КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2011                                                                                           № 20/95

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка  В.В.

суддів:            Борисенко  І.В.

          Ільєнок  Т.В.

при секретарі:            

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Фармацевтична фірма “Дарниця”

на рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2011 р.          

у справі № 20/95 (суддя Палій В.В.)

за позовом   Мегаінфарм ГмбХ (“Megasnpharm GmbH”)

до                   Закритого акціонерного товариства “Фармацевтична фірма “Дарниця”

про                 стягнення 58 141,70 .доларів США,

за участю представників:

від позивача:          ОСОБА_1. – дов. № 1900 від 10.01.2011р.

від відповідача :     ОСОБА_2. – дов. № 74 від 20.09.2010р.

                                ОСОБА_3. – дов. № 75 від 04.10.2010р.

Постанова приймається 22.08.2011р. у зв»язку з оголошенням в судовому засіданні 09.08.2011р. перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Мегаінфарм ГмбХ (“Megasnpharm GmbH”) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Фармацевтична фірма “Дарниця” про стягнення 58 141,70 .доларів США.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2011р. у справі № 20/95 позовні вимоги задоволенні повністю.

          Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Фармацевтична фірма “Дарниця” на користь Мегаінфарм ГмбХ (“Megasnpharm GmbH”) 476762 грн. боргу, 4767,62 грн. державного мита та 236 грн. витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду у судах.

          Не погоджуючись із згаданим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2011р. у справі № 20/95 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2011р. апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Фармацевтична фірма “Дарниця” було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 19.07.2011р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/1 від 19.07.2011 було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. справу № 20/95 прийнято до провадження.

Через відділ документального забезпечення 13.07.2011р. представником відповідача були подані письмові пояснення.

Через відділ документального забезпечення 19.07.2011р. представником позивача був поданий відзив в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. розгляд справи № 20/95 було відкладено на 09.08.2011р. у зв»язку з витребування додаткових документів.

Через відділ документального забезпечення 02.08.2011р. представником позивача подані письмові пояснення по справі.

Через відділ документального забезпечення 05.08.2011р. представником відповідача подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/1 від 08.08.2011 було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р. справу № 20/95 прийнято до провадження.

В судовому засіданні 09.08.2011р. було оголошено перерву до 22.08.2011р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Через відділ документального забезпечення 22.08.2011р. представником відповідача подані письмові пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 10.04.2008р. в офіційному бюлетені “Промислова власність”було опубліковано відомості про передачу Мегаінфарм ГмбХ (позивачу по справі)  права власності на знаки згідно свідоцтв України №№49568, 49569, 49570 та внесено зазначені відомості до Державного реєстру свідоцтв України. Дата реєстрації - 25.04.2008р.

Відповідно до рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 07.12.2010р. в офіційному бюлетені “Промислова власність”було опубліковано відомості про передачу на користь ОСОБА_4. за заявою власника свідоцтв - Мегаінфарм ГмбХ  права власності на знаки згідно свідоцтв України №№49568, 49569, 49570 та внесено зазначені відомості до Державного реєстру свідоцтв України. Дата реєстрації –27.12.2010р.

Отже, позивач у період з 25.04.2008р. по 27.12.2010р. був власником свідоцтва України №49569 від 16.05.2005р. на позначення  “ОКОМІСТИН”, яке зареєстроване для товарів 5 класу: антисептичні засоби; фармацевтичні препарати; ліки для людини; очні краплі.

25.04.2008р. між позивачем, як ліцензіаром, та відповідачем, як ліцензіатом, укладено Ліцензійний договір про передачу права на використання знака для товарів і послуг на території України.

Відповідно до умов вказаного договору ліцензіар надає ліцензіату на строк дії Договору за винагороду невиключну ліцензію на використання товарного знака для позначення продукції, для якої товарний знак зареєстрований: кл. 5- Антисептичні засоби, фармацевтичні препарати; ліки для людини; очні краплі; з метою застосування товарного знака на етикетках та упаковках лікарського засобу  в упаковках у вигляді флакону 5 мл, що виробляється Ліцензіатом за Реєстраційним свідоцтвом МОЗ України №UA/0483/01/01 та №UA/7537/01/01 по реєстраційній документації та технології, які належать ЗАТ “Інфамед-Україна”.

Згідно з п. 5.1 договору за надання прав за цим Договором ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду (роялті) відповідно до п. 5.2.

Відповідно до п. 5.2 договору, починаючи з 01.05.2008року ліцензіат сплачує ліцензіару роялті від кожної одиниці реалізованої продукції, позначеної товарним знаком (флакон, упаковка), шляхом щоквартальних перерахувань на рахунок ліцензіара  не пізніше 5 банківських днів після підписання обома сторонами Акту про обсяги реалізації продукції та суми роялті. Акт про обсяги реалізації продукції та суми роялті надається ліцензіаром ліцензіату не пізніше 20 календарних днів після закінчення кожного кварталу.

Відповідно до п. 5.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 до договору від 30.04.2008р.), розмір роялті за 1 флакон по кожному виду упаковки складає 2,00грн. Беручи до уваги можливість зміни економічної ситуації, сторони дійшли згоди, що перерахунок суми роялті у валюті платежу (Долари США) здійснюватиметься за узгодженим у двосторонньому порядку курсом Долара США до української гривні, шляхом підписання відповідних Додатків до Ліцензійного договору.

Положення, викладені у Додатках до Ліцензійного договору, є підставою для визначення суми роялті у валюті платежу, у відповідних Актах про обсяги реалізації продукції та суми роялті за кожен із періодів та для виставлення ліцензіату Інвойсу з боку ліцензіара.

Підставою для здійснення оплати є Інвойс та Акт про обсяги реалізації продукції та суми роялті за кожен із періодів.

Згідно з п. 5.3 договору, валютою платежу сторонами приймається долар США.

Відповідно до п. 5.5 договору ліцензіат зобов’язується робити щоквартальні платежі на протязі всього строку дії зазначеного договору, перераховуючи їх на користь ліцензіара за реквізитами, наведеними наприкінці цього договору, на підставі Актів про обсяги реалізації продукції та суми роялті.

Відповідно до товарно-транспортних накладних №80002523 від 24.02.2010р. та  №80002741 від 23.03.2010р. відповідач здійснив реалізацію флаконів із використанням товарного знаку “ОКОМІСТИН” на користь покупця – ТОВ “Інфамед” у загальній кількості 238 381 одиниць, що не заперечується відповідачем.

Позивач надіслав відповідачу вимогу (вих. від 04.02.2011р., яка одержана відповідачем 01.03.2011р.) підписати Акт  про обсяги реалізованої продукції та оплатити суму роялті, відповідач Акт  не підписав, роялті за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. не оплатив.

Як вбачається із вимоги вих. від 04.02.2011р., додатком до неї є, зокрема, оригінал Інвойсу №100 від 04.02.2011р.  та оригінал Акту у двох примірниках. Відмову у підписанні Акту та сплати роялті відповідач у відповіді вих. №44/865 від 31.03.2011р. обґрунтував тим, що факт продажу продукції не відбувся, оскільки продукція не була оплачена покупцем –ТОВ “Інфамед”, отже фактично продукція була передана безоплатно.  До моменту повної оплати продукції ТОВ “Інфамед”у відповідача  немає зобов’язань по підписанню Акту про обсяги реалізації (продажу) продукції та сплати роялті на користь позивача за продану продукцію.

У додатку №3 від 12.01.2010р. сторони дійшли згоди, що для перерахунку в валюту платежу суми роялті за період з 01.09.2009р. по 31.12.2009р. та підписання Акту про обсяги реалізації продукції та суми роялті за відповідний період сторони застосовуватимуть наступний курс валют: 1 долар США = 8,2 Українських гривень.

А тому позивач просить суд стягнути з відповідача 58 141,70 доларів США - роялті (238 381 флаконів х 2 = 476 762,00грн.; 476 762,00грн. : 8,2 = 58 141,70 доларів  США).

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Укладеним між сторонами договором відповідачу надано невиключну ліцензію  на використання товарного знака для позначення продукції.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не підписав  надісланий йому Акт про обсяг реалізованої продукції за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, зобов’язання прийняття робіт. З ними закон не пов’язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову.  Крім того юридичні факти можуть встановлюватись господарським судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог.

Акт про обсяг реалізованої продукції за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності факту реалізації продукції, що є лише доказом, а не окремим обов’язком щодо виконання сторонами договірних зобов’язань за договором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт реалізації продукції із використанням товарного знаку “ОКОМІСТИН” повинен бути встановлений у межах даного спору, незалежно від того, що підписаний сторонами Акт про обсяг реалізованої продукції за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. –відсутній.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні №80002523 від 24.02.2010р. та  №80002741 від 23.03.2010р. є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт реалізації продукції відповідачем у загальному обсязі 238 381 флаконів із використанням товарного знаку   “ОКОМІСТИН” за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р.

Невиконання обов’язку контрагентом відповідача по оплаті поставленої продукції, яка згідно умов договору №INF-2 від 04.10.2008р. на виробництво за контрактом і поставку лікарських засобів  підлягала оплаті,  не звільняє відповідача від виконання зобов’язання перед позивачем по сплаті роялті за фактично реалізовану продукцію. При цьому суд зазначає, що у Ліцензійному договорі від 25.04.2008р., який укладений між сторонами спору, не передбачено обов’язку для відповідача здійснювати реалізацію лікарського засобу, який маркований знаком “ОКОМІСТИН” саме на користь ТОВ “Інфамед”, отже, вибір контрагентів, яким відповідач здійснює реалізацію продукції, належить відповідачу. Відповідно до п. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Крім того, в Договорі від 25.04.2008р. не має обов»язкової умови про оплату за цим ліцензійним договором тільки після оплати контрагентом відповідача за переданий товар.

Колегія суддів також приймає до уваги, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2010р. у справі № 46/282 стягнуто з ТОВ «Інфамед» на користь ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» 1901259,19 грн. основного боргу, пені та 3% річних по договору № ІNF-2 від 04.10.2008р., згідно з яким ТОВ «Інфамед» отримав від відповідача лікарські препарати «ОКОМІСТИН». По вказаній справі постановою від 08.10.2010р. ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Києва відкрито виконавче провадження.

           Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

            Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

             Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла внаслідок того, що відповідачем не перераховано на користь позивача суму роялті за реалізовану продукцію із використанням товарного знака за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. (у зазначений період власником свідоцтва №49569 на знак для товарів і послуг “ОКОМІСТИН”був саме позивач).

Проте, суд відхиляє здійснений позивачем перерахунок суми - 476 762,00грн. у долари США, з огляду на наступне.

Як вбачається із умов договору, а саме, п. 5.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 до договору від 30.04.2008р.), розмір роялті за 1 флакон по кожному виду упаковки складає 2,00грн. Беручи до уваги можливість зміни економічної ситуації, сторони дійшли згоди, що перерахунок суми роялті у валюті платежу (Долари США) здійснюватиметься за узгодженим у двосторонньому порядку курсом Долара США до української гривні, шляхом підписання відповідних Додатків до Ліцензійного договору.

Додаток №3 від 12.01.2010р. до договору стосується перерахунку в валюту платежу роялті за період з 01.09.2009р. по 31.12.2009р., у той час, як предмет спору стосується сплати  роялті за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р.

Доказів того, що сторонами спору підписано додаток до договору щодо перерахунку в валюту платежу роялті за спірний період, матеріали справи не містять.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для застосування умов, які погоджені у додатку №3 від 12.01.2010р. до договору, до сплати роялті за спірний період (з 01.01.2010р. по 31.03.2010р.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у гривневому еквіваленті, що передбачений у о п. 5.4 договору, а саме, у розмірі 476 762,00грн. (238 381 флаконів х 2 = 476 762,00грн.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом (відповідачем) не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2011р. у справі № 20/95.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Фармацевтична фірма “Дарниця” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2011р. у справі № 20/95 – без змін.

2. Матеріали справи № 20/95 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

Судді                                                                                          Борисенко  І.В.

                                                                                          Ільєнок  Т.В.