АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Коваленка Є.П., Суддів - Татарчука В.Г., Гавриш Г.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на вирок Шумського районного суду від 12 квітня 2007 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с Красна Горка Ленінського району Кримської області, житель с Піщатинці, Шумського району Тернопільської області, гр. України, одружений, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, з середньою освітою, не працюючий, не судимий, -
за ч. 1 ст. 125 КК України - виправданий.
Згідно обвинувачення потерпілої ОСОБА_1, ЗО жовтня 2006 року біля 18 год. ОСОБА_2 на грунті особистих неприязних відносин, які існують тривалий час, з території свого садка, що знаходиться біля належного йому житлового будинку в с Піщатинці Шумського району кинув камінцем в потерпілу ОСОБА_1, яка знаходилася на подвір'ї свого господарства, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці З, 4, 5, -го пальців лівої стопи, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.
В апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить виправдувальний вирок Шумського районного суду від 12 квітня 2007 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в зв'язку із незаконністю вироку. Покликається на те, що судом зроблено неправильні висновки щодо невинуватості ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, поскільки не відповідають дійсності покази свідка ОСОБА_3, та не прийнято до уваги показів її неповнолітньої
Справа №11 -162 Головуючий у 1 інстанції - Олійник Т.М.
Категорія ст. 125 ч. 1 КК України Доповідач - Татарчук В.Г.
2
дочки ОСОБА_4, і їх неприязних стосунків на протязі тривалого часу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Так, ОСОБА_2 не визнавши своєї вини стверджував, що ЗО жовтня 2006 року він повернувся в своє господарство із польових робіт, які виконував на прохання односельчанина ОСОБА_3 пізно ввечері, коли на дворі зовсім стемніло. Потерпілої в цей день не бачив і не бив її.
Крім того, що ОСОБА_2 своєї вини не визнав у вчиненні злочину, вина його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не знайшла свого ствердження в судовому засіданні.
Судом першої інстанції не здобуто будь-яких доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України 30 жовтня 2006 року в с Піщатинці Шумського району.
Так, з показів потерпілої ОСОБА_1 слідує, що 30.10.2006 року, коли надворі сутеніло, ОСОБА_2 з території свого садка кинув в неї камінцем і попав в ліву стопу, пошкодивши 3, 4, 5-го пальці.
З показів свідка малолітньої ОСОБА_4 даних в судовому засіданні видно, що 30 жовтня 2006 року вона сидівши біля вікна в житловому будинку, яке виходить на подвір'я, бачила як підсудній зі свого садка кинув у потерпілу камінцем, вдаривши їй в ногу. При цьому, описавши камінець зовсім інших розмірів і форм, чим її матір ОСОБА_4
Крім того, з пояснень даних потерпілою ОСОБА_1 03.11.2006 року працівнику міліції видно, що нанесення тілесних ушкоджень ніхто не бачив крім неї і підсудного, оскільки на вулиці вже було темно.
Судом рівно критично оцінено покази свідка ОСОБА_4 як такі, що дані під впливом матері, з метою використання це як доказ обвинувачення підсуднього у вчиненні злочину. Однак, і ці покази протирічать показам потерпілої щодо зовнішнього вигляду камінця та часу вчинення.
Крім того, в спростування обвинувачення потерпілої - свідок ОСОБА_3 ствердив в судовому засіданні, що саме 30 жовтня 2006 року підсудній допомагав йому в збиранні цукрового буряка на полі, яке знаходиться досить далеко від с Піщатинці і повернувся додому пізно, коли надворі зовсім стемніло і не було видно людей.
З показів свідка ОСОБА_5 даних в судовому засіданні видно, що остання повертаючись від матері потерпілої ОСОБА_1, бачила, як підсудній повертався з поля від ОСОБА_33 цукрових буряків, однак дати не пам'ятає.
3
Свідок ОСОБА_6 - сільський голова с Піщатинці пояснювала, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кілька років існують неприязні відносини і незважаючи на те, що останній згідний примиритися з Симчук, вона не погоджується і вимагає щоб відмовився від стягнення 600 грн. моральної шкоди, яка стягнута з неї в користь його сина в грудні 2005 року. Коли ОСОБА_2 з цим погодився, ОСОБА_1 заявила іншу вимогу щодо користування пасовищем для худоби.
Отже, наведені потерпілою ОСОБА_1 у скарзі доводи з приводу неправильної оцінки судом першої інстанції наведеного вище висновку та показань її малолітньої дочки ОСОБА_4, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом правильно проаналізовано і оцінено докази у відповідності з ст. 67 КПК України, та зроблено вірний висновок, що пред'явлене ОСОБА_2у В.Е. обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України не знайшло свого ствердження, а тому його виправдано за відсутністю складу злочину.
Колегія суддів вважає, що вирок суду є законним та обгрунтованим. Будь-яких, передбачених ст. 367 КПК України, підстав для його зміни чи скасування при перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено.
З врахування наведеного, керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шумського районного суду від 12 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 - без змін.