КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2011                                                                                           № 51/202

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:            Куксова В.В.

          Нєсвєтову Н.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури м. Києва: представник не з’явився,

від позивача: представник не з’явився,

від відповідача-1.: представник не з’явився,

від відповідача-2.: ОСОБА_1, ОСОБА_2 –  представники за довіреностями,

від третьої особи: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора  м. Києва  

на рішення  Господарського суду м. Києва від 21.07.2011р.

у справі           № 51/202 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до 1. Київської міської ради

    2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»

третя особа:  Головне    управління   земельних    ресурсів   виконавчого    органу       

Київської   міської   ради  (Київської   міської  державної   адміністрації)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов’язання    повернути земельну ділянку                       

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008 р. загальною площею 7.4707 га, вартістю 12 115 071,51 грн., що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль" та про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль" повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 7.4707 га, вартістю 12 115 071,51 грн., кадастровий номер 8000000000:90:019:0023, що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва», на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки від 14.03.2008 року, є протиправним. Таким чином, укладений на підставі вищезазначеного рішення Київської міської ради оспорюваний, по даній справі, договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, а відповідна земельна ділянка  повинна бути повернута Київській міській раді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального  права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на земельну ділянку, яка надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль», не слід застосовувати положення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Скаржник стверджує, що Київською міською радою, при прийнятті рішення від 01.10.2007 року №  471/3305 та укладенні оспорюваного договору оренди земельної ділянки, не було враховано публічні інтереси територіальної громади та не було проведено інформування населення через засоби масової інформації про передачу земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль», що передбачено ст. 48 Закону України «Про землеустрій».  Таким чином, рішення суду першої інстанції винесено з порушенням вимог Закону України «Про землеустрій».

Апелянт також вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу на той факт, що висновок Державної експертизи землевпорядної документації за № 8 був складений 01.10.2007р., а тому проект рішення  «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва» не міг розглядатися профільними комісіями Київради та президією Київради.

Апелянт зауважує, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги те, що в порушення норм чинного законодавства України Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) не готувало проекту рішення Київради про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва.

Апелянт стверджує, що рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва» було прийнято з порушенням Регламенту Київради, а тому є протиправним. Оскільки рішення Київради є протиправним, то у зв’язку із цим, Господарський суд м. Києва незаконно відмовив у задоволенні вимог щодо визнання недійсним оспорюваного договору оренди земельної ділянки, який був укладений на підставі протиправного рішення Київської міської ради.

Крім того, Скаржник зазначає, що позов у даній справі поданий в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, на яке покладено завдання щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити останню без задоволення, а рішення  Господарського суду м. Києва від 21.07.2011р. залишити без змін.

Прокуратурою м. Києва, позивачем, відповідачем-1 та третьою особою не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного їх повідомлення про час та місце розгляду справи.

 Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердження належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Київського апеляційного господарського суду  в справі № 51/202 були направлені Прокуратурі м. Києва, позивачу, відповідачу-1 та третій особі за адресами, вказаними у позовній заяві. Підтвердженням надсилання Прокуратурі м. Києва, позивачу, відповідачу-1 та третій особі вказаної ухвали суду є відповідні відмітки на зворотньому боці цієї ухвали.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про вказане,  Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

 Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача-2, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007 р. Київською міською радою прийнято рішення № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва». Площа земельної ділянки  дорівнює 7.58 га.

Судова колегія вважає необґрунтованими твердження заступника прокурора міста Києва про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вищезазначена земельна ділянка не входить до меж об’єкта природно-заповідного фонду – ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», оголошеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999р. № 147/649, що підтверджується наступним.

Рішення Київської міської ради від 02.12.1999 р. за № 147/649 в частині заказника «Острів Жуків» було прийнято без обгрунтованих клопотань із картографічним матеріалом та без розробленого проекту створення заказника. Крім того, вказаним рішенням не були встановлені межі та конкретна площа цього заказника.

22.08.2007 р. Київською міською радою було прийнято рішення за № 162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», яким схвалено Схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» та встановлено загальну площу цього ландшафтного заказника, яка становить 196 га у складі детального плану території острова Жуків. Законність прийняття Київською міською радою рішення від 22.08.2007 року № 162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів»  підтверджено  постановою Вищого господарського суду України, що була прийнята 19.05.2010 р.  по  справі № 36/131-21/64.

При прийнятті рішення від 01.10.2007 р. за № 471/3305 Київська міська рада керувалась затвердженою рішенням Київради від 22.08.2007 року за № 162/1996 схемою меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», детальним планом території острова Жуків та виходила з того, що земельна ділянка, яка підлягала переданню в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль», -  не входить до меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

З матеріалів справи № 51/202 також вбачається, що земельна ділянка, яку надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль», згідно рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 471/3305, не входить до меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

Таким чином, Господарський суд м. Києва при прийнятті оскаржуваного рішення від 21.07.2011 року дійшов правомірного висновку, що на земельну ділянку, яка передана в оренду Tовариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 471/3305 та  згідно укладеного з Київською міською радою 14.03.2008 року відповідного договору оренди земельної ділянки,  не застосовується дія Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Матеріали справи № 51/202 свідчать про те, що за результатами здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» передбачених чинним законодавством дій, щодо отримання відповідних висновків-погоджень, було повністю сформовано кадастрову справу за номером Д-3040 та підготовлено проект рішення про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі.

Скаржником не доведено належним чином той факт, що Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради Київської міської державної адміністрації, в порушення норм чинного законодавства України, не готувало проект рішення Київради про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва.

В свою чергу, вказаний проект рішення пройшов обговорення у відповідних комісіях, на президії Київської міської ради та був включений до порядку денного пленарного засідання V сесії Київської міської ради V скликання 1 жовтня 2007 року під номером 52 Розділу 12 «Надання».

Згідно витягу із стенограми пленарного засідання від 1 жовтня 2007 року, копія якого міститься в матеріалах справи, проект рішення «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі», набрав необхідну кількість голосів та рішення Київради було прийнято.

В матеріалах справи № 51/202 відсутні докази щодо наявності від профільних комісій, президії Київради чи депутатського корпусу будь-яких зауважень чи заперечень відносно питання про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» в оренду.

Таким чином, судова колегія відхиляє твердження заступника прокурора м.Києва про те,  що  рішення Київради від 01.10.2007 року № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва» прийнято з порушенням Регламенту Київради.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що  рішення  Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва» № 471/3305 було підготовлено та прийнято згідно порядку, передбаченому для підготовки та прийняття подібних рішень, у відповідності з вимогами діючого законодавства України, є законним та чинним на сьогоднішній день та сумнівів у суду щодо його дійсності не виникає.

           Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва» № 471/3305,  14.03.2008 р.  між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7.4707 га, вартістю 12 115 071,51 грн.,  що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;   правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6. ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

В позовній заяві та в апеляційній скарзі відсутні конкретні обставини на підтвердження зауважень Скаржника щодо недодержання з боку ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»  та Київської міської ради вимог ст.203 ЦК України при укладанні оспорюваного договору оренди, як і не зазначено будь-яких порушень останніми норм ст. 215 ЦК України, які безпосередньо стосуються процедури укладання оспорюваного договору оренди та норм ст. 207 ГК України, які передбачають наявність порушених інтересів держави і суспільства.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що Договір оренди земельної ділянки від 14.03.2008 року був укладений між ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» та Київською міською радою у відповідності із вимогами статей 203, 215 ЦК України, статті 207 ГК України та виконується ТОВ «Оздоровчим центром «Сесіль» належним чином, а саме: з дня укладання договору регулярно сплачується орендна плата у встановленому законодавством порядку та розмірі.

Судова колегія вважає необґрунтованими твердження Скаржника про порушення норм ст. 48 Закону України «Про землеустрій» виходячи з наступного.

Згідно ст. 48 Закону України «Про землеустрій», з метою врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень: а) інформують у разі необхідності населення через засоби масової інформації про заходи, передбачені землеустроєм або залучають представників громадських організацій та об’єднань громадян до участі в обговоренні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель.

Із самої норми вищезазначеної статті Закону України «Про землеустрій» вбачається, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування інформують населення про заходи, передбачені землеустроєм або залучають представників громадських організацій до участі в обговоренні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель – у  разі необхідності.

З матеріалів справи № 51/202 та пояснень представників сторін вбачається, що при передачі спірної земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль» – не було необхідності в інформуванні населення чи залученні до участі в обговоренні цього питання представників громадських організацій, оскільки вказана земельна ділянка передавалась в оренду, а не у власність, і на цьому етапі не були порушені права чи законні інтереси територіальної громади або держави.

Скаржником при перегляді справи № 51/202 в апеляційній інстанції також не доведено та не конкретизовано необхідність інформування населення з цього питання або залучення до його обговорення представників громадських організацій.

В процесі перегляду справи в апеляційній інстанції, Скаржником не надано належних доказів того, що при укладенні відповідачами оспорюваного договору оренди земельної ділянки були наявними обставини з якими закон пов’язує визнання правочину недійсним.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої  інстанції  від 21.07.11 у справі 51/202, в частині відмови у визнанні недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008 р., укладеного між відповідачами, є законним та обґрунтованим.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля регулює Розділ VII Земельного Кодексу України та Закон України "Про державний контроль за користуванням та охороною земель" від 19.06.2003р. Цей Закон є спеціальним законодавчим актом та основним у галузі державного контролю за використанням та охороною земель.

В позовній заяві та в апеляційній скарзі відсутнє посилання на порушення відповідачами при укладенні оспорюваного договору оренди земельної ділянки норм та вимог Закону України "Про державний контроль за користуванням та охороною земель" від 19.06.20003р.

          Враховуючи вищевикладене, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позов Заступника прокурора міста Києва, який поданий в інтересах держави та в зв’язку із порушенням інтересів щодо державного контролю за використанням та охороною земель, - є немотивованим з точки зору обґрунтування порушення інтересів держави у певній галузі.  

Разом з цим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»  повернути Київській міській раді земельну ділянку, що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва, оскільки дана вимога фактично заявлена в інтересах та на користь Київської міської ради,  яка має процесуальний статус відповідача 1 у даній справі, що суперечить нормам ст. 1, ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Рішення господарського суду м. Києва від 21.07.11 по справі 51/202, яким відмовлено у задоволенні позову повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.  Колегія суддів  не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2011 р. у справі № 51/202 –залишити без задоволення.

2.   Рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2011 р. у справі № 51/202 залишити без змін.

3.   Матеріали  справи  № 51/202 повернути до Господарського суду  м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Куксов В.В.

                                                                                          Нєсвєтова Н.М.