ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" серпня 2011 р. Справа № 2-30/8491-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПодоляк О.А.
суддів :Жукової Л.В.,
Кролевець О.А.,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ПП "Земельний актив"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 р.
та рішеннягосподарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009 р.
у справі№ 2-30/8491-2008
за позовом ТОВ "Виробничо-торговельна компанія "ВЛ-Комплект"
(надалі –Товариство)
доКримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації"
(надалі –БТІ)
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1
простягнення коштів
за участю представників:
від позивача- не з'явились
від відповідача- не з'явились
від третьої особи- не з'явились
від оскаржувача- не з'явились
В С Т А Н О В И В:
У липні 2008 року Товариство звернулося до господарського суду з позовом до БТІ та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої в порядку ст. 22 ГПК України, просило суд стягнути з останнього 264 000 грн. заборгованості по орендній платі.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009 (суддя: Ловягіна Ю.Ю.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 (судді: Сотула В.В., Голик В.С., Лисенко В.А.), позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ПП "Земельний актив" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що рішення та постанова стосуються його прав та обов'язків, проте воно не було залучено до участі у справі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено судами, 01.08.2001 між Товариством (Орендодавець) та БТІ (Орендар) укладено Договір оренди нежилого приміщення, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (літера А, Б) загальною площею 1 346,8 кв. м., розташоване за адресою АДРЕСА_1, яке належить Орендодавцю на праві власності.
Відповідно до п. 3.2 Договору оренди нежилого приміщення, оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Орендодавця авансом, за місяць, на підставі виставленого Орендодавцем рахунку. Орендар здійснює оплату протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Допускається оплата авансом на підставі даного договору.
Згідно п. 7.1 вказаного договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.01.2008.
Частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. (п. 1 ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Позивач стверджував, що згідно зі ст. 764 ЦК України, Договір оренди було пролонговано і БТІ продовжувало користуватися приміщенням, проте не сплатило виставлених Товариством рахунків за оренду приміщення з січня 2008 року, у зв'язку з чим у нього існує заборгованість перед позивачем в сумі 264 000 грн.
Заперечуючи обов'язок сплати орендної плати БТІ стверджувало, що позивач не є власником спірного приміщення.
Розглядаючи спір суди встановили, що рішенням Керченського міського суду від 08.08.2008 у справі № 2-3920/2007 власником спірного майна визнано ОСОБА_1, про що 18.01.2009 був внесений запис в реєстр прав власності на нерухоме майно.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим вказане рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого суду.
Рішенням Керченського міського суду від 26.08.2008 в позові ОСОБА_1 до Товариства про визнання договору купівлі-продажу спірного приміщення дійсним та визнання права власності на майно відмовлено.
Таким чином, встановивши, що Товариство є власником спірного нежилого приміщення, а БТІ продовжує ним користуватися на підставі Договору оренди, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про стягнення з БТІ на користь Товариства заборгованості по орендній платі.
Звертаючись з касаційною скаргою, ПП "Земельний актив" стверджує, що є власником спірного приміщення, посилаючись на рішення Керченського міського суду від 18.01.2008 та від 24.03.2008 про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного нежилого приміщення, укладеного 03.12.2007. між АДРЕСА_1 і ним та визнання за ПП "Земельний актив" права власності на дане приміщення, а також на здійснену 05.04.2008 відповідну державну реєстрацію права власності.
З огляду на це, ПП "Земельний актив" вважає, що оскаржувані рішення та постанова безпосередньо стосуються його прав та обов'язків, проте його не було залучено до участі у справі.
Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на те, що доводи оскаржувача в касаційній скарзі підтверджені належними доказами, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, є підстави вважати, що оскаржуване судове рішення стосується прав і обов'язків ПП "Земельний актив".
Враховуючи викладене, а також те, що існує дві реєстрації права власності на спірне майно за двома особами, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового акту та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, визначити коло осіб, чиїх прав та обов'язків стосується даний спір та залучити їх до участі у справі, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 ,11111, 11112 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПП "Земельний актив" задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009 у справі № 2-30/8491-2008 скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і Л. Жукова
О. Кролевець