КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2011 № 12/5026/698/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів: Рябухи В.І.
Ропій Л.М.
за участю секретаря
судового засідання
Філоненко М.В.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_3, представник, довіреність б/н від 17.06.2011;
Галаган В.М., директор;
від відповідача: повідомлений належним чином, але не з’явився;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства „Віктор-Сервіс”
на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.05.2011
у справі № 12/5026/698/2011 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Приватного науково-виробничого підприємства „Віктор-Сервіс”
до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5
про витребування майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.05.2011 у справі №12/5026/698/2011 відмовлено повністю в задоволенні позову Приватного науково-виробничого підприємства „Віктор-Сервіс” до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 про витребування майна.
Не погодившись з рішенням суду, Приватне науково-виробниче підприємство „Віктор-Сервіс” (далі – ПНВП „Віктор-Сервіс”) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник посилається на неврахування судом листа-вимоги від 18.02.2011 та положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_5 (далі – СПД – фізична особа ОСОБА_5) у судове засідання, яке відбулося 17.08.2011, повноважних представників не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги ПНВП „Віктор-Сервіс” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 17.06.2011.
Крім того, про належне повідомлення СПД – фізичної особи ОСОБА_5 щодо прийняття апеляційної скарги ПНВП „Віктор-Сервіс” до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасне отримання СПД – фізичною особою ОСОБА_5 ухвали суду від 17.06.2011.
СПД – фізична особа ОСОБА_5 відзив на апеляційну скаргу ПНВП „Віктор-Сервіс” не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
ТОВ „Агроспецсервіс” поставило ПНВП „Віктор-Сервіс” цукор в мішках в кількості 10 тонн на загальну суму 80 000,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна від 04.03.2010 № РН-0000407 (а.с. 10).
ПНВП „Віктор-Сервіс” за накладною від 04.09.2010 № 2 передало на зберігання СПД – фізичній особі ОСОБА_5 цукор-пісок в кількості 10 тонн (а.с. 9).
Звертаючись до суду із позовом, ПНВП „Віктор-Сервіс” зазначило, що відповідач повернув цукор-пісок в кількості 8 тонн, а 2 тонни не повернув, вимога про повернення цукру залишена без задоволення.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ч. 2 ст. 937 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
До істотних умов будь-якого цивільно-правового договору ЦК України відносить умову про предмет договору та решту умов, що визначені істотними законом, сторонами, або є істотними внаслідок необхідності для договорів відповідного виду.
Проте, відсутність у підписаному зберігачем документі положень щодо предмета, ціни або строку дії договору зберігання свідчитиме про недосягнення сторонами договору згоди щодо його істотних умов.
Зі змісту накладної від 04.09.2010 № 2 не вбачається такі відомості, як ціна товару, строк його зберігання, порядок повернення товару.
Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
ПНВП „Віктор-Сервіс” листом від 18.02.2010 № 13 звернулось до СПД – фізичної особи ОСОБА_5 з вимогою, в якій просило протягом семи днів з дня отримання даної вимоги повернути підприємству переданий на зберігання цукор-пісок в кількості 2 тонни.
Зазначений лист направлений на адресу підприємця 21.02.2011.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149 затверджені Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (надалі нормативи), які розроблені відповідно до вимог Закону України „Про поштовий зв'язок”, актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155, та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку.
Так згідно з п. 1.4. вказаних нормативів поштові відправлення - листи, поштові картки, бандеролі, секограми, дрібні пакети, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, посилки, прямі контейнери, оформлені відповідно до законодавства України; нормативний строк пересилання поштових відправлень та поштових переказів (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень та поштових переказів від об'єкта поштового зв'язку місця приймання до об'єкта поштового зв'язку місця вручення; місцева письмова кореспонденція - письмова кореспонденція, що пересилається у межах населеного пункту, а в сільській місцевості - у межах території, яка обслуговується одним об'єктом поштового зв'язку; письмова кореспонденція - прості та рекомендовані листи, поштові картки, бандеролі, секограми, а також дрібні пакети, мішки „М”.
Відповідно до пп. 4.1.4. п. 4.1. нормативів нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між населеними пунктами різних областей України становить 5 днів.
Отже, беручи до уваги дату направлення позивачем вказаної вище вимоги позивачу (21.02.2011), а також пп. 4.1.4. п. 4.1. нормативів та положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, то кінцевий строк виконання відповідачем зобов’язання з повернення цукру-піска в кількості 2 тонни збіг 05.03.2011.
Матеріали справи не містять відомостей про повернення відповідачем цукру-піска в кількості 2 тонни позивачу, яке відповідачу було передано позивачем на відповідальне зберігання за накладною від 04.09.2010 № 2.
Не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с. 16) на ті обставини, що за домовленістю з позивачем, останній повинен був залишити відповідачу частину цукру в якості сплати за зберігання, а також, що позивач не розрахувався з відповідачем на суму 24 000,00 грн. за зберігання.
Статтею 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Враховуючи, що в накладній від 04.09.2010 № 2, по якій відповідач прийняв на зберігання від позивача цукор-пісок в кількості 10 тонн не зазначено такої умови, як ціна послуги по зберіганню, то колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні правові підстави з огляду на правовідносини, які складись між сторонами за вказаною накладною, для неповернення позивачу цукру-піска в кількості 2 тонни на суму 16 000,00 грн.
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких умов рішення суду першої інстанції про відмову в позові підлягає скасуванню.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на СПД – фізичну особу ОСОБА_5.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства „Віктор-Сервіс” на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.05.2011 у справі №12/5026/698/2011 задовольнити..
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.05.2011 у справі №12/5026/698/2011 скасувати.
3. Позов задовольнити повністю.
Зобов’язати Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 (18015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Приватному науково-виробничому підприємству „Віктор-Сервіс” (18005, м. Черкаси, вул. Гагаріна, 93, к. 57, код ЄДРПОУ 22795046) дві тонни цукру-піска вартістю 16 000,00 грн.
4. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 (18015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного науково-виробничого підприємства „Віктор-Сервіс” (18005, м. Черкаси, вул. Гагаріна, 93, к. 57, код ЄДРПОУ 22795046) 160,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 (18015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного науково-виробничого підприємства „Віктор-Сервіс” (18005, м. Черкаси, вул. Гагаріна, 93, к. 57, код ЄДРПОУ 22795046) 80,00 грн. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази на виконання п. п. 3, 4, 5 зазначеної постанови суду.
7. Матеріали справи №12/5026/698/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Гольцова Л.А.
Судді Рябуха В.І.
Ропій Л.М.
19.08.11 (відправлено)