У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах                                                       Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів:   Завгородньої І.М.,

Остапчука Д.О., Нагорняка В.А.,

Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Ріпкинського районного відділу Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області про визнання неправомірним та незаконним висновку №902 від 18.08.2008 року, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 20 січня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що спірний висновок не відповідає чинним нормативним документам ДБН 360-92** і суперечить вимогам законодавства.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2010 року позов задоволено частково – визнано висновок №902 від 18.08.2008 року незаконним. В задоволенні позову в частині визнання висновку №902 від 18.08.2008 року неправомірним – відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20 січня 2011 року рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2010 року скасоване, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 20 січня 2011 року і залишення в силі рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2010 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.    

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у справі виник з публічно-правових відносин за зверненням фізичної особи до суб’єкта владних повноважень щодо оскарження рішення його посадової особи, а саме висновку, і на такий спір поширюється компетенція адміністративних судів.

Проте з таким висновком суду погодитися на можна.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:  

- захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

- інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.  

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При визначенні підвідомчості справи потрібно виходити не тільки із суб’єктного складу, а ще й із характеру спірних правовідносин, прав та інтересів за захистом яких звернувся позивач.  

Обов’язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни чи припинення.

Отже, оскільки висновок в оскаржуваній частині передбачає лише можливість надання дозволу ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на прибудову трьохстінка до квартири АДРЕСА_1 при умові дотримання вимог пожежної безпеки та не має правового значення у розумінні п.1 ч. 2 ст. 17 КАСУ, то даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до суду за захистом її права на користування належним їй житловим будинком та господарчою будівлею, яке вважала порушеним у зв’язку з прийняттям оскаржуваного висновку. Таким чином, даний позов спрямований на відновлення порушеного, на її думку, права, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене, постановлену в справі ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною й обґрунтованою, тому ця ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України.  

Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  

у х в а л и л а:   

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.  

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 20 січня 2011 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.  

Ухвала оскарженню не підлягає.  

Головуючий О.П. Касьян

Судді І.М. Завгородня

В.А. Нагорняк

Д.О. Остапчук

Т.О. Писана