ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.07.11 р.                                                                                 Справа № 13/53                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Добропільський комбінат хлібобулочних виробів” Донецька обл., м. Добропілля

до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка, Донецька обл.

про: стягнення заборгованості у розмірі 8229грн.09коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 22.07.2011р.) - представник

від відповідача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1) - підприємець

В судовому засіданні 22.07.2011р.

оголошувалась перерва до 26.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Добропільський комбінат хлібобулочних виробів” Донецька обл., м. Добропілля (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особи–підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 8229грн.09коп.

          Ухвалою від 13.05.2011р. порушено провадження по справі, зобов’язано сторін з’явитися в судове засідання, надати документи та вчинити певні дії.

          Справа слуханням неодноразово відкладалась з метою повідомлення відповідача про час розгляду справи.

          Ухвалою суду від 11.07.2011р. за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжувався до 26.07.2011р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки № 266 від 05.08.2009р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої за товарно – транспортними накладними продукції, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав засвідчені копії договору поставки № 266 від 05.08.2009р., додаткової угоди від 02.01.2010р. до договору № 266 від 05.08.2009р., товарно - транспортних накладних  ТТН № К-00018636, ТТН № К-00018641, ТТН № К- 00018639, ТТН № К-  00018642, ТТН № К – 00018640, ТТН № К –00018643 від 06.03.2010р.; ТТН № К –00020768, ТТН № К –00020767, ТТН № К –00020766, ТТН № К –00020765, ТТН № К –00020764, ТТН № К –00020763 від 13.03.2010р.; ТТН № К –00031661, ТТН № К –00031662, ТТН № К –00031664, ТТН № К –00031660, ТТН № К –00031669 від 17.04.2010р.; ТТН № К –00038302, ТТН № К –00038300, ТТН № К –00038307, ТТН № К –00038306, ТТН № К –00038305, ТТН № К –00038303 від 08.05.2010р.; ТТН № К –00042559, ТТН № К –00042560, ТТН № К –00042557, ТТН № К –00042558, ТТН № К –00042556 від 22.05.2010р.; ТТН № К –00048383, ТТН № К –00048381, ТТН № К –00048379, ТТН № К –00048377, ТТН № К –00048375 від 10.06.2010р.; ТТН № К –00059558, ТТН № К –00059557, ТТН № К –00059560, ТТН № К –00059559, ТТН № К –00059561 від 17.07.2010р., претензії № 1 від 23.07.2010р., акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р.

          Супровідним листом б/н від 31.05.2011р. позивач надав податкові накладні до накладних, замовлення покупця на поставку продукції, довідку за підписом директора та головного бухгалтера, за якою станом на 01.06.2011р. сума заборгованості в рамках поставок за заявленим спірним накладним складає 8229грн.09коп., акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 3799грн.67коп., акт звірки розрахунків за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р., згідно з яким за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 390грн.71коп., акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., згідно з яким борг відповідача складає 9294грн.54коп., акт звірки взаємних розрахунків за пеірод з 01.06.2010р. по 30.06.2010р., за яким заборгованість відповідача на користь позивача становить 7850грн.95коп., акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2010р. по 31.06.2010р., за яким заборгованість відповідача на користь позивача становить 9366грн.68коп. Зокрема, додане письмове пояснення, за яким за заявками відповідача продукція поставлялась на торгові точки, щомісячно передавались акти звірки розрахунків, однак останні не повертались.

Супровідним листом б/н, наданим через канцелярію суду 22.06.2011р., позивач надав письмові пояснення, якими зазначив, що відповідно укладеному між сторонами договору поставки № 266 від 05.08.2009р., поставка продукції здійснювалась по графіку та маршруту, які були погоджені з відповідачем, при першій поставці в торгівельні точки м. Дружківки відповідно до перелічених адрес. За поясненнями позивача, хлібобулочна продукція відвантажувалась централізовано кільцевим завозом продукції, при цьому товар отримували ті ж самі уповноважені представники відповідача, оскільки на накладних містяться однакові підписи. Позивач зауважив, що надати відомості відносно відповідальних осіб відповідача, які здійснювали приймання продукції, не вбачається можливим, оскільки договір був укладений безпосередньо з відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Донецька обл., м. Дружківка, правові та цивільно – трудові відносини між відповідачем та уповноваженими ним особами позивачу не відомі.

Відповідач з’явився особисто у судове засідання 22.07.2011р., проти позовних вимог категорично заперечував, а саме зазначив, що накладні, зазначені в позовній заяві, не підписував, підписи на накладних належать невідомим йому особам,  акти звірки взаємних розрахунків, будь-які вимоги з боку позивача не отримував. Крім того, наданим відзивом відповідач повідомив, що здійснити звірку по бухгалтерії неможливо, оскільки розрахунок за поставлену продукцію здійснювався одразу готівкою; в п. 5.4 договору зазначено, при затримці оплати більш 5 днів, постачальник (позивач) зобов’язаний припинити відвантаження продукції, однак постачальник, не дивлячись на наявність заборгованості, про що зазначено в позовній заяві, продовжував здійснювати поставку продукції.

В протоколі судового засідання 22.07.2011р. відображено, що на запитання суду чи належить відповідачу або іншій відомій йому особі підписи про отримання здійснені на наступних документах (наявних в матеріалах справи): претензії № 1, акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р. відповідач після огляду стверджував, що підписи йому не належать, зроблені невідомою йому особою.

В судовому засідання 26.07.2011р. сторони підтримали свої позиції по суті спору, повідомили про відсутність будь – яких додаткових доказів на обґрунтування правової позиції по суті спору.

Таким чином, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що їх цілком достатньо для вірної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

05.08.2009р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 266, згідно з яким постачальник зобов’язується виготовити та поставити хлібобулочні вироби покупцю згідно поданим заявкам, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату за отриманий товар, в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Відповідно п. 2.1 договору поставка продукції здійснюється централізовано кільцевим завозом по узгодженому сторонами графіку та маршруту доставки.

Згідно п. 2.2 договору кількість та асортимент товару визначається заявкою покупця, узгодженою с постачальником. Замовлення приймається в письмовому вигляді з підписом особи, що приймало рішення та коректується по телефону не пізніше 18.00 дня попередній поставці.

Відповідно п. 2.7 договору право власності на товар перейшло з моменту підписання товарно – транспортної накладної.

Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем в місті поставці товару на підставі всіх документів, зазначених в цьому договорі.

Відповідно до п. 4.3 договору розрахунки за поставлену партію товару здійснюються покупцем наступним чином:

-          п. 4.3.1 за готівковий рахунок при підписанні товарно – транспортної накладної;

-          п. 4.3.2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом (_________) банківських днів з моменту отримання товару.

       За умовами п. 4.4 договору за вимогою постачальника покупець зобов'язаний провести звірку взаємних розрахунків. Покупець зобов’язаний протягом 10 календарних днів з моменту отримання акту звірки розглянути його, підписати або надати мотивіровочні заперечення. У випадку якщо за перебігом  десяти календарних днів покупець не підпише акт звірки взаємних розрахунків та не надасть заперечень, акт звірки взаєморозрахунків буде вважатися визнаним з боку покупця, узгодженим та таким, що має повну юридичну силу на одинадцятий календарний день з моменту отримання його для розгляду.

Відповідно п. 9.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009р.

Додатковою угодою від 02.01.2010р. до договору № 266 від 05.08.2009р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010р., а в частині, що стосується взаєморозрахунків, до моменту його остаточного виконання.

Позивач у позові посилається на те, що на виконання умов вищезазначеного договору за товарно – транспортними накладними № ТТН № К-00018636, ТТН № К-00018641, ТТН № К- 00018639, ТТН № К-  00018642, ТТН № К – 00018640, ТТН № К –00018643 від 06.03.2010р.; ТТН № К –00020768, ТТН № К –00020767, ТТН № К –00020766, ТТН № К –00020765, ТТН № К –00020764, ТТН № К –00020763 від 13.03.2010р.; ТТН № К –00031661, ТТН № К –00031662, ТТН № К –00031664, ТТН № К –00031660, ТТН № К –00031669 від 17.04.2010р.; ТТН № К –00038302, ТТН № К –00038300, ТТН № К –00038307, ТТН № К –00038306, ТТН № К –00038305, ТТН № К –00038303 від 08.05.2010р.; ТТН № К –00042559, ТТН № К –00042560, ТТН № К –00042557, ТТН № К –00042558, ТТН № К –00042556 від 22.05.2010р.; ТТН № К –00048383, ТТН № К –00048381, ТТН № К –00048379, ТТН № К –00048377, ТТН № К –00048375 від 10.06.2010р.; ТТН № К –00059558, ТТН № К –00059557, ТТН № К –00059560, ТТН № К –00059559, ТТН № К –00059561 від 17.07.2010р., позивачем був поставлений товар на загальну суму 8229грн.09коп., відповідач поставлений за накладними товар отримав, про що свідчить підпис в графі „Отримав”, однак станом на сьогоднішній день не оплатив вартість продукції у повному розмірі.

Позивач у позові також відзначає, що 23.07.2010р. бухгалтеру відповідача передавалась претензія з вимогою погасити виниклу заборгованість, про що свідчить підпис бухгалтера про отримання, проте відповідач свої зобов’язання так і не виконав, звірку розрахунків ігнорував.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підстави позову – це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.

Як вбачається із змісту позовної заяви та резолютивної частини позову у якості підстави виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару зазначено саме договір № 266 від 05.08.2009р.

         За своєю правовою природою укладений між сторонами договір, на підставі, якого була здійснена поставка товару, є договором поставки.

         Так, відповідно ст.265 Господарського процесуального кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

         Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Отже, із змісту укладеного між сторонами договору № 266 від 05.08.2009р. вбачається, що у позивача виник обов’язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплати обумовлений сторонами товар.

        Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на поставку продукції відповідно до спірних накладних від 06.03.2010р., 13.03.2010р., 17.04.2010р., 08.05.2010р., 22.05.2010р., 10.06.2010р., 17.07.2010р., за якими позивач на виконання умов вищезазначеного договору поставив продукцію – хлібобулочні вироби на загальну суму 8229грн.09коп.

Відповідач заперечував проти поставки та отримання товару за видатковими накладними, зазначеними в позовній заяві, мотивуючи свої заперечення тим, що накладні не підписував, підписи з боку покупця зроблені невідомими відповідачу особами.

Позивач проти позиції відповідача заперечував, посилався на те, що хлібобулочна продукція відвантажувалась централізовано кільцевим завозом продукції, при цьому товар отримували ті ж самі уповноважені представники відповідача, адже на товарно-транспортних накладних підписи одніх тих самих осіб. Позивач зазначив, що у суботу накладні за відвантаженим товаром не оплачувались, так як  бухгалтера ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (прізвище позивачу невідомо) мали вихідний день.

         Заслухавши доводи обох сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

        У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов’язок доказування покладається на особу, що висуває відповідну вимогу чи заперечення. У господарському процесі діє презумпція безвідповідальності, у силу якої обов’язок доведення фактів, що свідчать про здійснення відповідачем порушення права, лежить на позивачеві.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що даказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Отже, суд повинен приймати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати юридичні факти, що мають відношення до даної справи. Належні докази повинні свідчити про взаємозв’язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню.

         Пунктом 2.7 договору сторони встановили, що право власності на товар переходить з моменту підписання товарно – транспортної накладної.

         Слід наголосити, що відповідно до п. 3.3. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється „Покупцем” у місці поставки на підставі всіх документів, вказаних у даному договорі.

         Так, в преамбулі договору №  266 від 05.08.2009р. значиться, що у якості „Покупця” виступає безпосередньо Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, отже за умовами договору саме у відповідача виникли договірні зобов’язання щодо отримання та відповідно оплати товару.

         Проте, відповідач в наданому відзиві та під час судових засідань наполягав, що товарно – транспортні накладні, на які посилається позивач, як підставу виникнення заборгованості, не підписував.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

         До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Так, за змістом ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні № ТТН № К-00018636, ТТН № К-00018641, ТТН № К- 00018639, ТТН № К-  00018642, ТТН № К – 00018640, ТТН № К –00018643 від 06.03.2010р.; ТТН № К –00020768, ТТН № К –00020767, ТТН № К –00020766, ТТН № К –00020765, ТТН № К –00020764, ТТН № К –00020763 від 13.03.2010р.; ТТН № К –00031661, ТТН № К –00031662, ТТН № К –00031664, ТТН № К –00031660, ТТН № К –00031669 від 17.04.2010р.; ТТН № К –00038302, ТТН № К –00038300, ТТН № К –00038307, ТТН № К –00038306, ТТН № К –00038305, ТТН № К –00038303 від 08.05.2010р.; ТТН № К –00042559, ТТН № К –00042560, ТТН № К –00042557, ТТН № К –00042558, ТТН № К –00042556 від 22.05.2010р.; ТТН № К –00048383, ТТН № К –00048381, ТТН № К –00048379, ТТН № К –00048377, ТТН № К –00048375 від 10.06.2010р.; ТТН № К –00059558, ТТН № К –00059557, ТТН № К –00059560, ТТН № К –00059559, ТТН № К –00059561 від 17.07.2010р., на які у якості доказу поставки продукції відповідачу за договором № 266 від 05.08.2009р. посилається позивач, суд встановив що вони не можуть прийматися судом як належний та допустимий доказ отримання товару саме відповідачем, позбавлені доказової сили, оскільки не містять будь-яких відомостей, обов’язкових реквізитів щодо отримувача (покупця) спірної продукції,  адже містять тільки підписи невідомих осіб без будь-яких додаткових відомостей.

В той же час ст. 128 Господарського кодексу України передбачає, що фізична особа - підприємець має право здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо або приймати на роботу та укладати трудові договори з найманими працівниками, та, відповідно, доручати їм ведення підприємницької діяльності. Але при цьому підприємницьку діяльність наймані працівники здійснюють від імені фізичної особи - підприємця, працівниками якої вони є.

Відповідно до ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво може здійснюватися, зокрема за довіреністю.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Таким чином довіреність на одержання цінностей є документом, що фіксує рішення особи (керівника) про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для нього визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. “Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей” (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. №293/1318).

Посилання позивача на те, що хлібобулочна продукція відвантажувалась централізовано кільцевим завозом, у зв’язку з чим особи, що приймали товар не мали документів, що  підтверджували їх повноваження на отримання матеріальних цінностей, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно ч. 3 п. 13 Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей” встановлено, що при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Натомість із наданих позивачем товарно – транспортних накладних неможливо  ідентифікувати осіб, які отримали продукцію. Крім того, відповідач зауважив, що йому невідомі особи, які підписали товарно – транспортні накладні. Докази, які визначають коло матеріально-відповідальних осіб на отримання продукції від позивача, уповноважених на те особисто покупцем, суду не представлені.

Оскільки відповідно умовам укладеного між сторонами договору № 266 від 05.08.2009р. з моменту підписання товарно – транспортної накладної  до покупця переходить право власності на товар та одночасно виникає обов’язок оплатити товар (п. 4.3.1 договору), а, враховуючи, що спірні товарно – транспортні накладні, за якими поставлявся товар не були підписані ані безпосередньо ні відповідачем, ані його уповноваженими представниками, то і обов’язок оплатити товар у відповідача не виник.

Посилання позивача на отримання 23.07.2010р. особисто бухгалтером відповідача претензії № 1 (вих. № 132 від 23.07.2010р.) з вимогою сплатити заборгованість не приймається судом у якості доказу виставлення вимоги особисто покупцю продукції за договором, оскільки у даному випадку суб’єкт підприємницької діяльності може набувати обов’язок, який випливає з факту отримання претензії через своїх представників, але якщо буде доведено, що СПД ОСОБА_1 знав про цей факт. Отримання претензії спростовано підприємцем як і факт обізнаності про її наявність. Ця ж сама позиція суду відносно посилань позивача на отримання/обізнаність підприємця щодо акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р.

        Твердження позивача про те, що продукцію приймали ті ж самі уповноважені представники відповідача, оскільки на накладних містяться ті ж самі підписи, тобто підписи осіб на них нібито подібні, не приймаються судом до уваги, оскільки суд не наділений повноваженнями почеркознавчої експертизи і не може встановлювати ідентифікацію підписів.

Будь-які інші документи, які доводили б здійснення постачання та відповідно отримання в рамках договору купівлі-продажу № 266 від 05.08.2009р., який є підставою позовних вимог, саме СПД ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.

        Таким чином, позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України факт отримання товару за товарно – транспортними накладними № ТТН № К-00018636, ТТН № К-00018641, ТТН № К- 00018639, ТТН № К-  00018642, ТТН № К – 00018640, ТТН № К –00018643 від 06.03.2010р.; ТТН № К –00020768, ТТН № К –00020767, ТТН № К –00020766, ТТН № К –00020765, ТТН № К –00020764, ТТН № К –00020763 від 13.03.2010р.; ТТН № К –00031661, ТТН № К –00031662, ТТН № К –00031664, ТТН № К –00031660, ТТН № К –00031669 від 17.04.2010р.; ТТН № К –00038302, ТТН № К –00038300, ТТН № К –00038307, ТТН № К –00038306, ТТН № К –00038305, ТТН № К –00038303 від 08.05.2010р.; ТТН № К –00042559, ТТН № К –00042560, ТТН № К –00042557, ТТН № К –00042558, ТТН № К –00042556 від 22.05.2010р.; ТТН № К –00048383, ТТН № К –00048381, ТТН № К –00048379, ТТН № К –00048377, ТТН № К –00048375 від 10.06.2010р.; ТТН № К –00059558, ТТН № К –00059557, ТТН № К –00059560, ТТН № К –00059559, ТТН № К –00059561 від 17.07.2010р., за якими був поставлений товар на виконання умов договору № 266 від 05.08.2009р. саме відповідачем (або уповноваженими ним на те особами), а отже і підстав виникнення у Відповідача заборгованості за отриманий товар.

З огляду на наведене, в позовних  вимогах слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >