У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 серпня 2011  року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

суддів: Амеліна В.І.,  Матвєєвої О.А.,  Ступак О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Рівської сільської ради Жмеринського району, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області  від 03 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2011 року   ,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народилась в сімї ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2  та  ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Двір, в якому вона народилась і проживала, відносився до категорії колгоспних дворів. Крім неї і батьків в цьому ж дворі проживали її сестри та брат, які є відповідачами по справі.

В липні 1965 року батько ОСОБА_6 одружився з ОСОБА_8, яка після реєстрації шлюбу отримала прізвище ОСОБА_8. В 1965 році в с. Рів  Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_6 побудував новий будинок з господарськими будівлями. На той час, крім батька,  мачухи ОСОБА_3 та дітей, в цьому ж колгоспному дворі проживала батькова матір ОСОБА_10, яка померла в 1969 році. Після смерті батька ОСОБА_1 проживала в цьому ж дворі протягом року та  допомагала своїй мачусі до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4.  

28.04.2009 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори  з заявою про отримання спадщини після смерті мачухи – ОСОБА_3 та її батька ОСОБА_6, але їй було відмовлено в оформленні документів через відсутність правовстановлюючих документів.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 стало відомо, що спірний будинок за рішенням Рівської сільської ради від 13.09.1995 року визнаний власністю мачухи ОСОБА_8, який вона подарувала 05.10.1995 року своїй дочці ОСОБА_9

З огляду на викладені обставини просила визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане Рівською сільською радою 13.09.1995 року на ім’я ОСОБА_8 на будинок по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на цей будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування.

Рішенням Жмеринського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2011 року, в задоволенні позову ОСОБА_1   відмовлено .  

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування вказаних судових рішень та ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанції, дослідивши докази в справі й давши їм належну правову оцінку, дійшли вірного висновку та правильно виходили з того, що відповідно до ч. 1 ст. 563 ЦК УРСР в редакції 1963 року у випадку смерті члена колгоспного двору спадщина в майні колгоспного двору не відкривалась. Вибувши з колгоспного двору в травні 1970 року, ОСОБА_1 втратила право на долю в майні колгоспного двору. Позивач не довела, що після вибуття цього двору вона не втрачала з ним зв'язку і приймала участь у веденні господарства цього двору до 15.04.1991 року. ОСОБА_8 на момент введення в дію Закону Української РСР «Про власність» являлась єдиним членом колгоспного двору, тому, реалізуючи положення цього Закону, вона набула права власності на все майно.

         Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення   ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області  від 03 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2011 року залишити без зміни.  

    Ухвала оскарженню не підлягає.

  Судді:                                 В.І. Амелін

                                    О.А. Матвєєва

                                    О.В. Ступак