ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" серпня 2011 р. Справа № 38/359-45/269
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М.,
суддів:Жукової Л.В.,
Хрипуна О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
1. Заступника військового прокурора Центрального регіону України;
2. Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового)
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.05.2011 р.
(скасовано рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р.)
у справі№ 38/359-45/269 господарського суду міста Києва
за позовомЗаступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейдлінкс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове)
провизнання недійсним інвестиційного договору № 23/9-03/15 від 15.03.2006 р.
за участю представників:
від Військової прокуратури Центрального регіону України Рубан Д.В.
від Генеральної прокуратури України не з'явився
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
від третьої особиСалій В.В.
ВСТАНОВИВ:
Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдлінкс" про визнання недійсним договору №23/9-03/15 від 15.03.2006 р., укладеного між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном - Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" ОСОБА_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдлінкс" про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об`єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 138, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2009 р. у справі № 38/359 позов задоволено повністю. Інвестиційний договір № 23/9-03/15 від 15.03.2006 р. визнано недійсним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2009 р. у справі № 38/359 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2010 р. у справі № 38/359 скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р. у справі № 38/359-45/269 (суддя Балац С.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Суд визнав недійсним інвестиційний договір № 23/9-03/15 від 15.03.2006 р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л.) рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р. у справі № 38/359-45/269 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2011 р., Заступник військового прокурора Центрального регіону України та Центральне спеціалізоване будівельне управління "Укроборонбуд" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р. у справі № 38/359-45/269 залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалами Вищого господарського суду України від 13.07.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. прийнято касаційні скарги Заступника військового прокурора Центрального регіону України та Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" до касаційного провадження та призначено розгляд скарг у судовому засіданні на 09.08.2011 р. о 10 год. 00 хв.
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 08.08.2011 р. № 03.07-05/436 для розгляду справи № 38/359-45/269 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий – Демидова А.М., судді Волік І.М., Жукова Л.В.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.08.2011р., на підставі ст. 77 ПК України, розгляд касаційних скарг Заступника військового прокурора Центрального регіону України та Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" відкладено на 17.08.2011 р. о 09 год. 50 хв.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.08.2011р., на підставі ст. 69 ПК України, продовжено строк розгляду справи № 38/359-45/269 на п'ятнадцять днів.
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 15.08.2011 р. № 03.07-05/449 для розгляду справи № 38/359-45/269 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий – Демидова А.М., судді Жукова Л.В., Хрипун О.О.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач, відповідач та Генеральна прокуратура України не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.
Заслухавши представників Військової прокуратури Центрального регіону України та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Центральне спеціалізоване будівельне управління (Госпрозрахункове), яке діяло на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 17.08.2004 р. № 2369, 14.02.2006 р. видало нотаріально посвідчену довіреність за № 162з, якою уповноважило директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (Госпрозрахункового) ЦСБУ "Укроборонбуд" ОСОБА_1 від імені Міністерства оборони України укладати будь-які договори (угоди, контракти, попередні договори) підряду в т.ч. підряду на капітальне будівництво та капітальний ремонт, пайової участі в будівництві, інвестування будівництва житла, купівлі-продажу квартир та іншого нерухомого майна, його міни, оренда земельних ділянок, оцінка майна, передачі в заставу рухомого та в іпотеку нерухомого майна на користь Міністерства оборони України та третіх осіб, купівлі паливно-енергетичних ресурсів, матеріалів і технічних засобів, сумісної діяльності, оренди державного майна та прийому-передачі матеріальних цінностей, представляти і захищати інтереси Міністерства оборони України з усіх питань, пов'язаних з укладанням та виконанням зазначених договорів (угод, контрактів), в органах бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно на всій території України, у відповідних управліннях земельних ресурсів з правом підписання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками та в усіх інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Також, Міністерство оборони України довіреністю від 09.03.2006 р. № 610 уповноважило директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони "Укроборонбуд" ОСОБА_1, зокрема, укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир).
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 15.03.2006 р. між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном - Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" ОСОБА_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдлінкс" укладено інвестиційний договір № 23/9-03/15 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об`єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 138, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2010 р. у справі № 1-1081/2010 встановлено, що ОСОБА_1, перевищуючи надані йому Положенням про філію Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд", довіреностями № 162з від 14.02.2006 р. та № 610 від 09.03.2006 р., а також рішенням Міністерства оборони України № 1365/з від 23.11.2005 р. службові повноваження, діючи в інтересах третіх осіб та з метою реалізації військового майна комерційній структурі в умовах відсутності відповідного рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України, умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Представництвом, згідно з ст. 237 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Як було встановлено місцевим господарським судом, з тексту довіреності від 09.03.2006 р. № 610 вбачається, що ОСОБА_1 був уповноважений, зокрема, на укладення від імені Міністерства оборони України правочинів (договорів, контрактів) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, підряду на капітальне будівництво, за умови наявності рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду, що при укладенні оспореного інвестиційного договору № 23/9-03/15 від 15.03.2006 р. ОСОБА_1 вийшов за межі повноважень, наданих йому довіреністю та порушив порядок відчуження військового майна, а тому вказаний договір суперечить нормам законодавства та його вчинено особою, яка не мала для його вчинення необхідного обсягу повноважень.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про обґрунтованість вимог Заступника військового прокурора Центрального регіону України та правомірно задовольнив позов.
У свою чергу, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та необґрунтовано скасував рішення господарського суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам закону, викладеним у ньому, а тому дане судове рішення підлягає залишенню в силі.
Постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Заступника військового прокурора Центрального регіону України та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2011 р. у справі № 38/359-45/269 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р. у справі № 38/359-45/269 залишити в силі.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді Л.В. Жукова
О.О. Хрипун