – майора міліції не позбавлено, то позовна вимога позивача про поновлення на посаді підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 256 КАС України постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.
З огляду на зазначене вище, суд прийшов до висновку, що постанова в частині поновлення позивача на роботі підлягає негайному виконанню.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Однак, відповідно до частини 1 п. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники фермерських господарств - за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльністю від сплати державного мита звільнені.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 256, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 91 о/с від 21 червня 2011 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору забезпечення масових заходів відділу організації охорони громадського порядку управління громадської безпеки ГУМВС України в Дніпропетровській області.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Постанова, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягає негайному виконанню.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 11 серпня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Златін
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >