КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2011                                                                                           № 6/035-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:            Новікова  М.М.

          Лосєва  А.М.

при секретарі:            

за участю представників:

позивача:                     ОСОБА_1 - дов. №7/10-286 від 16.02.2011р.;

відповідача:                  ОСОБА_2 - дов. №206/03-УМ-11 від 01.08.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд”

на рішення                    Господарського суду Київської області  

від                               22.04.2011р.

у справі                    №6/035-11 (суддя Чорногуз А.Ф.)

за позовом            Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

до                           Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд”

про                         стягнення штрафу за порушення у сфері містобудування

ВСТАНОВИВ:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі -  позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - відповідач) штрафу за правопорушення у сфері містобудування у сумі 850,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги невчасним виконанням відповідачем припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №44 від 08.10.2010р. та посилаючись на Положення про порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995р.          

Відповідач відзиву на позову не надав, у зв’язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №6/035-11 від 22.04.2011р. позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 850,00 грн. штрафу. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №6/035-11 від 22.04.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо правомірності накладення на відповідача штрафу, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права;

- судом не було враховано, що відсутність вимог законодавства відносно повторного введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів виключає можливість висувати до господарюючих суб'єктів вимоги про здійснення вищевказаних дій та застосовувати відповідальність за невиконання цих вимог;

- суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, внаслідок чого не надав можливості відповідачу реалізувати право брати участь у судовому засіданні та надавати пояснення по суті спору. Окрім того, в порушення ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання позивача не було зазначено у рішенні суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.08.2011р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2011р. було внесено зміни до складу колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М.,               Лосєва А.М.

В судовому засіданні 15.08.2011р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №6/035-11 від 22.04.2011р. та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 15.08.2011р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 15.08.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 22.08.2011р.

В судовому засіданні 22.08.2011р. представник відповідача підтримав раніше надані пояснення та просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні 22.08.2011р. надав додаткові письмові пояснення по справі щодо підвідомчості даного спору саме господарським, а не адміністративним судом. Окрім того, підтримав пояснення, надані в попередньому судовому засіданні, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №225 від 25.03.1995р. затверджено Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, згідно з п.п.1-3 якого державний архітектурно-будівельний контроль являє собою сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій. Державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією (Держархбудінспекція) та її територіальними органами.

08.10.2010р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було видано припис №44 від 08.10.2010р., в якому відповідачу в строк до 08.11.2010р. запропоновано у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. №502 „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010р.” ввести повторно об'єкт в експлуатацію згідно з діючою на момент винесення припису постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008р. № 923 із змінами (том справи – 1, аркуш справи -7).

26.11.2010р. позивачем було проведено перевірку додержання вимог містобудівного законодавства на об'єкті реконструкція будівлі «Будинок побуту на 100 робочих місць» за адресою: м. Славутич, Привокзальна площа, 5». Перевірка проводилась по об'єкту відповідача (перший поверх з холодною прибудовою, другий поверх, частина третього), який здійснював технічний нагляд за об'єктом.

В ході перевірки встановлено несвоєчасне виконання відповідачем припису №44 від 08.10.2010р., у зв’язку з чим перевіряючим було складено протокол №27 від 26.11.2010р. про правопорушення у сфері містобудування (том справи – 1, аркуш справи – 8).

На підставі вищевказаного протоколу начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було винесено постанову №59 від 01.12.2010р., якою на відповідача накладено штраф у розмірі 850,00 грн. за правопорушення у сфері містобудування (том справи – 1, аркуш справи – 9).

Оскільки відповідач у встановленому законодавством порядку та строки не сплатив штраф, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення суми штрафу.

Місцевий господарський суд позов задовольнив в повному обсязі, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Передусім, необхідно зазначити, що відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій всіх форм власності за правопорушення  у  сфері містобудування встановлена Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», який спрямований на посилення державного   контролю за забудовою територій, розміщенням і будівництвом об'єктів архітектури,   додержанням суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також на захист державою прав споживачів будівельної продукції.

У відповідності до абз.8 ч.1 ст. 1 названого Закону підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту, виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за таке правопорушення, як ухилення від виконання або несвоєчасне виконання приписів інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В ст. 3 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» передбачено, що підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Рішення посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідно до цього Закону. Штраф підлягає сплаті підприємством у п'ятнадцятиденний термін з дня його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується у судовому порядку.

Згідно з п.9 Положення про порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995р., постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у 3-денний термін після її прийняття вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику підприємства чи надсилається поштою, про що робиться запис у справі. Другий примірник постанови в такий же термін подається державній податковій інспекції за місцем знаходження підприємства. Третій примірник залишається в інспекції, яка наклала штраф.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, постанови №59 від 01.12.2010р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, штраф підлягав сплаті відповідачем у строк до 15.12.2010р.

Копія постанови №59 від 01.12.2010р. була вручена уповноваженому представнику відповідача ОСОБА_3 в день її прийняття, тобто 01.12.2010р., про що свідчить відповідна відмітка про отримання та підпис названої особи на звороті постанови (том справи – 1, аркуш справи - 9).

У відповідності до п.10 Положення про порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995р., підприємство повинно сплатити штраф у 15-денний термін з дня його накладення за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, незалежно від наслідків фінансово-господарської діяльності. Копія документа про сплату штрафу надсилається інспекції, яка його наклала.

Належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем штрафу, накладеного на підставі постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №59 від 01.12.2010р., суду надано не було.

Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не були з’ясовані обставини щодо правомірності накладення на відповідача штрафу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

В ст. 4 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» передбачено, що рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим Законом, може бути оскаржено до господарського суду. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення або ухвали господарським судом.

Дана норма кореспондується з п.12 Положення про порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995р.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач звертався до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення Київським окружним адміністративним судом пов’язаної з нею справи №2-а-228/11/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанов №59 та №60 від 01.12.2010р. про накладення штрафу.

Однак, згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі №2-а-228/11/1070 вищевказаний позов було залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж, справи у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень державних органів щодо правопорушення у сфері містобудування, підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/163 від 12.03.2009р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Належних та допустимих доказів на підтвердження скасування або зміни постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №59 від 01.12.2010р., якою на відповідача було накладено штраф, суду надано не було.

Докази, які б спростовували факт вчинення відповідачем правопорушення у сфері містобудування, зафіксованого у протоколі №27 від 26.11.2010р., також відсутні.

Таким чином, постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №59 від 01.12.2010р. є чинною і обов’язковою до виконання відповідачем.

З аналогічних підстав колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відсутність вимог законодавства щодо повторного введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів виключає можливість висувати до господарюючих суб'єктів вимоги про здійснення вищевказаних дій та застосовувати відповідальність за невиконання цих вимог.

Як уже зазначалось вище, у встановлений діючим законодавством строк відповідач штраф не сплатив, що свідчить про порушення ним вимог Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» та п.11 Положення про порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995р.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на спростування доводів позивача відповідач суду не надав, тоді як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» та п.11 Положення про порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування у разі несплати штрафу в зазначений термін він стягується інспекцією за рішенням суду (господарського суду).

Враховуючи вищевикладені обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції відносно обґрунтованості та доведеності позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 850,00 грн., застосованого на підставі постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №59 від 01.12.2010р.

Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.   

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов’язки.   

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов’язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з’ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою з’ясування причин виникнення спору місцевий господарський суд надав сторонам можливість подати докази на підтвердження їх вимог та заперечень і за результатами розгляду всіх обставин справи прийняв рішення, в якому, зокрема, знайшли відображення доводи, за якими суд прийняв та відхилив докази сторін, а також посилання на докази, на підставі яких прийнято рішення, що повністю відповідає вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно посилання відповідача на те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, внаслідок чого фактично позбавив відповідача можливості реалізувати право брати участь у судовому засіданні та надавати пояснення по суті спору, не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Насамперед необхідно зазначити, що оголошення в судовому засіданні перерви чи відкладення розгляду справи, у відповідності до норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, є правом, а не обов’язком суду, яке реалізується ним в залежності від того, чи наявні обставини, які унеможливлюють вирішення спору в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення судом спору обмежений двома місяцями, натомість жодних клопотань з цього приводу від відповідача до суду не надходило.

Посилаючись на позбавлення можливості приймати участь під час розгляду справи в суді першої інстанції та надання пояснень по суті спору, відповідач не надав до апеляційної скарги належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених в позові.

Окрім того, апеляційний суд вважає звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість, факт несплати штрафу, застосованого постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №59 від 01.12.2010р., у встановлені законодавством порядку та строки відповідачем не заперечувався, у зв’язку з чим твердження відповідача про прийняття місцевим господарським судом неправильного рішення у даній справі є безпідставним.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов’язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.   

Однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, ані відзиву на позов, ані доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог не надав.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

          Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2011р. у справі №6/035-11 – без змін.

2. Матеріали справи №6/035-11 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Зубець Л.П.

Судді                                                                                          Новіков  М.М.

                                                                                          Лосєв  А.М.

29.08.11 (відправлено)