ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2011 р.                                                            Справа № 5023/4958/11

вх. № 4958/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність б/н від 07.06.11 р.;

відповідача- ОСОБА_2., довіреність від 03.05.11 р.;           

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків        

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС", м. Харків  

про стягнення 20991,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" м. Харків,   звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС", м. Харків, 17856,60 грн. суми неповерненого авансу, 202,54 грн. 3% річних, 839,26 грн. інфляційних витрат, 2092,89 грн. пені та судових витрат,  обгрунтовуючи  свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 20-02 від 21.09.10 р.  не виконав свої зобов"язання щодо  здійснення робіт та повернення грошових коштів передплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 серпня 2011 року.

02 серпня 2011 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд вважати позивачем по справі Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" з розрахунковим рахунком № 260013844 в ХОД АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Харкова.

02 серпня 2011 року позивач надав до суду пояснення, в яких зазначив, що позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 17856,60 грн., проте відповідач свої зобов"язання за договором не виконав, до виконання робіт не приступив та грошові кошти авансу не повернув.

 Ухвалою господарського суду Харківської області від  03 серпня 2011 року було відкладено розгляд справи на 16 серпня 2011 року. Здійснено заміну сторони її правонаступником: Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" м. Харків, Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком".

16 серпня 2011 року відповідач звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду справи № 5023/4958/11 на 15 днів та про відкладення розгляду справи.

 Ухвалою господарського суду Харківської області від  16 серпня 2011 року було відкладено розгляд справи на 23 серпня 2011 року.  Заяву відповідача про продовження строку розгляду справи задоволено. Продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 01 вересня 2011 року.

19 серпня 2011 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат не грунтуються на нормах чинного законодавства, посилаючись на те, що в даному випадку стягнення суми неповернутого авансу за договором не є наслідком порушення грошового зобов"язання, а є поверненням сплаченого авансу за невиконані роботи, тобто за своєю суттю обов"язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата не може розцінюватись як грошове зобов"язання в розумінні ст. 625 ЦК України. Щодо стягненні пені, відповідач зазначає, що пеня стягується лише при простроченні грошового зобов"язання, проте між сторонами у  справі виникли господарські зобов"язання щодо виконання робіт, а не грошові зобов"язання відповідача, тому правові підстави для стягненні пені відсутні.

23 серпня 2011 року представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення 17856,60 грн. суми неповерненого авансу визнавав, проти стягненні пені, інфляційних та річних заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

21 вересня 2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" м. Харків,   (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС", м. Харків, (відповідач) був укладений підрядний договір № 20-02 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач доручає та сплачує, а відповідач, в свою чергу, зобов"язується виконати роботи з капітального ремонту електрообігріву липневих стоків дворової частини будівлі АТС-700 за адресою: м. Харків, вул. Іванова, 7/9. Пунктом 2 договору передбачена його вартість, яка складає 35713,20 грн. Пунктом 3 договору передбачені строки виконання робіт, а саме: початок- протягом 5 днів з моменту отримання авансу; закінчення- до 31 грудня 2010 року. Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем у безготівковій формі  шляхом перерахування авансу у розмірі 50% від вартості товару протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору. Оплата за виконані роботи проводиться на підставі підписаних сторонами актів протягом 20 банківських днів з дати підписання актів. Пунктом 11.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 28 лютого 2011 року.

На виконання умов вказаного договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 17856,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20165 від 30.09.10 р., в графі "призначення платежу" якого зазначено:"передплата за кап. ремонт електрообігріву ливневих строків , договір 20-02 від 21.09.10 р." Відповідач у судовому засіданні 23.08.11 р. підтвердив, що отримував від позивача аванс у цій сумі.

Як було вищезазначено сторони у договорі узгодили строки виконання робіт-  початок- протягом 5 днів з моменту отримання авансу; закінчення- до 31 грудня 2010 р.

Таким чином, відповідач аванс отримав, проте до виконання робіт не приступив, про що позивачем було складено відповідний акт від 02.03.11 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогами № 11-04/67 від 10.03.11 р., № 11-04/107 від 11.04.11 р. про повернення авансу  у розмірі 17856,60 грн. На доказ відправлення вказаних листів позивачем до матеріалів справи надано копію поштового повідомлення та список поштових відправлень.

Проте відповідач на вимоги не відреагував та грошові кошти не повернув.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо  здійснення робіт та повернення грошових коштів передплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 17856,60 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача  17856,60 грн. суми передоплати є правомірною та обгрунтованою, такою, що підлягає задоволенню, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про належне виконання договірних зобов"язань, або про повернення 17856,60 грн. суми передоплати.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, то вони не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов"язання, а є поверненням сплаченого авансу за невиконані роботи. За своєю суттю обов"язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобов"язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли роботи повинні бути виконані, до дня фактичного його виконання або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов"язок підрядника сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, якщо інше не передбачено договором.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів  за користування чужими грошовими коштами не встановлено.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 202,54 грн. 3% річних та 839,26 грн. інфляційних витрат, як безпідставно заявлених.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 2092,89 грн. пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Тобто, пеня стягується тільки при простроченні виконання грошового зобов"язання.

Враховуючи той факт, що згідно умов укладеного договору між сторонами у справі виникли господарські зобов"язання щодо повернення оплати робіт, а не грошові зобов"язання відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 2092,89 грн. пені, як безпідставно нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.  526, ч.1 ст.530,  ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49,  ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –     

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС", м. Харків (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 3, корп. Б, кв. 31, п/р № 26006036089300 в АТ "Укрсіббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 24482015) на користь  Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, р/р № 260013044 в ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Харкова, МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) 17856,60 грн. суми неповерненого авансу, 178,56 грн.  державного мита  та  200,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

В частині стягнення  202,54 грн. 3% річних, 839,26 грн. інфляційних витрат та 2092,89 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 25 серпня  2011 року.