АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Фащевської Н.Є.
Суддів Жолудько Л.Д., Шевчук Г.М.
при секретарі Мендрик Т.В.
з участю сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бережанського районного суду від 15 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Бережанської міської ради, Бережанської районної ради про визнання частково недійсними рішення Бережанської міської ради від 29 листопада 1991 року за №383, рішення комісії Бережанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 9 серпня 1999 року за № 1370, свідоцтва про право на спадщину, виданого 8 лютого 1994 року на ім'я ОСОБА_1 в частині права на квартиру за АДРЕСА_1, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, Бережанської міської ради, Бережанської районної ради про визнання частково недійсними рішення Бережанської міської ради від 29 листопада 1991 року за №383, рішення комісії Бережанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 9 серпня 1999 року за № 1370, свідоцтва про право на спадщину, виданого 8 лютого 1994 року на ім'я ОСОБА_1 в частині права на квартиру за АДРЕСА_1.
Позивачка вказала, що вона проживає в спірній квартирі, а тому рішення про передачу цієї квартири померлій і визнання права на спадщину за ОСОБА_1 порушують її права і є незаконними.
Рішенням Бережанського районного суду від 15 грудня 2006 року скасовано п.6 рішення за № 383 Бережанської міської ради від 29 листопада 1991 року про визнання за померлою ОСОБА_3 права власності на будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1, рішення комісії Бережанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих за № 1370 від 9 серпня 1999 року " Про повернення житлового будинку та надвірних будівель сім'ї ОСОБА_3, свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріальною конторою ОСОБА_1 8 лютого 1994 року за № 44-394 в частині права власності на квартиру за № 1,
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а позов ОСОБА_2
Справа № 22а-435 Головуючий у 1-й інстанції - Новіцький І.П.
Категорія - 5 Доповідач - Фащевська Н.Є.
2
Р.С. залишити без розгляду в зв'язку з пропуском позивачкою строку звернення до суду.
Апелянт вказав, що спірний будинок правомірно перебуває у його власності як спадкове майно після смерті ОСОБА_3, про що ОСОБА_2 знала з часу набуття ним праїш власності на даний будинок, а саме з 1994 року, і не оспорювала його.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши апелянта та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, позивачку та її представників, які не визнали апеляційної скарги, представника Бережанської міської ради, яка покладається на думку суду, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд не дав належної оцінки заяві відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, чим порушив вимоги ст. ст. 257, 267 ЦК України, а тому рішення Бережанського районного суду від 15 грудня 2006 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
Судом встановлено такі обставини.
Будинок по АДРЕСА_1 до 1950 року належав на праві приватної власності ОСОБА_3, яка проживала в ньому до 1944 року.. З 1944 року по 1950 рік ОСОБА_3 проживала в м. Ходорові Львівської області у своєї дочки, звідки їх виселено на спецпоселення з конфіскацією майна. Належний ОСОБА_3 будинок в місті Бережани не був конфіскований.
Рішенням виконкому Бережанської міської ради народних депутатів від 12 липня 1952 року будинковолодіння по АДРЕСА_1 передано не баланс будинкоуправління як безхазяйне майно в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 в ньому не проживала,
29 листопада 1991 року виконавчий комітет Бережанської міської ради своїм рішенням за № 383 " Про повернення будинків" визнав за померлою ОСОБА_3 право власності на будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1. Цим же рішення вирішено при першій можливості надати житло сім'ям, які проживали у зазначеному будинку: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 8 лютого 1994 року Бережанською державною нотаріальною конторою, жилий будинок по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 успадкував її внук ОСОБА_1
Рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Бережанської районної ради від 9 серпня 1999 року за № 1370 у власність реабілітованої ОСОБА_3 передано конфіскований у неї будинок з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 про те, що власником квартири, в якій вона проживає, є ОСОБА_1 взнала у 1994 році, що стверджується матеріалами справи.: заявою ОСОБА_2 на ім'я голови міської ради про дозвіл на викуп займаної нею квартири, датованою 31 серпнем 1994 року, листом голови Бережанської міської ради від 12 вересня 1994 року, адресованому ОСОБА_2. та голові Бережанської районної ради, з яксго вбачається, що їй повідомлено про те, що власником спірного будинку є ОСОБА_1
Крім того, в судовому засідання сама позивачка ствердила, що їй було відомо у 1994 році про те, що будинок належить ОСОБА_1, в зв'язку з чим їй повинні були надати інше житло.
Згідно ст. 257 ЦК загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 звертався із заявою про застосування позовної
3
давності.
Враховуючи обставини справи, вимоги ст. ст. 257, 261, 267 ЦК колегія вважає, що позивачкою ОСОБА_2 пропущено позовну давність.
Посилання позивачки на те, що факт належності спірного будинку ОСОБА_1 їй став відомий лише у 2005 році, колегія не приймає до уваги як безпідставне і таке, що спростовується вищезазначеними доказами.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наймач іншої квартири ОСОБА_4 із членами своєї сім'єю звертались до суду в жовтні 2004 року з позовом про оспорювання права власності ОСОБА_1 щодо квартири яку вони займали, однак ОСОБА_2 з таким позовом звернулась лише у 2005 році.
Той факт, що позивачка сплачувала комунальні платежі не ОСОБА_1, сам по собі не може бути доказом того, що Сердечна не знала про належність будинку ОСОБА_1 Крім того, з долучених доказів вбачається, що між ОСОБА_1 і ДП "Житловик" був укладений договір, згідно якого даним будинком користувався ДП "Житловик", що стверджується рішенням виконавчого комітету від 22 серпня 1994 року та укладеним на підставі нього договором.
Враховуючи те, що поважних причин пропуску позовної давності позивачкою не наведено і судом не встановлено, колегія вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. слід відмовити за спливом позовної давності.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бережанського районного суду від 15 грудня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити за спливом позовної давності.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порячдку безпосередньо до Верховного Судуд України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.