ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.07.11 р.                                                                                 Справа № 13/23                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Сгара Е.В. та Величко Н.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Кременчуцький завод дорожніх машин” м.Кременчук Полтавської обл.

до відповідача: Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” Філії „Великоновосілківський  автодор” м.Донецьк

про: стягнення суми боргу в розмірі 138`939грн. 52 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 49/511 від 26.04.2011р.) – юрисконсульт

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 09.06.2011р.)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товаристве „Кременчуцький завод дорожніх машин” м.Кременчук Полтавської обл. (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” Філії „Великоновосілківський  автодор” м.Донецьк (далі – відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 138`939грн. 52 коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 129791грн.20коп., пені в сумі 9148грн.32коп.

Ухвалою від 19.05.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 15.06.2011р., сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.

Ухвалою від 15.06.2011р. суд, задовольняючи клопотання відповідача продовжив строк розгляду справи  на п’ятнадцять  днів, до  07.07.2011 року.

Розпорядженням голови господарського суду від 07.07.2011р. для розгляду справи № 13/23 сформована колегія суддів у складі головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Сгара Е.В. та Величко Н.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за контрактом № 10/0677/31 від 06.10.2010р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: контракту № 10/0677/31 від 06.10.2010р., специфікації № 1 до контракту № 10/0677/31 від 06.10.2010р., специфікації № 2 від 06.10.2010р. до контракту № 10/0677/31 від 06.10.2010р., накладної № 404/150 від 04.11.2010р., накладної № 405/150 від 04.11.2010р., довіреності № 00149 від 03.11.2010р., рахунок – фактуру № 352 від 05.11.2010р., № 353 від 05.11.2010р., платіжного доручення № 433 від 08.10.2010р., претензії № 42/551 від 11.02.2011р.

Супровідним листом № 49/1360 від 13.05.2011р. позивач надав довідку за підписом голови правління – генерального директора та головного бухгалтера, згідно з якою станом на 13.05.2011р. заборгованість відповідача на користь позивача становить 174467грн.20коп., акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2010р. по 11.05.2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача також становить 174467грн.20коп. Дана сума боргу розрахована з урахуванням поставленого за специфікацією № 3 в редакції додаткової угоди № 1 від 27.07.2010р. товару на суму 44676грн.00коп., яка не входить в заявлені позивачем вимоги.

Супровідним листом б/н від 15.06.2011р. позивач надав суду розрахунок пені, згідно з яким сума пені складає 3884грн.90коп.

Супровідним листом № 49/2053 від 22.07.2011р. позивач надав через канцелярію суду податкові накладні до видаткових накладних, реєстр, виданих податкових накладних та довіреність № 4 від 12.01.2010р., якою Дочірнє підприємство „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”  уповноважувало начальника Філії „Великоновосілківський  автодор” м.Донецьк Бібіза Миколу Андрійовича на укладання договорів купівлі – продажу та ін. з контрагентами.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, надав через канцелярію суду 04.07.2011р. відзив № 01-74/789, згідно з яким зауважив, що відповідно до додаткової угоди № 1 до контракту № 10/0677/31 від 06.10.2010р. кінцевим строком оплати є 01.07.2011р., в той час як провадження по справі відкрито 19.05.2011р., тобто позовна заява подана передчасно і відповідно пеня нарахована незаконно. Крім того, відповідач зазначив, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу наявності повноважень у начальника філії укладати договори з позивачем. На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

07.07.2011р. представник відповідача надав заяву № 01-24/693 від 14.06.2011р. про відстрочку платежу, мотивуючи надану заяву тим, що у зв’язку зі зменшенням обсягів робіт, що виконує відповідач за замовленнями Служби автомобільних доріг у Донецькій області та не прийняттям замовником робіт на суму більше 30 000000грн.00коп., різко зменшився прибуток підприємства, що призвело до неспроможності останнього погасити виниклу перед кредиторами заборгованість. За твердженнями представника на даний момент навіть стягнення заявленої позивачем суми заборгованості в розмірі 109’910грн.94коп. ускладнить виконання рішення та погіршить фінансовий стан підприємства. На підтвердження вищевикладеної позиції, відповідачем надані засвідчені копії інформації (звіту) про обсяги виконаних, але не прийнятих або умовно прийнятих робіт на замовлення регіональних служб станом на 01.07.2011р., баланс на 31.03.2011р.,

Супровідним листом № 01-24/828 від 11.07.2011р., відповідач знов звернувся до суду з заявою про відстрочення виконання рішення по справі строком до 01.09.2011р.

Позивач проти поданої відповідачем зави про відстрочення виконання рішення не заперечував.

Під час судового засідання 26.07.2011р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.

         Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (продавецем) та відповідачем (покупцем) в особі якого діяла Філія „Великоновосілківський автодор”, був укладений контракт № 10/0677/31 від 06.10.2010р., згідно з яким продавець зобов’язується виготовити та здійснити поставку обладнання, що розкидає пісок та вбирає сніг, далі – продукція, в кількості, асортименті та в строки, зазначені в додатках до даного контракту, а покупець – оплатити та прийняти зазначену продукцію.

Згідно п. 2 контракту найменування, ціна та кількість продукції зазначаються в додатках до даного контракту. Кожний додаток є невід’ємною частиною даного контракту з моменту підписання додатків сторонами.

Відповідно п. 5.1 контракту загальна сума контракту визначається як сума по всім додаткам, що є невід’ємною частиною цього контракту.

Пунктом 6.1 контракту сторони визначили, що оплата здійснюється у відповідності з графіком, зазначеному в додатках до даного договору.

Відповідно п. 13.1 контракт діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2011р. строк дії цього контракту може бути продовжений по взаємній згоді сторін, оформленому у вигляді додаткової угоди до даного контракту, що є невід’ємною його частиною.

Специфікацією № 1 від 06.10.2010р., що є невід’ємною частиною контракту № 10/0677/31 від 06.10.2010р., сторони конкретизували  предмет договору, а саме позивач повинен поставити бункер, що розкидає пісок КДМ  15222 04.00.00 –Д, в кількості 1 штуки, загальною вартістю 90849грн.60коп. Специфікацією сторони передбачили порядок оплати зазначеної суми, а саме – 20000грн.00коп. – в строк до 14.10.2010р.; - 70849грн.00коп. – в строк до 28.12.2010р.

Специфікацією № 2 від 06.10.2010р., що є невід’ємною частиною контракту № 10/0677/31 від 06.10.2010р., сторони визначили, що позивач повинен поставити установку конвейера КДМ 15222 0424000, в кількості 1 штука та установку дискового розкидувателя КДМ 152 0402000 в кількості 1 штука, всього позивач повинен поставити товар загальною вартістю 58941грн.60коп., який відповідач повинен оплатити шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за наступним графіком:

- 9150грн.00коп. – в строк до 28.12.2010р.;

- 14 167грн.00коп. – в строк до 01.02.2011р.

- 14 167грн.00коп. – в строк до 01.03.2011р.

- 14 167грн.00коп. – в строк до 01.04.2011р.

- 7290грн.60коп. – в строк до 01.05.2011р.

В подальшому, керуючись умовами контракту, позивач здійснив поставку товару, обумовленого сторонами в специфікації № 1,2 за видатковими накладними № 404/150 від 04.11.2010р. та № 405/150 від 04.11.2010р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 149’791грн.20коп.

Проте позивач посилається у позові на те, що отримавши товар відповідач належним чином не здійснив його оплату, сплативши лише часткову його вартість на суму 20’000грн.00коп., внаслідок чого станом на час розгляду справи сума заборгованості в розмірі 129791грн.20коп. не погашена, товар на зазначену суму не повернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають  задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 129791грн.20коп. у зв’язку з неналежним виконанням умов контракту № 10/0677/31 від 06.10.2010р., що в свою чергу стало підставою для нарахування пені в сумі 3884грн.90коп.

Зазначений контракт є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов’язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Як зазначалось вище, позивач за видатковими накладними № 404/150 від 04.11.2010р. та № 405/150 від 04.11.2010р. здійснив поставку товару, всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 149’791грн.20коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія довіреності № 00149 від 03.11.2010р., якою відповідач уповноважив свого працівника на отримання від позивача цінностей за контрактом № 10/0677/31 від 06.10.2010р.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання контракту № 10/0677/31 від 06.10.2010р., суд робить виходячи з того, що товар, поставлений за видатковими накладними повністю співпадає з характеристиками товару, погодженого сторонами специфікацією № 1, 2 від 06.10.2010р., які є невід’ємними частинами контракту № 10/0677/31 від 06.10.2010р. Крім того, в самих накладних № 404/150 від 04.11.2010р. та № 405/150 від 04.11.2010р. є посилання на контракт № 10/0677/31 від 06.10.2010р. Відповідачем твердження в цій частині не спростовані, отже з цього приводу спір між сторонами відсутній.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

        У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторони у п. 6.1 контракту визначили, що оплата здійснюється у відповідності з графіком, зазначеному в додатках до даного договору, тобто специфікаціях.

Оскільки специфікацією № 2 від 06.10.2010р., що є невід’ємною частиною контракту № 10/0677/31 від 06.10.2010р., сторони визначили, що останній платіж у розмірі 7290грн.60коп за товар - установку конвейера КДМ 15222 0424000 в кількості 1 штука та установку дискового розкидувателя КДМ 152 0402000 в кількості 1 штука повинен бути здійснений відповідачем в строк до 01.05.2011р., а позивач звернувся до суду з позовною заявою 22.04.2011р., про що свідчить відбиток канцелярії суду на позові, то суд вважає, що станом на час звернення до суду з позовом у позивача не виникло право вимагати від відповідача виконання зобов’язання щодо оплаті залишку вартості товару у розмірі 7290грн.60коп., оскільки право вимоги в цій частині виникло у останнього лише 02.05.2011р.

Так як сума боргу в розмірі 7290грн.60коп. включена позивачем до заявленої суми основного боргу, на підставі вищевиклаеного, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача в цій частині.

Стосовно решти грошових зобов’язань відповідача, суд зазначає, що станом на день подання позову строк оплати для відповідача наступив та почалося прострочення виконання зобов’язання, крім того доказів погашення боргу в сумі 122’500грн.60коп. суду не представлено, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 122’500грн.60коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно тверджень відповідача, викладених у відзиві щодо відсутності в матеріалах справи жодного доказу наявності повноважень у начальника філії укладати договори з позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

       Як вбачається з матеріалів справи, контракт № 10/0677/31 від 06.10.2010р. укладено у формі єдиного документу, підписаний та скріплений печатками обох сторін, крім того в матеріалах справи наявні положення про філію „Великоновоселківський автодор”” Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк, згідно з п. 3.3 якого філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства. До матеріалів справи позивачем додана довіреність № 4 від 12.01.2010р., якою ДП „Донецький облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” уповноважило начальника Філії „Великоновосілківський  автодор” м.Донецьк Бібіза Миколу Андрійовича на укладання договорів купівлі – продажу та ін. з контрагентами.

Отже, контракт № 10/0677/31 від 06.10.2010р. є укладеним, дійсним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Крім того, наданою заявою про відстрочку виконання рішення відповідач фактично визнав наявності суми боргу.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач, керуючись нормами законодавства та п. 6 специфікації № 1,2, що є невід’ємними частинами контракту, в редакції остаточного розрахунку, наданого 15.06.2011р., нарахував пеню в сумі 3884грн.90коп., за кожний період окремо згідно графіку платежів, з урахуванням здійсненої 08.10.2010р. часткової оплати на суму 20000грн.00коп., яка була врахована в рахунок погашення боргу за першій платіж по специфікації № 1, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати.

         Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

         Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Суд перевіривши наявні в матеріалах справи розрахунки позивача в частині стягнення пені, вважає обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства наступний розрахунок пені, здійснений без перевищення подвійної облікової ставки НБУ, з урахуванням здійсненої 08.10.2010р. часткової оплати в розмірі 20000грн.00коп.

-          Згідно графіку платежів  сума 70849грн.60коп. повинна бути сплачена до 28.12.2010р., отже пеня розраховується за період з 29.12.2010р. по 04.04.2011р. та становить 2918грн.42коп.;

-          Сума 9150грн.00коп. повинна бути сплачена до 28.12.2010р., пеня нараховується за період з 29.12.2010р. по 04.04.2011р. та становить 376грн.99коп.

-          Сума 14167грн.00коп. повинна бути сплачена до 01.02.2011р., пеня нараховується за період з 02.02.2011р. по 04.04.2011р. та становить 373грн.00коп.

-          Сума 14167грн.00коп. повинна бути сплачена до 01.03.2011р., пеня нараховується за період з 02.03.2011р. по 04.04.2011р. та становить 204грн.55коп.

-          Сума 14167грн.00коп. повинна бути сплачена 01.04.2011р., пеня нараховується за період з 02.04.2011р. по 04.04.2011р. та становить 18грн.04коп.

Всього пеня становить 3890грн.91коп.

Заява про зменьшення розміру позовних вимог в частині заявленої суми пені у розмірі 9148грн. 32коп. до суду не надходила, отже, суд вважає, що задоволенню підлягає сума пені в розмірі 3890грн.91коп., у зв’язку з чим відмовляє в частині стягнення пені на суму 5257грн.41коп.

Відносно заяви відповідача № 01-24/828від 11.07.2011р. про відстрочку виконання  рішення суду до 01.09.2011р., суд вважає можливим її задовольнити з огляду на наступне.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач зазначає, що основним і головним замовником робіт відповідача є Служба автомобільних доріг у Донецькій області, яка є місцевим органом управління Укравтодору та бюджетною організацією.

Однак, останнім часом зменшився обсяг робіт, що виконує відповідач за замовленнями Служби автомобільних доріг у Донецькій області, більш того роботи, на суму більше 30 000000грн.00коп. взагалі не були прийнятті та оплачені замовником., в результаті чого  різко зменшився прибуток відповідача, позивач неспроможній погасити виниклу перед кредиторами заборгованість, стверджує що виконання рішення суду погіршить фінансовий стан підприємства.

На підтвердження вищевикладеної позиції, відповідачем надані засвідчені копії інформації (звіту) про обсяги виконаних, але не прийнятих або умовно прийнятих робіт на замовлення регіональних служб станом на 01.07.2011р. та  баланс на 31.03.2011р., за яким кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 35259грн.00коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд прийняв до уваги той факт, що відповідач є держаним підприємством, заснованому з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автодоріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, беручи до уваги, негайне виконання рішення суду про стягнення з підприємства заборгованості призведене до погіршення фінансового стану підприємства, неможливості виплатити заробітної плати працівникам, що негативно в свою чергу відіб’ється на інтересах держави, оскільки своєчасне проведення робіт має переважне значення для безпеки дорожнього руху.

Враховуючи викладене та те, що позивач проти поданої заяви не заперечив, суд вважає можливим задовольнити клопотання та відстрочити виконання рішення суду до 01.09.2011р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу - 122500грн.60коп., пені - 3890грн.91коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Кременчуцький завод дорожніх машин” м.Кременчук Полтавської обл. до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” Філії „Великоновосілківський  автодор” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 129791грн.20коп. та пені в сумі 9148грн.32коп. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, будинок 6А, код ЄДРПОУ 32001618, р/р 25007301751920 у ГУ Промінвестбанку в Донецькій області, МФО 334635) на користь Публічного акціонерного товариства „Кременчуцький завод дорожніх машин” (юридична адреса: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, будинок 4, код ЄДРПОУ 05762565) суми основного боргу в розмірі 122’500грн.60коп., пені – 3890грн.91коп., витрати на оплату державного мита в сумі 1263грн.91коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 214грн.68коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7290грн.60коп. та пені в сумі 5257грн.41коп. – відмовити.

           Відстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості до 01.09.2011р.

У судовому засіданні 26.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                                Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2011р.

Головуючий суддя                                                               Макарова Ю.В.           

Суддя                                                                  Сгара Е.В.     

Суддя                                                                  Величко Н.В.    

< Текст >