ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18.07.11 р. Справа № 13/43
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзежинськ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева”, м. Краматорськ
про: стягнення заборгованості у розмірі 8’399’184грн.69коп.
за участю представників сторін:
від Позивача – не з’явився
від Відповідача – ОСОБА_1 (за довіреністю № 26/14 від 21.03.2011р.) – начальник юридичного відділу
У судовому засіданні 04.07.2011р.оголошувалась
перерва до 18.07.2011р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзежинськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева”, м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 8'399’184грн.69коп.
Ухвалою від 10.05.2011р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду на 27.05.2011р., сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.
Ухвалою від 18.07.2011р. суд змінив найменування позивача по справі № 13/43 з Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзежинськ на Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзежинськ. Зміна найменування відбулася у зв’язку з необхідністю приведення діяльності комбінату до вимог Закону України „Про акціонерні товариства” та визначення з типом товариства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором № 28-0537-01 від 14.03.2008р., внаслідок чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 8399184грн.69коп.
На підтвердження вищевикладеної позиції, позивачем надані в засвідчених копіях: договір на поставку залізорудної сировини № 28-0537-01 від 14.03.2008р., специфікації № 1 2,3 до договору, додаткова угода № 1 від 01.01.2009р., платіжні вимоги доручення № 8555/0 від 16.03.2008р. на суму 2352965грн.78коп., № 8556/0 від 23.03.2008р. на суму 2331921грн.50коп., № 8557/0 від 31.03.2008р. на суму 2290770грн.94коп., № 8558/0 від 31.03.2008р. на суму 23335163грн.23коп., квитанції про приймання вантажу № 47839659, № 45033758, № 45033785, № 45033790, акти приймання – передачі від 16.03.2008р., № 23.03.2008р., 30.03.2008р., 31.03.2008р., залізничні накладні № 47874212, № 47184972, № 47185053, № 47185073, реєстри вагонів за зазначеними накладними, накопичувальні картки № № 17030224, 25030271, 25030269, 31030294, 31030310, розрахунків залізничного тарифу, зборів при організації переадресування вантажу, послуг експедитора.
Листом № 017/1150 від 26.05.2011р. позивач надав довідку № 01/В11-962 від 26.05.2011р. за підписом генерального директора та бухгалтера, якою повідомив, що зобов’язання відповідача щодо сплати на користь комбінату суми в розмірі 8399184грн.69коп. станом на 25.05.2011р. не припинено жодним із способів, які передбачені діючим законодавством та акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.05.2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 8399184грн.69коп.
Поясненнями № 017/1296 від 01.07.2011р. позивач зазначив, що твердження відповідача відносно того, що позивач не довів та не підтвердив документально суму приплат та скидок, передбачених специфікацією № 2 до договору не відповідають дійсності, оскільки приплати за підвищений вміст заліза у залізорудних окатишах, порівняно із базовим – 60% та приплати за зміст дріб’язку застосовані позивачем за фактичну якість цього товару, підтверджену сертифікатами якості виробника – ВАТ „Північний гірничо – збагачувальний комбінат” : № 143 від 16.03.2008р., № 212 від 22.03.2008р., № 285 від 29.03.2008р., № 301 від 31.03.2008. Зазначені сертифікати додані позивачем до пояснень. Вважає, що перебіг позовної давності переривався неодноразово у зв’язку із вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання ним боргу, а саме, періодичні платежі продукції, лист відповідача за вих. № 6/148 від 10.11.2009р., акт звірки розрахунків за підписом відповідача станом на 01.03.2011р. Стосовно посилання в актах приймання – передачі продукції між позивачем та відповідачем по договору № 28-0537-01 від 14.03.2008р. від 16.03.2008р., 23.03.2008., 30.03.2008., 31.03.2008р. на визначення суми за залізорудних окатишів за рахунками ТОВ „Метінвест Холдинг”, позивач зауважує, що зазначені рахунки – фактури пред’являлися для оплати позивачу ТОВ „Метінвест Холдинг” за поставлені по договору № ГРД -01/07-060/ДМКД/27-1012-02 від 18.04.2007р. залізорудні окатиші. Оскільки позивач поставив відповідачу залізорудні окатиші за такою ж самою ціною, яку він сплатив ТОВ „Метінвест Холдинг”, на підставі укладеного між ними договору № ГРД -01/07-060/ДМКД/27-1012-02 від 18.04.2007р., то посилання на рахунки – фактури в актах приймання – передачі носять суто інформативний характер. Крім того, позивач повідомив суд про допущення технічної помилки в даті договору № 28-0537-01, зазначивши в акті звірки розрахунків від 01.03.2011р. замість договору № 28-0537-01 від 14.03.2008р., договір № 280537 від 15.02.2008р.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, а саме відповідач наполягав, що позивач не довів та документально не підтвердив суму приплат та скидок, передбачених специфікацією № 2. Крім того, у зв’язку з тим, що позивач в березні 2008р. відвантажив 16066т залізорудних катків замість 12000т, як це передбачено специфікацією № 2 до договору, на відвантажені 4066т окатиші поза специфікації взагалі не розповсюджуються приплати та скидки, як того вимагає позивач.
Заявою № 26/4 від 14.06.2011р. відповідач посилаючись не ст. 257 Цивільного кодексу України просив суд застосувати наслідки позовної давності.
Листом № 26/4-2011 від 24.06.2011р. відповідач зазначив, що у зв’язку з тим, що вміст заліза та дрібниці окатишів по даним хімічного аналізу, проведеного лабораторією в атестованій лабораторії відповідача знаходяться в межах базових показників по якості відносно специфікації № 2 до договору, акти приймання катишів по якості не складалися. Відповідач зауважив, що за рахунок неправильного визначення позивачем процентів вмісту дрібниці окатишів та заліза позивач надлишково нарахував та включив в позовну заяву суму приплат у розмірі 141687грн.15коп. На підтвердження вищевикладеної позиції відповідачем наданий розрахунок приплат разом з аналізом, зробленим лабораторією.
Ухвалою від 04.07.2011р. суд задовольнив клопотання позивача та продовжив процесуальний строк розгляду справи на п’ятнадцять днів, до 20.07.2011р.
У зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів та неповним виконанням вимог ухвали суду, суд неодноразово відкладав слухання справи та в судовому засіданні оголошувалась перерва, востаннє на 18.07.2011р.
Під час судових засідань представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.
В судовому засіданні 18.07.2011р. представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав свідоцтво про атестацію хімічної лабораторії.
Представник позивача в судове засідання 18.07.2011р. не з’явився, телеграмою повідомив суд про неможливість явки в судове засідання, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, у зв’язку з чим просить задовольнити позов.
Неявка представника позивача не є перешкодою для вирішення спору по суті, оскільки суд вважає що наявних в справі матеріалів достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Заслухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
Між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 28-0537-01 від 14.03.2008р., згідно з яким продавець зобов’язується виконати поставку залізорудної сировини, а покупець прийняти та оплатити залізорудну сировину, кількість, ціна та строки поставок якої визначені специфікаціями, що додаються до договору та є невід’ємними частинами.
Згідно п. 1.2 договору всі витрати, пов’язані з поставкою залізорудної сировини, відшкодовуються покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків додатково.
Відповідно п. 1.3 договору якість залізорудної сировини засвідчується сертифікатом якості, виданим виробником та повинно відповідати стандартам, діючим на території України. Копія сертифіката якості направляється покупцю з відвантажувальними документами.
Відповідно п. 2.1 договору ціна на залізорудну сировину встановлюється в гривнах за одну базову тону залізорудної сировини, обумовлена на умовах, зазначених в специфікаціях по кожному виду, що є невід’ємною частиною договору.
Так, специфікацією № 2 сторони погодили, що всі витрати пов’язанні с перевезенням та переадресуванням залізорудних окатків, що виникли у продавця, відшкодовуються покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків протягом п’яти банківських днів з моменту їх виставлення.
Згідно п. 3.2 договору датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній.
Відповідно п. 3.3 договору право власності на поставляєму залізорудну сировину по даному договору переходить від продавця до покупця в момент передачі залізорудної сировини продавцем вантажеперевізникові.
Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що оплата за поставляємо залізорудну сировину здійснюється на умовах 100% авансового платежу на рахунок продавця, на підставі виставленої платіжної вимоги – доручення, в розмірі її вартості, по ціні, обумовленої в договорі. За угодою сторін можлива оплата по факту поставки залізорудної сировини, протягом 10 календарних днів від дати поставки. На відвантажене залізорудну сировину надаються наступні документи: фактичний рахунок, копія сертифікату, податкова накладна, залізнична накладна.
Згідно п. 5.1 договору приймання залізорудної сировини за якістю та кількістю здійснюється у відповідності та в порядку, передбаченому Інструкціями П-6 та П-7. У випадку виявлення невідповідності якості та кількості поставленої залізорудної сировини умовам договору, виклик представника продавця обов’язковий.
Додатковою угодою № 1 до договору сторони продовжили строк дії договору № 28-0537-01 від 14.03.2008р. до 31.12.2009р. на попередніх умовах.
Специфікацією № 2 до договору, яка встановляє строк поставки за березень 2008р. сторони погодили істотні характеристики товару, найменування, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару, а саме позивач зобов’язаний був поставити залізорудні окатки виробництва ВАТ „СевГОК” ТУ У 13.1-00191023-002-2002, у кількості 12000,0 т (+/- 5%), ціною за одиницю 409грн.05коп., загальною вартістю разом з ПДВ 5980320грн.00коп. Крім того, специфікацією сторони визначили умови поставки FCA, станція Терни Придніпровської залізниці (згідно Інкотермс – 2000). Всі витрати пов’язані з перевезенням та переадресуванням залізорудних окатишів, що виникли у продавця, відшкодовуються покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків протягом 5 банківських днів з моменту їх виставлення. Приплати або знижки у випадку відхилення від базових показників, складають:
- за кожний процент зміни змісту заліза – 6грн.82коп. без врахування ПДВ;
- за 1% зміни змісту дріб’язку – 1грн.54коп., без врахування ПДВ.
Також, специфікацією сторони встановили базові показники, а саме: зміст заліза становить 60%, модуль основності – 0,50 одиниць модуля, зміст дріб’язку – 9,0%.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору № 28-0537-01 від 14.03.2008р. була здійснена поставка товару 16, 23, 30, 31 березня 2008р., про що свідчить відбиток календарного штемпеля перевізника на залізничних накладних № 47874212, № 47184972, № 47185053, № 47185073. Всього позивач поставив продукцію у кількості 16066тонн, загальною вартістю 8’330’804грн.17коп. В зазначених залізничних накладних у якості станції призначення значилась станція Терни Придніпровської залізниці. Однак, як свідчить наявний в матеріалах справи лист вих. № 6/685 від 30.03.2008р. відповідач змінив станцію призначення, просив позивача переадресувати маршрут окатиші на станцію Краматорськ Донецької залізниці.
Як свідчать наявні в матеріалах справи квитанції про приймання вантажу № 47839659, № 45033758, № 45033785, № 45033790 залізорудні окатиші прибули на станцію призначення, а саме станція Краматорськ Донецької залізниці.
За актом приймання – передачі продукції від 16.03.2008р. відповідач отримав товар по залізничній квитанції № 47839659 в кількості 4024,00 тонн на суму 2107179грн.55коп., з урахуванням ПДВ, залізничного тарифу та всіх додаткових зборів при організації переадресування вантажу на суму 245786грн.23коп., за актом приймання – передачі від 23.03.2008р. відповідач отримав окатиші по залізничній квитанції № 45033758 в кількості 4039,00 тонн суму 2085529грн.57коп. з урахуванням ПДВ, залізничного тарифу та всіх додаткових зборів при організації переадресування вантажу на суму 246391грн.93коп., за актом приймання – передачі від 30.03.2008р. відповідач отримав товар по залізничній квитанції № 45033785 в кількості 3978,00 тонн на суму 2048733грн.65коп., з урахуванням ПДВ, залізничного тарифу та всіх додаткових зборів при організації переадресування вантажу на суму 242037грн.29коп., за актом приймання – передачі від 31.03.2008р. відповідач отримав товар по залізничній квитанції № 45033790 в кількості 4025,00 тонн на суму 2089361грн.40коп., з урахуванням ПДВ, залізничного тарифу та всіх додаткових зборів при організації переадресування вантажу на суму 245801грн.83коп.
Одночасно з підписанням актів приймання – передачі продукції позивачем були виставлені платіжні вимоги доручення № 8555/0 від 16.03.2008р. на суму 2352965грн.78коп., № 8556/0 від 23.03.2008р. на суму 2331921грн.50коп., № 8557/0 від 31.03.2008р. на суму 2290770грн.94коп., № 8558/0 від 31.03.2008р. на суму 2335163грн.23коп., для оплати як вартості отриманого товару, так і всіх додаткових зборів, пов’язаних з перевезенням та переадресуванням вантажу.
Факт отримання відповідачем товару за вказаними актами приймання-передачі підтверджується підписами відповідача в графі „Отримав” та відбитками печатки як юридичної особи, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості, такого асортименту товару за обумовленою ціною.
Висновок стосовно того, що товар був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 28-0537-01 від 14.03.2008р. суд робить виходячи з того, що товар, вказаний в залізничних накладних, квитанціях та актах приймання – передачі товару, укладених між сторонами, відповідає характеристикам, що погоджені сторонами в специфікації № 2 до договору та наявністю в актах приймання – передачі посилання саме на договір № 28-0537-01 від 14.03.2008р.
Однак, позивач посилається на те, що відповідач, отримавши товар за вищезазначеними актами приймання – передачі продукції свої зобов’язання за договором на поставку залізорудної сировини № 28-0537-01 від 14.03.2008р. виконав неналежним чином, а саме як свідчить надані позивачем акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2011р. та на 25.05.2011р., банківські виписки, сплатив на користь позивача лише суму у розмірі 911636грн.76коп., у зв’язку чим станом на розгляд справи виникла заборгованість у розмірі 8399184грн.69коп., яка і заявлена до стягнення.
05.11.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист № 01ЮК/2310, яким просив останнього погасити заборгованість у розмірі 8631785грн.85коп. по рахункам: № 8555 від 16.03.2008р. на суму 1673930грн.18коп. без урахування здійсненої часткової оплати, № 8556 від 23.03.2008р. на суму 2331921грн.50коп., № 8557 від 30.03.2008р. на суму 2290770грн.94коп., № 8558 від 31.08.2008р. – 2335163грн.23коп.
Відповідач листом № 6/148 від 10.11.2009р. повідомив, що знаходиться в скрутному фінансовому становищі, у зв’язку з чим запропонував погасити виниклу заборгованість шляхом відвантаження на адресу позивача агломерату залізорудного в кількості 4400 тонн та іншої продукції.
Однак, позивач стверджує, що станом на теперішній час відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, здійснив тільки часткову сплату заборгованості, в результаті чого товар на суму 8399184грн.69коп. залишився не погашеним.
У підтвердження заборгованості надана довідка № 01/В11-962 від 26.05.2011р. за підписом генерального директора та бухгалтера, за якою зобов’язання відповідача щодо сплати на користь комбінату складають 8399184грн.69коп., станом на 25.05.2011р. не припинено жодним із способів, які передбачені діючим законодавством, акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2011р. та 25.05.2011р.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:
Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 8’399’184грн.69коп. у зв’язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 28-0537-01 від 14.03.2008р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору купівлі–продажу.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до умов договору № П-28-0537-01 від 14.03.2008р. у позивача виникає обов’язок передати товар, а у відповідача – прийняти товар та оплати за нього обумовлену сторонами суму.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.
Як вже зазначалося, на виконання умов договору позивачем була здійснена поставка товару 16, 23, 30, 31 березня 2008р., про що свідчить відбиток календарного штемпеля перевізника на залізничних накладних № 47874212, № 47184972, № 47185053, № 47185073. Всього позивач поставив продукцію у кількості 16066тонн, загальною вартістю 8’330’804грн.17коп.
Факт отримання продукції підтверджується актами приймання – передачі продукції від 16.03.2008р., від 23.03.2008р., від 30.03.2008р., від 31.03.2008р., які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками з обох сторін.
На виконання умов договору та специфікації, на підставі зазначених актів приймання-передачі позивачем були виставлені платіжні вимоги-доручення № 8555/0 від 16.03.2008р. на суму 2352965грн.78коп., № 8556/0 від 23.03.2008р. на суму 2331921грн.50коп., № 8557/0 від 31.03.2008р. на суму 2290770грн.94коп., № 8558/0 від 31.03.2008р. на суму 23335163грн.23коп., зазначені в них суми складаються із вартості поставленого товару та всіх додаткових залізничних зборів. В матеріалах справи у якості доказів направлення вимог-доручень відповідачу містяться реєстри рекомендованих поштових відправлень датовані 14.04.2008р. та 16.04.2008р.
Відповідач в наданому відзиві проти факту поставки товару не заперечував, однак основною підставою невизнання суми боргу є, на його думку, неправильне визначення позивачем процентів вмісту дрібниці окатишів та заліза, у зв’язку з чим, як стверджує відповідач, позивач надлишково нарахував та включив в позовну заяву суму приплат у розмірі 141687грн.15коп. В наданих через канцелярію суду 30.06.2011р. поясненнях відповідач зазначає, що вміст заліза та дрібниці окатишів по даним хімічним аналізу, проведеного в атестованій лабораторії відповідача знаходиться в межах базових показників по якості відносно специфікації № 2 до договору, в результаті чого акти приймання окатишів по якості не складалися.
Проте, по суті заперечення відповідача зводяться до визначення ступеня якості отриманої продукції, оскільки сторонами не спростовано, що відхилення від базових показників пов’язано передусім зі вмістом складових показників (вміст заліза, дрібниць), які безпосередньо впливають на ступінь якості отриманої продукції, з огляду на це сторонами і передбачені приплати/скидки.
Однак, аналізи лабораторії відповідача не можуть вважатися належними доказами підтвердження якості продукції, оскільки в силу статті 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Загальний нормативний порядок прийняття продукції за якістю встановлюється Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджено постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня1966 г. N П-7.
Так, сторони безпосередньо в договорі № 28-0537-01 від 14.03.2008р. домовились про певний порядок приймання залізорудної сировини по якості та кількості та досягли згоди що він здійснюється у відповідності та в порядку, передбаченому Інструкціями П-6 та П-7 (п. 5.1 договору). Таким чином, погодивши умову приймання продукції в договорі, остання набула статусу істотної умови, а отже є обов’язковою для виконання для обох сторін, що повністю кореспондується з нормами ст. ст. 628, 638 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно п. 6 зазначеної Інструкції приймання продукції за якістю і комплектності здійснюється на складі одержувача при іногородньому постачанні - не пізніше 20 днів.
Згідно п. 26 в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений добір зразків (проб), особи, що беруть участь у прийманні продукції по якості, зобов'язані відібрати зразки (проби) цієї продукції.
Добір зразків (проб) виробляється в точній відповідності з вимогами зазначених вище нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються і забезпечуються етикетками, підписаними особами, що беруть участь у доборі.
Про добір зразків (проб) складається акт, що підписується всіма особами, що беруть участь у цьому. (п.27 Інструкції).
Натомість, відповідачем не надані належні та допустимі докази, які б свідчили про дотримання порядку проведення лабораторією аналізів для встановлення вмісту заліза та дрібниці окатишів, не представлені сертифікати іспитів проби, тощо.
Як вбачається, із наявних в матеріалах справи доказів за результатами проведеного відповідачем хімічного аналізу вміст заліза та дрібниці окатишів знаходиться в межах базових показників якості відносно специфікації № 2 до договору № 28-0537-01 від 14.03.2008р., однак відповідач з огляду на показникі лабораторних досліджень стверджує про неправильне визначення позивачем процентів вмісту окатків та заліза.В той же час, позивач здійснював розрахунок приплат/скидок виходячи із вмісту заліза та дрібниці окатишів, що відповідають сертифікатам якості. Сертифікати якості № 143 від 16.03.2008р., № 212 від 22.03.2008р., № 285 від 29.03.2008р., № 301 від 31.03.2008 наявні в матеріалах справи.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що в судовому порядку встановлено факт поставки позивачем продукції неналежної якості або з перевищенням/зниженням у процентному співвідношенні показників, обумовлених сторонами в специфікації. Навпаки, відповідач своїми конклюдентними діями з прийняття в добровільному порядку продукції без заперечень та зауважень, з використання її в своїй діяльності, своїми діями підтвердив факт отримання товару на умовах за актами приймання – передачі продукції від 16.03.2008р., 23.03.2008р., 30.03.2008р. та 31.03.2008р.
Загальна ціна актів приймання – передачі складалася із вартості поставленого товару з урахуванням розрахованих позивачем приплат та скидок за відхилення від базових показників та додаткових витрат, пов’язаних із перевезенням та переадресуванням вантажу.
За своєю правовою природою акт приймання-передачі є документом, який підписується уповноваженими представниками обох сторін, та є доказовою базою в підтвердження факту поставки та, відповідно, прийняття поставленого товару у зазначеній в акті кількості за обумовленою ціною.
Слід підкреслити, що акти приймання-передачі були підписані відповідачем ще у 2008 році, однак в матеріалах справи відсутні будь – які докази звернення відповідача протягом значного періоду часу після їх підписання відносно безпідставності нарахованих позивачем сум, що підлягають оплаті, з претензіями стосовно якості, кількості отриманого товару, про відмову від сплати цих сум або з повідомленням про повернення товару.
Як вже зазначалося, відповідно п. 1.3 договору якість залізорудної сировини засвідчується сертифікатом якості, виданим виробником та повинно відповідати стандартам, діючим на території України. Копія сертифіката якості направляється покупцю з відвантажувальними документами.
Відповідач під час судових засідань стверджував, що відповідачем всупереч зазначених умов договору не надані сертифікати якості поставленої продукції. Позивач проти твердження відповідача заперечував з посиланням на те, що сертифікати якості були направлені відповідачу, однак у зв’язку з тим, що минуло багато часу документальні докази передачі цих сертифікатів не збереглися.
Пунктом 2 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (надалі – Інструкція П-7), про застосування якої домовились сторони у договорі, передбачено обов'язок підприємства-постачальника забезпечити, зокрема, чітке та правильне оформлення документів, що посвідчують якість та комплектність продукції та своєчасне направлення їх покупцю. Ці документи направляються разом з продукцією, якщо інше не передбачено Особливими умовами поставки чи договором. Приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності із стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.), що поставляється.
Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні; приймання продукції по кількості робиться по транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам та ін.) відправника (виготовлювача). (п. 14 Інструкції П-7).
Таким чином, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, оформлених належним чином, у підтвердження факту неотримання від позивача сертифікатів якості та неправильного визначення позивачем суми приплат у зв’язку з помилковим встановленням процентів вмісту дрібниці та заліза, докази наявності заперечень відповідача щодо комплектності, кількості, якості або асортименту поставленої продукції, щодо відмови відповідача від поставленого обсягу продукції. Аналіз хімічної лабораторії відповідача не може вважатися таким доказом, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства, які встановлюють порядок проведення перевірки якості товару.
У якості заперечень відповідач також зауважив, що позивач в березні 2008р. відвантажив 16066т залізорудних окатишів замість 12000т, як це передбачено специфікацією № 2 до договору, тобто на відвантажені понад обумовленої за специфікацією кількості 4066т окатишів не повинні розповсюджуватися приплати та скидки, як того вимагає позивач.
Статтею 688 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Відповідно до вимог ст. 690 Цивільного кодексу України, а також п. 29 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88р. № 888, поставлені без згоди покупця товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.
Суд вважає за необхідне зазначити, що суду не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо комплектності, кількості, якості або асортименту поставленої продукції, щодо відмови відповідача від поставленого обсягу продукції. Відповідачем також не надані суду належні та допустимі докази, оформлені належним чином, щодо прийняття продукції 4066т окатишів у встановленому порядку на відповідальне зберігання. Використання отриманої продукції у виробничій діяльності, неповернення її позивачу з причин нібито некомплектної поставки свідчить про здійснення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарських операцій по поставці та прийняттю продукції саме на виконання договірних зобов'язань.
Як вже зазначалося, відповідач підписав акти приймання-передачі продукції, в тому числі на приймання 4066т окатишів добровільно, без заперечень.
Отже, сторони своїми конклюдентними діями погодили розповсюдження умов договору поставки № 28-0537-01 від 14.03.2008р. та відповідно умов специфікації № 2 до нього, що є його невід’ємною частиною, в частині узгодженої ціни на кількість вантажу понад обумовленої кількості.
Таким чином, отримавши товар, у відповідача виник обов’язок в строк встановлений сторонами оплати отриманий товар.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що оплата за поставляємо залізорудну сировину здійснюється на умовах 100% авансового платежу на рахунок продавця, на підставі виставленої платіжної вимоги – доручення, в розмірі її вартості, по ціні, обумовленої в договорі. За угодою сторін можлива оплата по факту поставки залізорудної сировини, протягом 10 календарних днів від дати поставки. На відвантажене залізорудну сировину надаються наступні документи: фактичний рахунок, копія сертифікату, податкова накладна, залізнична накладна.
Як вбачається із фактично склавшихся між сторонами відносин, сторони передбачили порядок розрахунків з відстроченням платежу.
Оскільки остання партія товару була поставлена та відповідно отримана відповідачем 31.03.2008р., то строк оплати вартості з урахуванням п. 4.2 договору на час подання позову до господарського суду наступив та почалось прострочення виконання зобов’язання.
Факт наявності заборгованості підтверджений матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2011р., 25.05.2011р., довідкою № 01/В11-962 від 26.05.2011р. за підписом генерального директора та бухгалтера, за якою зобов’язання відповідача щодо сплати на користь комбінату 8399184грн.69коп. станом на 25.05.2011р. не припинено жодним із способів, які передбачені діючим законодавством.
Враховуючи викладене, з урахуванням часткової сплати заборгованості у сумі 911636грн.76коп., на час розгляду справи заборгованість складає 8399184грн.69коп. Докази сплати зазначеної заборгованості суду не представлені, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги вважаються обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у розмірі основного боргу 8’399’184грн.69коп.
Відповідач 17.06.2011р. звернувся до суду з заявою № 26/4 від 14.06.2011р. в порядку ст. 257 Цивільного кодексу України про застосування позовної давності, однак доводи про сплив позовної давності не беруться судом до уваги із огляду на наступне.
Так, надану заяву відповідач мотивує тим, що строк оплати передбачений п. 4.2 договору за відвантажений товар 23.03.2008р., 30.03.2008р., 31.03.2008р. сплинув, оскільки зазначені поставки відповідачем оплачені не були, а вся сума часткової оплати в розмірі 911636грн.76коп. була врахована позивачем в рахунок оплати вартості товару, відвантаженого 16.03.2008р. Тобто, відповідач вважає, що оплатою окатишів, відвантажених 16.03.2008р. перервано перебіг позовної давності лише по цій першій поставці, а по всім іншим поставкам, що відбулися 23.03.2008р., 30.03.2008р., 31.03.2008р., строк позовної давності на час звернення позивача до суду сплинув.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).
Розглядаючи цю норму, необхідно прийняти до уваги те, що у останній йдеться саме про дії учасників цивільних відносин. Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (див. ч. 1 ст. 11 ЦК). В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
Згідно п. 23 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” діями особи, що переривають строк позовної давності можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).
До матеріалів справи позивачем доданий факсимільний екземпляр акту звірки розрахунків між сторонами станом на 01.03.2011р., його засвідчена копія надана представником відповідача через канцелярію суду 18.07.2011р.
Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що він складений на підставі договору № 280537 від 15.02.2008р. за рахунками 8555/0 від 16.03.2008р. на суму 1441329,02грн., № 8556/0 від 23.03.2008р. на суму 2331921,50грн., № 8557/0 від 30.03.2008р. на суму 2290770,94грн., № 8558/0 від 31.03.2008р. на суму 2335163,23грн. З боку позивача акт скріплений підписом директора та печаткою ТОВ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, з боку відповідача скріплений підписом заступника Голови ради директорів по економіці та фінансам Вдовкіним А.С. та головним бухгалтером Белобровою Л.І. та печаткою ПАТ “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева”. Крім того, печаткою відповідача скріплений напис про те, що заборгованість на користь позивача станом на 01.03.2011р. складає 8’399’184,69грн.
Під час судових засідань сторони підтвердили, що посилання у акті звірки розрахунків на договір від 15.10.2005р. є помилковим, ніякі договори, в тому числі від 15.10.2005р. між сторонами не заключалися. Наразі суду не представлені належні та допустимі докази існування між сторонами договору від 15.10.2005р.
У суду немає сумнівів стосовно того, що звірка розрахунків здійснена між сторонами саме на виконання договору № 28-0537-01 від 14.03.2008р., оскільки рахунки №№ 8555/0, 8556/0, 8557/0 містять посилання саме на цей договір, зокрема і на акти приймання-передачі продукції.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, оформлених належним чином, які підтверджують відсутність з боку заступника Голови ради директорів по економіці та фінансам Вдовкіна А.С. повноважень на підписання акту звірки розрахунків між сторонами станом на 01.03.2011р. Тобто, оскільки зазначене не спростовано представником відповідача, акт звірки підписаний з боку відповідача уповноваженими на те посадовими особами відповідача, більш того акт звірки скріплений печаткою самого товариства як юридичної особи.
Отже, вищенаведений акт звірки свідчить про визнання боргу відповідачем.
Судом взято до уваги також наявний в матеріалах справи лист відповідача за вих. № 6/148 від 10.11.2009р., адресований позивачу, яким, з посиланням на скрутне фінансове становище та неможливість здійснити розрахунок грошовими коштами, повідомляє про можливість погасити виниклу заборгованість шляхом відвантаження на адресу комбінату обумовленої продукції. Зазначений лист є відповіддю на лист позивача № 01ЮК/2310 від 05.11.2009р., яким останній просив погасити заборгованість у розмірі 8631785грн.85коп. за рахункам: № 8555 від 16.03.2008р. на суму 1673930грн.18коп. без урахування здійсненої часткової оплати, № 8556 від 23.03.2008р. на суму 2331921грн.50коп., № 8557 від 30.03.2008р. на суму 2290770грн.94коп., № 8558 від 31.08.2008р. – 2335163грн.23коп. Таким чином, надавши відповідь на лист № 01ЮК/2310 від 05.11.2009р. відповідач визнав факт наявності заборгованості та навіть запропонував інші заходи її погашення, а саме шляхом відвантаження продукції у якості заліку.
Факт переривання строку позовної давності за поставкою 16.03.2008р. у зв’язку з її частковою сплатою визнано самим відповідачем.
Вищенаведене розцінюється судом як дії самого відповідача, направлені на визнання ним свого боргу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неодноразове переривання перебігу позовної давності вчиненням відповідачем вищезазначених дій.
Обов’язок доказування відповідно до п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” м. Дніпродзержинськ до Відкритого акціонерного товариства “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева” м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 8’399’184грн.69коп. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева” (юридична адреса: 84303, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. М. Тереза, будинок 18, код ЄДРПОУ 00191187) на користь Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” (юридична адреса: 51295, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, будинок 18 Б, код ЄДРПОУ 05393043) суму основного боргу в розмірі 8’399’184грн.69коп., державне мито в розмірі 25500грн.00коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236грн.004коп.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
В судовому засіданні 18.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2011р.
Суддя Макарова Ю.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >