№ 2-24/2008              КОПІЯ

                                                           Р І Ш Е Н Н Я

                                               І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            21 лютого 2008  року                                                                      с-ще Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

                                                           головуючого-судді -                                     Горулько О.М.

                                                           при секретарі -                                              Гудзенко С.В.,

з участю: позивачки, вона ж - представник позивача ОСОБА_2 -                   ОСОБА_1,

                 позивачки, вона ж - представник позивача ОСОБА_4-        ОСОБА_3,          представника позивачки ОСОБА_5 -                                           ОСОБА_6,          представника відповідача -                                                                   ОСОБА_7.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Решетилівка справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_5до селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» про відшкодування збитків, завданих тимчасовим невикористанням земельних ділянок, -

                                                           В С Т А Н О В И В :

            Позивачі  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4 та          ОСОБА_5 звернулися до суду із позовами, в яких  просять стягти з відповідача збитки у вигляді неодержаних доходів, завдані їм  тимчасовим невикористанням земельних ділянок,  на користь позивачки ОСОБА_1 - у розмірі 3200 грн., на користь позивача ОСОБА_2 - у розмірі 5800 грн., на користь позивачки ОСОБА_3 - у розмірі 4400 грн., на користь позивача ОСОБА_4 - у розмірі 6000 грн., на користь позивачки ОСОБА_5 - у розмірі 4400 грн., а також судові витрати, пов»язані зі сплатою ними судового збору при поданні позовних заяв, посилаючись при цьому на те, що  1 березня 2006 року між ними та відповідачем були укладені договори оренди належних їм земельних ділянок терміном на один рік. 20 грудня 2006 року вони подали відповідачеві заяви про повернення їм земельних ділянок по закінченню терміну договорів оренди. Незважаючи на це відповідач навесні 2007 року засіяв їхні земельні ділянки сільськогосподарськими культурами, що позбавило їх можливості у 2007 році використовувати свої земельні ділянки та отримати з них дохід.

            В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, вона ж - представник позивача       ОСОБА_2 свій позов та позов ОСОБА_2 підтримала, просила їх задовольнити і суду пояснила, що вона та позивач ОСОБА_2 мають на праві власності земельні ділянки, розмір яких зазначений у позовних заявах. 1 березня 2006 року вони уклали з відповідачем договори оренди належних їм земельних ділянок терміном на один рік. У серпні 2006 року вони в усній формі попередили голову СФГ «С.Г.М.» про те, що вони не будуть продовжувати термін цих договорів чи укладати інші договори оренди, а 20.12.2006 року подали голові СФГ «С.Г.М.» письмові заяви про це. 14 грудня 2006 року сесія Шилівської сільської ради прийняла рішення про виділення їм належних їм земельних ділянок в натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після цього, у лютому 2007 року вони уклали з ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» договір на виготовлення технічної документації на їхні земельні ділянки та встановлення в натурі меж земельних ділянок. 5 березня 2007 року працівниками інституту була виміряна належна їй земельна ділянка та визначені межі, на яких були встановлені кілочки. Вона найняла трактор для обробітку своєї земельної ділянки, але коли приїхала до неї, то виявилося, що половина цієї земельної ділянки оброблена і засіяна ячменем. Тоді вона засіяла решту земельної ділянки ячменем. Коли врожай дозрів, вона зібрала його на половині своєї земельної ділянки, а на решті ділянки врожай зібрав відповідач. Технічна документація на належну їй земельну ділянку була виготовлена лише у листопаді 2007 року. Земельна ділянка ОСОБА_2 до цього часу в натурі не виділена, її межі не встановлені. Вони неодноразово зверталися до інституту землеустрою з питання прискорити визначення меж земельних ділянок в натурі та виготовлення технічної документації, одначе там зволікали, посилаючись на звернення голови СФГ «С.Г.М.» та Решетилівського районного відділу земельних ресурсів про наявність на спірних земельних ділянках незавершеного виробництва. Доказів цього вона надати не може. У травні-червні 2007 року провідний спеціаліст інституту землеустрою взяла в них акти про встановлення і погодження в натурі меж земельних ділянок, до яких додрукувала для узгодження прізвища начальника Решетилівського районного відділу земельних ресурсів            та голови СФГ «С.Г.М.» ОСОБА_7 Голова СГМ ОСОБА_7 відмовився підписувати акт, тому технічна документація не виготовлялася. По закінченню збору врожаю 2007 року ці акти підписувалися, і землевпорядником Шилівської сільської ради  з участю обліковця тракторної бригади визначалися межі земельних ділянок. Але в жодному випадку ці межі не співпадали з межами, визначеними інститутом землеустрою, тому вона вважає, що зазначені особи не мали права цього робити. У березні 2007 року відповідачем їм пропонувалося взяти іншу землю у користування на один рік до виготовлення технічної документації на свої земельні ділянки, але вони відмовилися.

            Позивачка ОСОБА_3, вона ж - представник позивача ОСОБА_4 свій позов та позов позивача ОСОБА_4 підтримала і суду пояснила, що вона та позивач   ОСОБА_4 мають на праві власності земельні ділянки, розмір яких зазначений у позовних заявах. 1 березня 2006 року вони уклали з відповідачем договори оренди належних їм земельних ділянок терміном на один рік. 20.12.2006 року вони подали голові СФГ «С.Г.М.» письмові заяви про те, що вони не будуть продовжувати термін цих договорів чи укладати інші договори оренди. Після цього вони уклали з ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» договір на виготовлення технічної документації на їхні земельні ділянки та встановлення в натурі меж земельних ділянок. 7 квітня 2007 року на земельній ділянці, належній ОСОБА_4, відповідач посіяв буряки, а її земельна ділянка була засіяна озимою пшеницею. Належні їм земельні ділянки в натурі їм виділені не були і їхні межі в натурі не встановлювалися. Вони зверталися до керівництва інституту землеустрою з питання прискорення встановлення меж земельних ділянок в натурі та виготовлення технічної документації, але там їм відповідали, що цьому перешкоджає наявність на спірних земельних ділянках незавершеного виробництва. Доказів цього вона надати не може. Після збору врожаю 2007 року землевпорядником Шилівської сільської ради  з участю обліковця тракторної бригади визначалися межі їхніх  земельних ділянок. Межі належних їм земельних ділянок працівниками інституту землеустрою були встановлені в натурі лише у січні 2008 року. Вона вважає, що вчасному виготовленню технічної документації та встановленню меж земельних ділянок в натурі перешкоджав голова СФГ «С.Г.М.» ОСОБА_7, але доказів цього вона не має. Бездіяльність працівників інституту землеустрою нею та позивачем ОСОБА_4 не оскаржувалися. Їм було запропоновано взяти в користування іншу земельну ділянку на 2007 рік на період виготовлення технічної документації на їхні земельні ділянки, але вони відмовилися.

            Представник позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_6 позов ОСОБА_5 підтримала і суду пояснила, що остання має на праві власності земельну ділянку, розмір якої зазначений у позовній заяві. 1 березня 2006 року позивачка уклала з відповідачем договір оренди належної їй земельної ділянки терміном на один рік. 20 грудня 2006 року ОСОБА_5 подала голові СФГ «С.Г.М.» письмову заяву про те, що вона не буде продовжувати термін цього договору чи укладати інші договори оренди. 5 березня 2007 року приїжджали працівники ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», але межі земельної ділянки, належної ОСОБА_5, в натурі встановлені не були. У березні 2007 року відповідач засіяв цю ділянку ячменем. По закінченню збору врожаю землевпорядником Шилівської ради були встановлені межі земельної ділянки          ОСОБА_5 Технічна документація на цю земельну ділянку ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» була виготовлена лише у грудні 2007 року, а межі цієї земельної ділянки були встановлені в натурі у січні 2008 року. Вважає винним у цьому зволіканні голову СФГ «С.Г.М.» ОСОБА_7, який чинив перешкоди, не підписуючи необхідних документів, та чинив тиск на працівників інституту, але докази цього надавати відмовляється. Вважає, що реально за таких обставин позивачка ОСОБА_5 не мала можливості користуватися своєю земельною ділянкою та отримувати з цього дохід, але по закону мала на це право. Позивачці було запропоновано взяти в користування на 2007 рік іншу земельну ділянку, але вона відмовилася.

Представник відповідача ОСОБА_8 позов визнала частково і суду пояснила, що дійсно 01.03.2006 року між власниками земельних ділянок, в тому числі і позивачами та відповідачем були укладені договори оренди земельних ділянок терміном на 1 рік. У серпні 2006 року ніхто з позивачів не попереджав СФГ «С.Г.М.» про те, що терміни дії цих договорів не будуть продовжуватися. У грудні 2006 року від позивачів дійсно надійшли заяви про те, що вони не бажають продовжувати терміни дії договорів оренди і просять повернути їм землю. Селянське (фермерське) господарство «С.Г.М.» фактично брало в оренду землю єдиним масивом. Керівництво господарства розуміло, що для виготовлення технічної документації на земельні ділянки та встановлення їх меж в натурі потрібен час, тому голова господарства підписав ці заяви. На початку березня 2007 року, приймаючи до уваги ранню весну, землю потрібно було обробляти. Враховуючи те, що спірні земельні ділянки виділені в натурі не були і не були встановлені в натурі їхні межі, було неможливо виділити їх з єдиного масиву. Крім того на обробіток цих земель були понесені витрати. Для того, щоб власники земель мали можливість обробляти у 2007 році землю та отримувати з цього дохід, між керівництвом СФГ «С.Г.М.» та Шилівською сільською радою була досягнута домовленість про виділення на 2007 рік власникам земельних ділянок, які побажали самостійно обробляти землю, інших земельних ділянок із земель запасу. Крім того цим власникам земельних ділянок, в тому числі і позивачам, було запропоновано взяти для обробітку іншу земельну ділянку, яка знаходилася в оренді СФГ «С.Г.М.». Для цього було виділене окреме поле площею 29,27 га. На жодну з пропозицій позивачі не погодилися, вимагаючи повернення своїх земельних ділянок. Вказане вище поле, виділене в користування позивачам на 2007 рік, так і залишилося не обробленим, хоча відповідач сплатив власникам земельних ділянок, розташованих на ньому, орендну плату в повному обсязі. Жодних межових знаків встановлено не було, тільки на земельній ділянці позивачки ОСОБА_1 стояли прутики, які не відповідали вимогам межових знаків і будь-ким могли бути переставлені в інше місце. Перешкод у виготовленні технічної документації та встановлення меж спірних земельних ділянок відповідач не чинив. Враховуючи, що протягом 2007 року СФГ «С.Г.М.» користувалося земельними ділянками, належними позивачам, відповідач згоден виплатити позивачам неодержаний дохід у розмірі орендної плати, встановленої договорами оренди землі, і в цій частині визнає позов.

            Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позови підлягають частковому  задоволенню з таких підстав:

            судом встановлено, що згідно ксерокопій Державних актів на право приватної власності на землю, доданих до позовних заяв, позивачці ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка розміром 2,71 га, розташована на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, позивачу ОСОБА_2 - земельна ділянка розміром 2,15 га, позивачці ОСОБА_3 - земельна ділянка розміром 1,99 га,  позивачу ОСОБА_4 -  земельна ділянка розміром 2.23 га, позивачці ОСОБА_5 - земельна ділянка розміром 1,99 га.

Із доданих до позовних заяв ксерокопій договорів оренди земельної ділянки 1 березня 2006 року між позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договори оренди належних позивачам земельних ділянок терміном на один рік. Згідно п. 9 зазначених договорів розмір орендної плати становить 316,59 грн. за рік.

Позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 документальних підтверджень укладення між ними та відповідачем договорів оренди земельних ділянок не надано, одначе факт укладення таких договорів та умови договорів визнаний обома сторонами, а тому суд вважає його встановленим.

Згідно ксерокопій заяв позивачів позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20 грудня 2006 року звернулися до орендаря - СФГ «С.Г.М.» з письмовими заявами, в яких повідомили, що вони не мають наміру продовжувати термін дії зазначених договорів і просять повернути їм земельні ділянки.

Із рішення п»ятої сесії п»ятого скликання Шилівської сільської ради від 14 грудня 2006 року та копії рішення п»ятої сесії п»ятого скликання Шилівської сільської ради від 14 грудня 2006 року вбачається, що сесія Шилівської сільської ради прийняла рішення про виділення всім позивачам в натурі належних їм земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державних актів на право приватної власності на землю, та зобов»язала позивачів замовити виготовлення технічної документації на землю.

Із пояснень позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та представника позивачки ОСОБА_6 вбачається, що у лютому 2007 року між позивачами та ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було укладено договори про виготовлення технічної документації та встановлення меж земельних ділянок в натурі терміном на один рік, технічна документація на земельні ділянки ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» була виготовлена у листопаді-грудні 2006 року, а встановлення меж земельних ділянок  цим інститутом було здійснено у січні 2008 року. Технічна документація на земельну ділянку, належну позивачеві ОСОБА_2, до цього часу не виготовлена, її межі в натурі не встановлені.

Пояснення позивачки ОСОБА_1 в частині, де вона вказує, що межі належної їй земельної ділянки були встановлені в натурі 5.03.2007 року, судом не приймаються до уваги, оскільки надана позивачкою на підтвердження цього ксерокопія акту про встановлення і погодження в натурі меж земельної ділянки не містить дати складення цього акту, крім того із пояснення самої позивачки вбачається, що ще в травні-червні 2007 року вона займалася погодженням меж. Документального підтвердження  прийняття межових знаків позивачка суду не надала.

Із ксерокопії акту про виділення земельної ділянки єдиним масивом вбачається, що комісією за участю голови, землевпорядника  та депутата Шилівської сільської ради, представника СФГ «С.Г.М.» та спеціаліста Решетилівського районного відділу земельних ресурсів  22.03.2007 року для громадян, які виявили бажання самостійно обробляти земельні ділянки, терміном на один господарський рік на полі № 16 було виділено земельний масив загальною площею 29,27 га.

Згідно протоколу № 1 від 21.03.2007 року сходки громадян Шилівської сільської ради, які претендують на отримання земельного паю в натурі,  з участю голови Решетилівської РДА, начальника Решетилівського районного відділу земельних ресурсів, Шилівського сільського голови, голови СФГ «С.Г.М.» та громадян, серед яких зазначені позивачі      ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та представник позивачки ОСОБА_6, зазначеним громадянам було із врахуванням ситуації, що склалася на день проведення сходки, отримати в тимчасове користування  терміном на один рік на вибір земельні ділянки єдиним масивом із земель запасу чи із земель, які перебувають в оренді СФГ «С.Г.М.», одначе позивачі від цих пропозицій відмовилися.

Згідно ст. 152 ч.3 п. «г» Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно пункту «д» статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною третьою статті 125 ЗК України встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Судом встановлено, що межі земельних ділянок, належних на праві власності позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в терміни, коли у 2007 році було б можливе товарне сільськогосподарське виробництво на них та одержання доходів, встановлені не були. Стосовно земельної ділянки, належної на праві власності позивачці ОСОБА_1, суд зазначає, що жодних доказів встановлення у натурі (на місцевості) її меж у строки, зазначені вище, позивачкою не надано.

За таких умов суд визнає, що використання земельних ділянок позивачами у 2007 господарському році на законних підставах і одержання внаслідок цього доходів було неможливим.

Крім того жодним з позивачів не надано суду жодного доказу реальної можливості одержання у 2007 році доходів з використання належних їм земельних ділянок та розміру цих неодержаних доходів.

Суд не приймає до уваги як доказ розміру неодержаного доходу довідку про урожайність сільськогосподарських культур, надану позивачкою ОСОБА_1, оскільки ця довідка не є офіційними статистичними даними, складена самою позивачкою без зазначення джерела статистичних даних, зазначених в ній.

Суд також не може прийняти до уваги як доказ розміру неодержаного доходу позивачкою ОСОБА_1 акт від 22.07.2007 року, оскільки цей акт також складений самою позивачкою без залучення представників органу місцевого самоврядування чи державної влади та представника відповідача, в самому акті не зазначені затрати, понесені на обробіток землі та вирощення врожаю, а тому фактичний розмір доходу, одержаного в результаті використання земельної ділянки, як і сам факт одержання цього доходу (чи збитків) встановити неможливо.

Разом з тим встановлено, і це визнано обома сторонами, що у 2007 року земельні ділянки, належні позивачам, використовувалися відповідачем для товарного виробництва. За таких умов, враховуючи неможливість позивачів самостійно обробляти земельні ділянки, а також те, що відповідач мав намір одержати від використання цих земельних ділянок дохід і фактично продовжити орендні відносини з позивачами на 2007 рік, не сплативши при цьому позивачам орендної плати, суд приходить до висновку, що кожному з позивачів відповідачем  були заподіяні збитки у розмірі середньої орендної плати, встановленої на території Шилівської сільської ради і зазначеної у договорах оренди земельних ділянок - 316,59 грн.

Представником відповідача в цій частині позови визнані і суд вважає, що визнання відповідачем позовів в цій частині підлягає прийняттю, оскільки це не порушує права, свободи і законні інтереси інших осіб.

            Позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявлено вимогу про стягнення на їхню користь судового збору, сплаченого ними при поданні позовних заяв до суду.

            Із доданих до позовних заяв квитанцій про сплату судового збору вбачається, що позивачкою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 53,2 грн.; позивачем ОСОБА_2 - у розмірі 63,8 грн.; позивачкою ОСОБА_3 - у розмірі 55,4 грн.; позивачем ОСОБА_4 - у розмірі 66 грн.; позивачкою ОСОБА_5 - у розмірі 55,4 грн.

            Відповідно до частини 1 статті 88  ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.

            Враховуючи вищевикладене суд вважає, що судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів пропорційно до розміру задоволених вимог.

            Керуючись ст. ст. 88, 214, 215   ЦПК України, ст. ст. 125, 152, 156  ЗК України, суд , -

                                                           Р І Ш И В :

Позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5- задовольнити частково.

Стягти з селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» на користь ОСОБА_1 збитки у виді неодержаного доходу у розмірі 316 (триста шістнадцять) грн. 59 коп.

Стягти з селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, пов»язані зі сплатою судового збору, у розмірі 5,26 грн.

Стягти з селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» на користь ОСОБА_2 збитки у виді неодержаного доходу у розмірі 316 (триста шістнадцять) грн. 59 коп.

Стягти з селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, пов»язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3,48 грн.

Стягти з селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» на користь ОСОБА_3 збитки у виді неодержаного доходу у розмірі 316 (триста шістнадцять) грн. 59 коп.

Стягти з селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати, пов»язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3,99 грн.

Стягти з селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» на користь ОСОБА_4 збитки у виді неодержаного доходу у розмірі 316 (триста шістнадцять) грн. 59 коп.

Стягти з селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати, пов»язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3,48 грн.

Стягти з селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» на користь ОСОБА_5збитки у виді неодержаного доходу у розмірі 316 (триста шістнадцять) грн. 59 коп.

Стягти з селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» на користь ОСОБА_5понесені нею судові витрати, пов»язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3,99 грн.

            Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Решетилівського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

            Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження  або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

                                               Головуючий:             ПІДПИС

                                                                                  СУДДЯ: