КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2011                                                                                           № 2/43-2/48

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гольцової  Л.А.

суддів:            Ропій  Л.М.

          Рябухи  В.І.

за участю секретаря

судового засідання

          Філоненко М.В.

за участю представників сторін   

від позивача:          ОСОБА_1, представник, довіреність № 1 від 08.08.2011;

від відповідача:      повідомлений належним чином, але не з’явився;

від скаржника:       ОСОБА_2, представник, довіреність № 232 від 26.05.2011;

                                ОСОБА_3, представник, довіреність № 99 від 09.03.2011;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Таврика”

на рішення                       Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2010

у справі                            № 2/43-2/48 (суддя Михайлюк С.І.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МПК „Придеснянський”

до                                     Приватного підприємця ОСОБА_4

про                                   визнання угоди недійсною

за зустрічним позовом   Приватного підприємця ОСОБА_4

до                Товариства з обмеженою відповідальністю „МПК „Придеснянський”

про                                    визнання угоди дійсною

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „МПК „Придеснянський” (далі – ТОВ „МПК „Придеснянський”) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_4 (далі – ПП ОСОБА_4) про визнання недійсною угоди про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, споруд та обладнання).

          ПП ОСОБА_4 в порядку ст. 60 ГПК України звернулась із зустрічним позовом до ТОВ „МПК „Придеснянський” про визнання дійсною угоди від 07.02.2006 про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, спору та обладнання).

          До прийняття рішення у справі, ТОВ „МПК „Придеснянський” в порядку ст. 22 ГПК України подало до суду заяву про відмову від позову та заяву про визнання зустрічного позову.

          ПП ОСОБА_4 подано заяву про застосування строків позовної давності.

          Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2010 у справі № 2/43-2/48 прийнято відмову ТОВ „МПК „Придеснянський” від позову до ПП ОСОБА_4 про визнання угоди про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, споруд та обладнання) від 07.02.2006 недійсною, провадження у справі за первісним позовом припинено. Суд визнав дійсною угоду про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, споруд та обладнання), що укладена 07.02.2006 між ТОВ „МПК „Придеснянський” ПП ОСОБА_4

          Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство „Банк „Таврика” (далі – ПАТ „Банк „Таврика”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати частково та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилається на не врахування судом першої інстанції, що все спірне майно знаходилось в іпотеці банку та перебувало під забороною відчуження з 06.02.2008.

          22.08.2011 через канцелярію суду представником скаржника подано письмові пояснення, в яких зазначено, що угода про наміри не відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України.

          ТОВ „МПК „Придеснянський” та ПП ОСОБА_4 відзив на апеляційну скаргу ПАТ „Банк „Таврика” не надали, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

          ПП ОСОБА_4 у судове засідання, яке відбулося 22.08.2011, повноважних представників не направила не зважаючи на те, що була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги ПАТ „Банк „Таврика” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 25.06.2011.

          Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Від ПП ОСОБА_4 18.08.2011через канцелярію суду надійшла заява про відмову від зустрічного позову, яка задоволенню не підлягає, оскільки право вирішення питання прийняття відмови позивача від позову (ст. 78 ГПК України) надано суду першої інстанції. Розділом ХІІ ГПК України суду апеляційної інстанції не надано право вирішення питання про прийняття відмови позивача від своїх позовних вимог.

          22.08.2011 представником ПАТ „Банк „Таврика” заявлено клопотання, в порядку ст. 38 ГПК України, про витребування доказів, а саме: витребувати в органах ДПІ за місцем обліку ТОВ „МПК „Придеснянський” інформацію (з наданням копій документів), чи відобразило товариство фінансово-господарську операцію з контрагентом ПП ОСОБА_4 від 09.02.2006 на суму 4 227,84 грн. у податковій бухгалтерській звітності у відповідний період.

          Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання про витребування від ДПІ за місцем обліку ТОВ „МПК „Придеснянський” копій вищезазначених податкових документів, оскільки, на думку суду, дані податкові документи свідчать лише про діяльність ТОВ „МПК „Придеснянський” як суб’єкта господарської діяльності і не стосуються предмету доказування за зустрічним позовом, яким є питання визнання угоди дійсною.

          Також, представником ПАТ „Банк „Таврика” 22.08.2011 заявлено клопотання про призначення комплексної судової експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: 1) чи відповідає зазначена в угоді про наміри дата складення „07.02.2006” дійсній даті виготовлення даного документа? 2) чи підписаний даний документ від імені ТОВ „МПК „Придеснянський” директором Прокопенко В.І.? 3) чи роздруковане „оригінал угоди про наміри від 07.02.2006” одночасно з позовною заявою ТОВ „МПК „Придеснянський” про визнання угоди про наміри недійсною, яка датована 02.02.2010 та чи роздруковані ці документи на однаковому/тотожному папері (з однієї партії, однакової характеристики, виготовленої на одному і тому ж обладнанні за однакових умов) та одному і тому ж самому технічному пристрої (принтері) з використанням одного і того ж тонеру? 5) чи співпадають по фактичним датам виконання, дати підписання та проставляння печатки на „угоді про наміри від 07.02.2006” та на позовній заяві ТОВ „МПК „Придеснянський” у даній справі?

          Розглянувши клопотання представника скаржника про призначення комплексної судової експертизи та враховуючи вимоги ст. 41 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки в справі достатньо наявних матеріалів для розгляду позовних вимог по суті спору.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та скаржника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між ТОВ „МПК „Придеснянський” (Продавець) та ПП ОСОБА_4 (Покупець) 07.02.2006 укладено угоду про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, споруд та обладнання), за умовами якої майбутній Продавець зобов’язався передати цілісний майновий комплекс, який складається із приміщень, споруд та обладнання (місцезнаходження: АДРЕСА_1) у власність майбутньому Покупцю, а майбутній Покупець прийняти вказане майно та сплатити його вартість відповідно до умов даної угоди та основного договору.

          Пунктом 12 угоди визначено, що основний договір має бути укладений за першою вимогою майбутнього Покупця, але не пізніше 22.12.2009.

ПП ОСОБА_4 листом від 19.01.2007 звернулася до ТОВ „МПК „Придеснянський”, в якому просила до 29.01.2007 підписати та нотаріально посвідчити „основний договір”, тобто договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, споруд та обладнання) (а.с. 103).

          ТОВ „МПК „Придеснянський” листом від 26.01.2007 повідомило ПП ОСОБА_4, що оскільки угода про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, споруд та обладнання) нотаріально не посвідчена, товариство відмовляється підписувати та нотаріально посвідчувати „основний договір” купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, споруд та обладнання) (а.с. 104).

          З позовом про визнання угоди про наміри недійсною ТОВ „МПК „Придеснянський” звернувся до суду 03.02.2010. Підставами для звернення товариство вказало невідповідність спірної угоди про наміри положенням ч. 1 ст. 203, ст. 209, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 219 ЦК України.

          В свою чергу, ПП ОСОБА_4 23.02.2010 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання дійсною угоди від 07.02.2006 про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, спору та обладнання). Свій позов ПП ОСОБА_4 обґрунтовано ст.ст. 179, 180, 181 ГК України.

          До прийняття рішення у справі, ТОВ „МПК „Придеснянський” в порядку ст. 22 ГПК України подало до суду заяву про відмову від позову та заяву про визнання зустрічного позову і суд першої інстанції прийняв ці заяви та припинив провадження у справі за первісним позовом.

          Задовольняючи зустрічний позов ПП ОСОБА_4 та визнаючи дійсною угоду про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, споруд та обладнання), що укладена 07.02.2006 між ТОВ „МПК „Придеснянський” ПП ОСОБА_4, суд першої інстанції послався на положення ч. 2 ст. 220 ЦК України та зазначив, що за прибутковим касовим ордером від 09.02.2006 № 37 товариство прийняло від ПП ОСОБА_4 4 227,80 грн. як оплату вартості ЦМК згідно з п. 8 угоди про наміри, а також, що сторони дійшли згоди щодо суттєвих умов „основного договору”, зокрема щодо складу майна, яке підлягає продажу в майбутньому (п.п. 5, 6 угоди), його вартості (п. 7 угоди), порядку оплати (п.п. 8, 9, 10 угоди), строку укладення основного договору (п. 12 угоди), змісту основного договору (п. 18 угоди).

          Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

          Згідно з ч. 1 ст. 182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків (ч. 6 ст. 182 ГК України).

          Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 5 ст. 182 ГК України).

          Частиною 1 ст. 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

          Відповідно до ч. 4 ст. 635 ЦК України договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

При застосуванні норм ст. 182 ГК України та ст. 635 ЦК України слід виходити з того, що документ, який відповідає вимогам ч. 1 ст.635 ЦК України, ч.ч. 1 та 2 ст. 182 ГК України, є попереднім договором, незалежно від його назви, навіть якщо сторони визначили його як договір про наміри, протокол про наміри тощо. Такий попередній договір створює для сторін юридичні наслідки. Якщо ж документ, названий сторонами попереднім договором, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 635 ЦК України, ч.ч. 1 та 2 ст. 182 ГК України, то він не є попереднім договором, хоча б він і містив наміри сторін до співробітництва, до розробки проектів договорів та їх укладення в майбутньому тощо.

          З тексту угоди про наміри від 07.02.2006 не вбачається волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору та строк, який відведений для укладення основного договору, визначений сторонами значно більший, ніж один рік з моменту укладення угоди від 07.02.2006.

          Оскільки п. 12 угоди від 07.02.2006 передбачено, що основний договір має бути укладений за першою вимогою майбутнього Покупця, але не пізніше 22.12.2009 та зважаючи на положення ч. 1 ст. 182 ГК України і ч. 4 ст. 635 ЦК України, колегія суддів вважає, що угода про наміри не є попереднім договором в розумінні ч. 1 ст. 635 ЦК України.

          Пунктом 13 угоди від 07.02.2006 передбачено, що в тому випадку, якщо „основний договір” не буде укладений до 22.12.2009, майбутній Покупець вправі вимагати на власний вибір укладення „основного договору” та/або передачі у власність „майна цілісного майнового комплексу”.

          За домовленістю сторін „угода” має бути нотаріально посвідчена протягом двох місяців з дня її підписання. Обов’язок щодо звернення до нотаріуса для посвідчення „угоди”, оплата послуг нотаріуса покладається на майбутнього Продавця.

          З матеріалів справи вбачається, що ПП ОСОБА_4 зверталася до ТОВ „МПК „Придеснянський” з листами від 14.02.2006, 22.02.2006 щодо нотаріального посвідчення угоди. Листом від 02.03.2006 ТОВ „МПК „Придеснянський” повідомило ПП ОСОБА_4 про відмову від нотаріального посвідчення угоди, у зв’язку з тим, що інший покупець виявив бажання придбати об’єкт на більш вигідних для товариства умовах.

          Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст. 218, 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

          Матеріали справи не свідчать, що з моменту укладення угоди від 07.02.2006, сторонами здійснювались дії, направлені на виконання п.п. 12, 13, 16 угоди.

          Як вбачається з матеріалів справи, між АБ „Таврика” та ТОВ „МПК „Придеснянський” 06.02.2008 укладено договір іпотеки № 332, за умовами якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги АБ „Таврика” щодо виконання ТОВ „МПК „Придеснянський” кожного і всіх його боргових зобов’язань за кредитним договором (договір про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії від 06.02.2008 № 12-08-КЛ-МСБ) у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього.

          Предметом іпотеки за вказаним договором є нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ТОВ „МПК „Придеснянський” на праві власності (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №897614).

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Як вбачається із наданих в засіданні суду 22.08.2011 представником ПАТ „Банк „Таврика” витягів про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об’єктів нерухомого майна, нерухоме майно та земельна ділянка за договором іпотеки від 06.02.2008 № 332 перебуває під обтяженням шляхом заборони на нерухоме майно.

          Верховний Суд України в своєму листі (узагальнення) від 24.11.2008 „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначив, що якщо правочин повністю або частково виконаний однією зі сторін, а інша ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд відповідно до п. 2 ст. 220 ЦК за вимогою сторони, що виконала правочин (або її правонаступника), може визнати його дійсним. Це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження (заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов. Також слід зазначити, що правила ст. 220 ЦК не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

          Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2010 у справі № 2/43-2/48 підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічного позову.

          Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на ПП ОСОБА_4

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Таврика” на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2010 у справі № 2/43-2/48 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2010 у справі № 2/43-2/48 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2010 у справі № 2/43-2/48 в наступній редакції:

„Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю „МПК „Придеснянський” від позову до Приватного підприємця ОСОБА_4 про визнання угоди про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, споруд та обладнання) від 07.02.2006 недійсною. Провадження у справі за первісним позовом припинити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю”.

4. Стягнути Приватного підприємця ОСОБА_4 (14030, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Банк „Таврика” (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, код ЄДРПОУ 19454139) 42,50 грн. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання п. 4 зазначеної постанови суду.

6. Справу № 2/43-2/48 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      Гольцова  Л.А.

Судді                                                                                          Ропій  Л.М.

                                                                                          Рябуха  В.І.

26.08.11 (відправлено)