СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 серпня 2011 року Справа № 5002-16/1565-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євдокімова І.В.,
суддів Градової О.Г.,
Антонової І.В.,
за участю представників сторін:
представник кредитора, не з'явився, Державна податкова інспекція в Білогірському районі в Автономній Республіці Крим;
боржник, не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
представник учасника провадження у справі про банкрутство, не з'явився, Управління з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі в Автономній Республіці Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Білоус М.О.) від 07.06.2011 у справі №5002-16/1565-2011
за заявою Державної податкової інспекції в Білогірському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Луначарського, 58,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
Учасники справи про банкрутство: Управління з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства (вул. Київська, 150,Сімферополь,95000)
Державний реєстратор Білогірської районної державної адміністрації (вул. Мира, 1,Білогірськ,97600)
Відділ Державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим (пл. Червоного Жовтня, 1,Білогірськ,97600)
< кредитор > (< адреса >)
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
< Текст >
13 квітня 2011 року ДПІ в Білогірському районі в АРК на підставі ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-XII від 14.05.1992 звернулось до господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство у спрощеному порідку відносно ФОП ОСОБА_3
Заява мотивована тим, що внаслідок порушення боржником строків сплати єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва за період з 20.07.2006 виник борг у розмірі 140 грн. 51 коп., податкова звітність підприємцем не надається більше 4-ох років, за місцем реєстрації юридична особа відсутня (а.с. 3-6).
Ухвалою господарського суду АРК від 07 червня 2011 року у справі № 5002-16/1565-2011 провадження у справі про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом припинено по п.1-1 ст. 80 ГПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що у справі відсутні ознаки неплатоспроможності боржника, так як відсутня без спірність грошових вимог ініціюючого кредитора (а.с. 65-67).
ДПІ в Білогірському районі АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та поновити провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що фактичне місцезнаходження боржника не встановлене, податкова звітність боржником не подається більше 4-ох років, заходи примусового стягнення податкового боргу результатів не дали.
У судове засідання 25.08.2011 учасники судового процесу не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 106 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням Білогірської районної державної адміністрації від 11.11.1996 (а.с. 26 зворот).
Ухвалами ГС АР Крим від 10.05.2011 та від 24.05.2011 підготовче засідання відкладалось в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України для надання кредитором та боржником необхідних для розгляду справи документів (а.с. 50-51, 53-54).
07.06.2011 на адресу суду від ДПІ у Білогірському районі АРК надійшло клопотання, в якому кредитор просить призначити ліквідатором боржника арбітражного керуючого Яблонського В.В. До клопотання додана заява арбітражного керуючого на участь у справі про банкрутство (а.с. 58-61).
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність підстав для введення подальшої процедури банкрутства у зв'язку з наступним.
Так, стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-XII від 14.05.1992 передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.
Відповідно до пункту 1 статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Правову позицію щодо можливості оскарження ухвал у справах про банкрутство висловлено в рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно положень ч. 7 ст. 1 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-XII від 14.05.1992 грошове зобов'язання —є зобов'язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються.
Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Відтак, у суді має бути доведений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з ненаданням боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.
При цьому, суд зазначає, що зазначеною спеціальною нормою права законодавець виключив мінімальний розмір грошових вимог боржника та трьохмісячний строк невиконання грошових зобов'язань, які регламентовані частиною третьою статті 6 Закону.
Разом з тим, вимоги щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, що є обов'язковою умовою порушення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою відповідно до приписів статей 1, 6 Закону не виключено як особливість провадження за ст. 52 Закону.
Юридичне значення при порушенні справи про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора - управління має факт наявності заборгованості, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Пунктом 6.3 статті 6 Податкового кодексу України встановлено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі № Б-24/68 від 18.05.2010.
Ініціюючим кредитором не підтверджено належними доказами безспірність своїх грошових вимог у сумі 140,51 грн., надана кредитором облікові картки (а.с. 13-23), довідка про заборгованість станом на 06.06.2011 не є доказами у розумінні статті 1 Закону та не підтверджують безспірності вимог ДПІ у Білогірському районі.
Частинами 27-29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження". У разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (пункт 5.1 статті 5 цього Закону). Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв рішення з порушенням законодавства, податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня прийняття рішення в адміністративному чи судовому порядку (пункт 5.2.2 статті 5 та пункт 16.2 статті 16). Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 цього Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків (пункт 5.4.1 статті 5).
Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.
Згідно п. 1.3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Пунктом 5.1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно п. 5.2.1. ЗУ № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Таким чином, у зв’язку з тим що податковим законодавством встановлені обставини того, що податкове зобов'язання платника повинно бути узгоджено в судовому порядку, судова колегія погоджується з доводами суда 1-ої інстанції про відсутність у справі безпідставних вимог ініціюючого кредитора.
Саме фактична неплатоспроможність суб'єкта господарювання є підставою для ініціювання провадження у справі про банкрутство.
Вимоги кредиторів до боржника за приписами частини 8 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені виконавчими документами (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), за якими здійснюється стягнення коштів з рахунку боржника.
Проте, доказів звернення до ВДВС Білогірського РУЮ з відповідними вимогами для стягнення вказаної суми боргу у розмірі 140,51 грн. суду не представлено.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.
Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.
Разом з тим, ненадання звітності тривалий час без наявності узгоджених грошових вимог до боржника не може бути однією підставою для визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом.
Твердження ДПІ в Білогірському районі АРК про те, що ним доведені обставини відсутності керівних органів боржника за юридичною адресою, є безпідставними у зв’язку з наступним.
Стаття 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” № 755-IV від 15.05.2003 передбачає що, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно зі статтею 17 зазначеного вище закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до вимог частини першої статті 18 вказаного закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використанні в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Частинами 7, 8 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців»передбачено можливість внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, які мають різну правову природу та різні правові наслідки.
Згідно з частиною восьмою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений ч. 7 цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
У разі повернення до держаного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Пунктом 105 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»визначено, що, згідно зі ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб –підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5).
Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
А в ст. 20 вказаного закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.
Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням юридичної особи та документи, які підтверджують обставини викладені в заяві про визнання банкрутом станом на день розгляду справи.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом 23.02.2011 ФОП ОСОБА_3 з ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_3 з реєстру не виключений.
Така практика викладена у постанові Верховного Суду України від 22.05.2007 у справі № 21/19-06-518.
Ініціюючим кредитором у судовому засіданні було надано суду витяг на боржника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 05.01.2011 № 8039966, в якому зазначено місцезнаходження боржника та статус відомостей про юридичну особу - не підтверджено, однак відомостей, що боржник відсутній за місцезнаходженням до реєстру не внесено (а.с. 24-25).
Посилання ДПІ в Білогорському районі АРК на акти перевірки відсутності ФОП ОСОБА_3, як доказ відсутності боржника за його місцезнаходженням також не є належними доказами відсутності боржника, з огляду на вимоги статті 34 ГПК України та ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Аналогічна думка викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2010 по справі № 2-30/6274-2009, постанові від 27.05.2009 по справі № 15/410-6-43/495.
З викладених обставин, суд дійшов висновку, що представленими кредитором доказами не підтверджується, що боржник - ФОП ОСОБА_3 є відсутнім боржником в розумінні статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Як вказано в пункті 36 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.
Таким чином, оскільки господарські суди розглядають заяви про порушення справ про банкрутство у разі наявності підстав, передбачених статтею 8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про припинення провадження у справі.
Керуючись статтями 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
< Текст >
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі в Автономній Республіці Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2011 у справі № 5002-16/1565-2011 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2011 у справі № 5002-16/1565-2011залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Євдокімов
Судді О.Г. Градова
І.В. Антонова
Розсилка:
Державна податкова інспекція в Білогірському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Луначарського, 58,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
Управління з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства (вул. Київська, 150,Сімферополь,95000)
Державний реєстратор Білогірської районної державної адміністрації (вул. Мира, 1,Білогірськ,97600)
Відділ Державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим (пл. Червоного Жовтня, 1,Білогірськ,97600)
< кредитор > (< адреса >)
< Сюда вписывать остальных >