Справа № 2а-370 2007 рік

ПОСТАНОВА

Іменем  України

08 червня 2007 року                                                                м. Білгород - Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі: головуючого - одноособово судді Толкаченко О.О.

при секретарі: Червінській І.В.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1402 про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з військової частини А1402 компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд зобов'язати військову частину А 1402 провести виплату компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 1837 грн. 77 коп.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні з позовом погодився, заперечень проти позову не має.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У попередньому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у військовій частині А 1402 де знаходився на грошовому забезпеченні.

Згідно з Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу» було встановлено щомісячні надбавки у відсотках грошового забезпечення, її розмір залежить від вислуги років.

Як свідчить витяг з послужного списку, виданого військовою частиною А 1402, дійсно ОСОБА_1 знаходиться на військовій службі має 22 роки безперервної служби, тому починаючи з 01 травня місяця 2003 року надбавка повинна була виплачуватися в розмірі - 70 % грошового забезпечення.

В порушення вимог законодавства вказана надбавка виплачувалася не в повному обсязі.

Відповідно до Постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду № 2а-191/06, що вступила у законну силу 13.06.2006 року позивачем було відсуджено виплату надбавки за безперервну службу за період з травня 2003 року по листопад 2005 року, яку він отримав у листопаді 2006 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року „Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (зі змінами від 09.08.2001 року № 958, 31.03.2003 року

2

№ 430) передбачено виплату компенсації втрати доходів за несвоєчасну виплату заробітної плати. В порушення зазначеного акту командування ВЧ А1402 виплату компенсації втрати доходів за несвоєчасну виплату заробітної плати не проводило. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду № 2а-191/06, що вступила у законну силу 13.06.2006 року дії командування військової частини А 1402 були визнанні незаконними, у зв'язку з чим командування ВЧ А1402 повинно було виплатити компенсацію ОСОБА_1 втрати доходів за несвоєчасну виплату надбавки за безперервну службу, яка є частиною грошового забезпечення військовослужбовця. Заборгованість яка виникла складала 1837 грн. 77 коп. В добровільному порядку військова частина А 1402 виплачувати компенсації втрати доходів за несвоєчасну виплату заробітної плати відмовилась. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій командування військової частини А 1402 такими, що порушують його особисті права.

Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року „Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (зі змінами від 09.08.2001 року № 958, 31.03.2003 року № 430) передбачено виплату компенсації втрати доходів за несвоєчасну виплату заробітної плати. Згідно довідки від 21.02.2007 року № 40/96, яка була надана військовою частиною А 1402, сума компенсації за несвоєчасну виплату складає 1837 грн. 77 коп.

Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно ст. 2 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у праві і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" держава гарантує матеріальне та інше забезпечення військовослужбовців у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А1402 про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати є обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158, 159,160 суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А1402 про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати - задовольнити.

Визнати дії командування військової частини А 1402 - незаконними.

Стягнути з військової частини А 1402 на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату надбавки за безперервну службу в розмірі 1837 грн. 77 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.