ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.07.11 р.                                                                                 Справа № 13/28                               

         Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Сгара Е.В. та Величко Н.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Кременчуцький завод дорожніх машин” м.Кременчук Полтавської обл.

до відповідача: Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” Філії „Маріупольська ДЄД” м.Донецьк

про: стягнення 55179грн. 57 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 49/511 від 26.04.2011р.) – юрисконсульт

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 09.06.2011р.) - представник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товаристве „Кременчуцький завод дорожніх машин” м.Кременчук, Полтавська обл. (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” Філії „Маріупольська ДЄД” м.Донецьк (далі – відповідач) про стягнення 55179грн. 57 коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 49488грн.40коп., пені в сумі 5691грн.17коп.

Ухвалою від 29.04.2011р. суд порушив провадження по справі, призначено до розгляду на 19.05.2011р., сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.

Ухвалою від 15.06.2011р. суд, задовольняючи клопотання відповідача продовжив строк розгляду справи  на п’ятнадцять  днів, до  12.07.2011 року.

Розпорядженням голови господарського суду від 11.07.2011р. для розгляду справи № 13/28 сформована колегія суддів у складі головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Сгара Е.В. та Величко Н.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за контрактом № 10/0672/31 від 04.10.2010р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: контракту № 10/0672/31 від 04.10.2010р., специфікації № 1 від 04.10.2010р. до контракту № 10/0672/31 від 04.10.2010р., накладної № 460/150 від 01.12.2010р., довіреності серії МАР № 143 від 30.11.2010р., рахунку – фактури № 405 від 01.12.2010р.. претензії № 42/604 від 15.02.2011р., платіжного доручення № 945 від 02.11.2010р. на суму 20000грн.00коп., що свідчить про часткове погашення виниклої суми боргу.

Супровідним листом № 49/1361 від 13.05.2011р. позивач надав довідку за підписом голови правління – генерального директора та головного бухгалтера, згідно з якою станом на 13.05.2011р. заборгованість відповідача на користь позивача за відвантажений на суму 69488грн.40коп. товар становить 49488грн.40коп. та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2010р. по 13.05.2011р., згідно з яким заборгованість за отриманий за накладною № 460/150 від 01.12.2010р. товар становить 49488грн.40коп.

Супровідним листом б/н від 15.06.2011р. позивач надав суду розрахунок пені, згідно з яким сума пені складає 2461грн.80коп.

Клопотанням б/н від 26.07.2011р. відповідач просив суд долучити до матеріалів справи копію довіреності № 199/1 від 04.10.2010р., якою Дочірнє підприємство „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” уповноважував начальника філії Маріупольська ДЕД”  ДП Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” Лавренка Трохима Дмитровича укладати з позивачем  договори купівлі – продажу.

04.07.2011р. представник відповідача надав заяву № 01-24/692 від 14.06.2011р. про відстрочку платежу, мотивуючи надану заяву тим, що у зв’язку зі зменшенням обсягів робіт, що виконує відповідач за замовленнями Служби автомобільних доріг у Донецькій області та не прийняттям замовником робіт на суму більше 30 000000грн.00коп., різко зменшився прибуток підприємства, що призвело до неспроможності останнього погасити виниклу перед кредиторами заборгованість. За твердженнями представника на даний момент навіть стягнення заявленої позивачем суми заборгованості в розмірі 55179грн.57коп. ускладнить виконання рішення та погіршить фінансовий стан підприємства. На підтвердження вищевикладеної позиції, відповідачем надані засвідчені копії інформації (звіту) про обсяги виконаних, але не прийнятих або умовно прийнятих робіт на замовлення регіональних служб станом на 01.07.2011р.

Листом № 49/2052 від 22.07.2011р. позивач повідомив, що проти наданої відповідачем заяви про відстрочку виконання рішення до 01.09.2010р. не заперечує.

Супровідним листом № 01-24/829 від 11.07.2011р. представник відповідача надав баланс станом на 31.03.2011р., право установчі документи та положення про філію.

Під час судового засідання 26.07.2011р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.

         Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (продавецем) та відповідачем (покупцем) в особі якого діяла Філія „Маріупольський ДЕД”, був укладений контракт № 10/0672/31 від 04.10.2010р., згідно з яким продавець зобов’язується виготовити та здійснити поставку обладнання, що розкидає пісок та вбирає сніг, далі – продукція, в кількості, асортименті та в строки, зазначені в додатках до даного контракту, а покупець – оплатити та прийняти зазначену продукцію.

Згідно п. 2 контракту найменування, ціна та кількість продукції зазначаються в додатках до даного контракту. Кожний додаток є невід’ємною частиною даного контракту з моменту підписання додатків сторонами.

Відповідно п. 5.1 контракту загальна сума контракту визначається як сума по всім додаткам, що є невід’ємною частиною цього контракту.

Пунктом 6.1 контракту сторони визначили, що оплата здійснюється у відповідності з графіком, зазначеному в додатках до даного договору.

Відповідно п. 13.1 контракт діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2011р. строк дії цього контракту може бути продовжений по взаємній згоді сторін, оформленому у вигляді додаткової угоди до даного контракту, що є невід’ємною його частиною.

Зазначений контракт підписаний та скріплений печатками обох сторін, крім того в матеріалах справи наявне положення про філію „Маріупольська ДЕД” Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк, згідно з п. 3.3 якого, філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства. В матеріалах справи є довіреність № 199/1 від 04.10.2010р., якою ДП „Донецький облавтодор” ВАТ„Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, яка підтверджує повноваження начальника філії „Маріупольська ДЕД”  ДП Донецький облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” Лавренка Трохима Дмитровича укладати з позивачем  договори купівлі – продажу.

Отже, контракт № 10/0672/31 від 04.10.2010р. є укладеним, дійсним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Специфікацією № 1 від 04.10.2010р., що є невід’ємною частиною контракту № 10/0673/31 від 04.10.2010р., сторони конкретизували  предмет договору, а саме позивач повинен поставити бункер, що розкидає пісок КДМ  15222 04.00.00 –К, в кількості 1 штуки, загальною вартістю 69488грн.40коп. Специфікацією сторони передбачили порядок оплати зазначеної суми товару, а саме – 20000грн.00коп. – в строк до 15.10.2010р.; 49488грн.40коп. – в строк до 28.12.2010р.

В подальшому, керуючись умовами контракту, позивач здійснив поставку товару, обумовленого сторонами в специфікації № 1 за видатковою накладною № 460/150 від 01.12.2010р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 69488грн.40коп.

Проте позивач посилається у позові на те, що отримавши товар відповідач належним чином не здійснив його оплату, сплативши лише часткову його вартість на суму 20’000грн.00коп., внаслідок чого станом на час розгляду справи сума заборгованості становить 49488грн.40коп.

Претензією № 42/604 від 15.02.2011р. позивач просив відповідача погасити суму заборгованості 69488грн.40коп. (без урахування часткової оплати на суму 20000грн.00коп.) за контрактом № 10/0672/31 від 04.10.2010р.

Однак, відповідач жодної відповіді на претензію не направив, суму боргу в повному обсязі не погасив, продукцію не повернув.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають  задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 49488грн.40коп. у зв’язку з неналежним виконанням умов контракту № 10/0672/31 від 04.10.2010р., що в свою чергу стало підставою для нарахування пені в сумі 5691грн.17коп.

Зазначений контракт є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов’язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Як зазначалось вище, позивач за видатковою накладною № 460/150 від 01.12.2010р. здійснив поставку товару, всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 69488грн.40коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія довіреності серії МАР № 143 від 30.11.2010р., якою відповідач уповноважив свого працівника на отримання від позивача матеріальних цінностей.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання контракту № 10/0672/31 від 04.10.2010р., суд робить, виходячи з того, що товар, поставлений за видатковою накладною повністю співпадає з характеристиками товару, погодженого сторонами специфікацією № 1 від 04.10.2010р., яка є невід’ємною частиною контракту № 10/0672/31 від 04.10.2010р. Крім того, в самій накладній № 460/150 від 01.12.2010р. є посилання на контракт № 10/0672/31 від 04.10.2010р. Відповідачем твердження в цій частині не спростовані, отже з цього приводу спір між сторонами відсутній.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

        У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторони у п. 6.1 контракту визначили, що оплата здійснюється у відповідності з графіком, зазначеному в додатках до даного договору, тобто специфікаціях.

Оскільки специфікацією № 1 від 04.10.2010р., що є невід’ємною частиною контракту № 10/0672/31 від 04.10.2010р., сторони визначили, що останній платіж у розмірі 49488грн.40коп за товар – бункер, що розкидує пісок КДМ 15222 04.00.000 – К, загальною вартістю 69488грн.40коп., повинен бути здійснений ще в строк до 28.12.2010р., то на час звернення позивача до суду строк оплати за всю вартість товару наступив та почалося прострочення виконання зобов'язання відповідача по оплаті товару.

Однак, всупереч умовам контракту та нормам законодавства, які встановлюють обов’язок сторін належним чином виконувати зобов’язання, відповідач оплатив вартість отриманого товару лише частково, у сумі 20000грн.00коп.

Оскільки доказів погашення боргу в сумі 49488грн.40коп. суду не представлено, наявність боргу не спростована представником відповідача, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 49488грн.40коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач, керуючись нормами законодавства та п. 6 специфікації № 1 від 04.10.2010р., що є невід’ємною частиною контракту, в редакції остаточного розрахунку, наданого 15.06.2011р., нарахував пеню в сумі 2416грн.80коп., за кожний період окремо згідно графіку платежів, з урахуванням здійсненої 08.10.2010р. часткової оплати на суму 20000грн.00коп., яка була врахована в рахунок погашення боргу за першій платіж по специфікації № 1, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати.

         Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

         Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Суд перевіривши наявні в матеріалах справи розрахунки позивача в частині стягнення пені, вважає обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства розрахунок пені, здійснений без перевищення подвійної облікової ставки НБУ, з урахуванням часткової оплати 08.10.2010р. в розмірі 20000грн.00коп., оскільки за графіком платежів сума в розмірі 49488грн.40коп. повинна бути сплачена до 28.12.2010р., пеня нараховується за період з 29.12.2010р. по 22.04.2011р. та за підрахунком суду становить 2416грн.80коп.

Заява про зменьшення розміру позовних вимог в частині заявленої суми пені у розмірі 5691грн. 17коп. до суду не надходила, отже, суд вважає, що задоволенню підлягає сума пені в розмірі 2416грн.80коп., вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3274грн.37коп. задоволенню не підлягають.

Відносно заяви відповідача № 01-24/692 від 14.06.2011р. про відстрочку виконання  рішення суду до 01.09.2011р., суд вважає можливим її задовольнити з огляду на наступне.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач зазначає, що основним і головним замовником робіт відповідача є Служба автомобільних доріг у Донецькій області, яка є місцевим органом управління Укравтодору та бюджетною організацією. Однак, останнім часом зменшився обсяг робіт, що виконує відповідач за замовленнями Служби автомобільних доріг у Донецькій області, більш того роботи, на суму більше 30 000000грн.00коп. взагалі не були прийнятті та оплачені замовником, в результаті чого різко зменшився прибуток відповідача, позивач неспроможній погасити виниклу перед кредиторами заборгованість, стверджує що виконання рішення суду погіршить фінансовий стан підприємства.

На підтвердження вищевикладеної позиції, відповідачем надані засвідчені копії інформації (звіту) про обсяги виконаних, але не прийнятих або умовно прийнятих робіт на замовлення регіональних служб станом на 01.07.2011р. та  баланс на 31.03.2011р., за яким кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 35259грн.00коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд прийняв до уваги той факт, що відповідач є держаним підприємством, заснованому з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автодоріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, беручи до уваги, негайне виконання рішення суду про стягнення з підприємства заборгованості призведене до погіршення фінансового стану підприємства, неможливості виплатити заробітної плати працівникам, що негативно в свою чергу відіб’ється на інтересах держави, оскільки своєчасне проведення робіт має переважне значення для безпеки дорожнього руху.

Враховуючи викладене та те, що позивач проти поданої заяви не заперечив, суд вважає можливим задовольнити клопотання та відстрочити виконання рішення суду до 01.09.2011р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу – 49488грн.40коп., пені – 2416грн.80коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Кременчуцький завод дорожніх машин” м.Кременчук Полтавської обл. до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” Філії „Маріупольська ДЄД” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 49488грн.40коп., пені в сумі 5691грн.17коп. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, будинок 6А, код ЄДРПОУ 32001618, р/р 25007301751920 у ГУ Промінвестбанку в Донецькій області, МФО 334635) на користь Публічного акціонерного товариства „Кременчуцький завод дорожніх машин” (юридична адреса: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, будинок 4, код ЄДРПОУ 05762565) суму основного боргу в розмірі 49488грн.40коп., пені – 2416грн.80коп., витрати на оплату державного мита в сумі 519грн.05коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 221грн.99коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 3274грн.37коп.– відмовити.

           Відстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості до 01.09.2011р.

У судовому засіданні 26.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                           Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2011р.

< Список >                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  Сгара Е.В.     

< Список >                                                                  Величко Н.В.    

< Текст >