Справа №2 «а»-3932/09
ПОСТАНОВА
19 серпня 2009 року
Суддя Ленінського районного суду міста Луганська Кравченко Н.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2009 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» як дитині війни за період 2006-2009 рік в сумі 3891 грн. 90 коп. та зобов’язати виплачувати з 01.03.2009 року допомогу у встановленому розмірі. Позивач просить про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.23 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-У, мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважав, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. З підстав невідповідності ст. 22 Конституції України п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вважав неможливе їх застосування з 01.01.2008 року. У зв’язку з похилим віком прохав розглянути без його участі.
Від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов із посиланням на Закон України „Про державний бюджет" 2006-2008 pp., ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з проханням відмови в задоволенні позову, на застосуванні строку позовної давності не наполягав, прохав розглянути позовну заяву без його присутності.
Враховуючи віковий та соціальний стан позивача, відсутність юридичної освіти суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та поновити йому строк для звернення до суду за захистом своїх прав.
19 серпня 2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року (справа№ 1-2/2002) право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору (як правило, це звернення до вищестоящого органу, який наділений функцією контролю і має право скасувати прийняті рішення) і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4) має правовий статус дітей війни відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.6).
Листами від 31.03.2009 року № 1685/А-15 (а.с.9, 10) Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська позивачу відмовлено у задоволені щодо виплати доплат до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Вважає її незаконною.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 p. № 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року, як заявлено в позовних вимогах, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання дій Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року до 31 грудня 2007 року.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2007р. - 380 грн., з 01 квітня 2007 р. - 406 грн., з 01 липня 2007 року - 410, 06 грн., з 01 жовтня 2007 року -415, 11 грн.
Таким чином суд вважає, що за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710, 91 грн. (410, 06 грн. х 30 % / 31 х 23 дні + 410, 06 грн. х 2 х 30 % + 415, 11 грн. х 3 х 30 %)
Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року суд виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» з 22 травня 2008 року підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачу 715, 23 грн. (481 грн. х 30 % /31 х 10 дн. - 481 грн. х 10 % /31 х 10 дн. + 481 грн. х 30 % - 481 грн. х 10 % + 482 грн. х 3 х 30 % - 482 грн. х 3 х 10 % + 498 грн. х 3 х 30 % - 498 грн. х 3 х 10 %).
Таким чином, за заявлений період суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у сумі 1426, 14 грн.
Що стосується вимоги позивача про виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009 року, вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України.
Тобто розмір мінімальної пенсії за віком у 2009 році складає 498 грн., що діє з 01 жовтня 2008 року.
Згідно п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року встановлено, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірах з 1 жовтня 49, 80 грн., в такому ж розмірі підвищення до пенсії дітям війни виплачується з 01.01.2009 року, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року що відповідає ч.2 ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року стосувалося положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», а положення постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року не визнавалися неконституційними, тому дана постанова є діючою і правомірно використовується Управліннями Пенсійного фонду України при виплаті підвищень до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», також дія зазначеного рішення не поширюється на Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Таким чином, при виплаті підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни з 01.01.2009 року Управління Пенсійного фонду України діє на підставі діючого законодавства, не порушуючи прав та інтересів позивача, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову - відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 77, 110 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", ст.ст. 62, 71 Закону України «Про державний бюджет України на
1. 2007 рік», , Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року та від 22 травня
2. 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Відновити пропущений строк звернення до суду.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року у сумі 1426, 14 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1, 70 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.