1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2011 року м. Полтава Справа № 2а-1670/5044/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Шевякова І.С.,
при секретарі – Ємець Я.М.,
за участю:
представника позивача - Онішко Є.В.
представника відповідача - Клименко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
20 лютого 2008 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 24.04.2008 року його позов був задоволений у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2008 року постанову Господарського суду Полтавської області залишено без змін.
За наслідками розгляду касаційної скарги відповідача на дане рішення ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2011 року рішення попередніх судів скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду, куди надійшла 10.06.2011 року. Прийнята до свого провадження суддею Шевяковим І.С. 14.06.2011 року.
Під час судового розгляду справи встановлено наступне.
У своєму позові ФОП ОСОБА_3 просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0004531703/0 від 08.02.2008 року.
В обґрунтування таких вимог він вказав, що оскаржуване рішення винесене відповідачем за наслідками проведення виїзної планової перевірки, результати якої оформлені актом № 0011/1703/2295220255/25/ДНК від 31.01.2008 року (надалі – Акт). Згідно висновків Акту, з 09.02.2005 року по 31.12.2005 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. У 4 кварталі 2005 року позивачем було перевищено встановлений граничний розмір виручки від реалізації, сума виручки за 2005 рік склала 1 405 779,65 грн. Зі суми перевищення гранично встановленого обсягу виручки податковий орган вважав чистим доходом позивача 222 297,23 грн. та, вважаючи, що ця сума має оподатковуватися на загальних підставах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», донарахував позивачу відповідне податкове зобов’язання.
Позивач заперечував правомірність застосування відповідачем в даному разі норм зазначеного закону, посилаючись на те, що Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року встановлено єдиний правовий наслідок порушення вимог, встановлених для платника єдиного податку, у вигляді переходу його з наступного податкового періоду на загальну систему оподаткування. Така вимога позивачем виконана. Оподаткування ж на загальних підставах сум перевищення граничного встановленого обсягу виручки для платника єдиного податку позивач вважав незаконним і безпідставним.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов. Надав пояснення, за змістом аналогічне викладеному вище обґрунтуванню.
Відповідач проти позову заперечував. У своїх запереченнях з посиланням на нормативно-правові акти обґрунтовував правильність оподаткування сум доходу, що перевищує встановлений для платника єдиного податку граничний обсяг виручки, податком з доходів фізичних осіб. Представник відповідача у судовому засіданні також заперечив позовні вимоги, надав пояснення, що за змістом відповідало письмовим запереченням та доводам, викладеним в Акті перевірки.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у справі, вивчивши всі обставини справи в їх сукупності, встановив наступні обставини.
Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_3 зареєстрований у як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа розпорядженням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 09.02.2005 року. З 25.02.2005 року зареєстрований як платник єдиного податку, Свідоцтво НОМЕР_1, видане ДПІ у м.Полтаві, у якій перебуває на податковому обліку.
У ході своєї господарської діяльності позивачем в 4 кварталі 2005 року було перевищено законодавчо встановлений граничний розмір виручки від здійснення підприємницької діяльності, що сторонами не заперечувалося. Згідно звітів суб’єкта малого підприємництва, обсяг виручки позивача за 9 місяців 2005 року склав 386 697,55 грн., а за 2005 рік в цілому 1 405 779,65 грн.
14.12.2005 року СПД ФО ОСОБА_3 звернувся до ДПІ у м.Полтаві із заявою про перехід зі спрощеної на загальну систему оподаткування та з 2006 року сплачував податок з доходів фізичних осіб підприємців на загальних підставах.
У період з 10 по 28 січня 2008 року ДПІ у м.Полтаві проведено планову виїзну перевірку СПД ФО ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.02.2005 року по 30.09.2007 року. Результати перевірки оформлені актом № 0011/1703/2295220255/25/ДНК від 31.01.2008 року. Згідно висновків Акту, встановлено порушення платником податку п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.12 ст. 9, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.087.1998 року № 727/98: перевіркою визначено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню в сумі 222 297, 23 грн. в результаті чого визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2005 рік в сумі 28 898,64 грн.
Платник податку з висновками Акту не погодився та подав на нього заперечення, які за наслідками їх розгляду, були податковим органом відхилені.
У зв’язку зі встановленими порушеннями та на підставі вказаних вище нормативних актів відповідачем 08.02.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 004531703/0, який позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, що є суб’єктами підприємницької діяльності на суму 28 898,64 грн.
Дане рішення позивачем було оскаржено у судовому порядку.
За наслідками розгляду справи суд приходить до висновку, що спір між сторонами з приводу фактичних обставин справи відсутній, спір виник з приводу застосування законодавства про оподаткування сум виручки, отриманої зверх дозволеного для платника єдиного податку розміру. Так, платник податку вважав, що єдиним наслідком перевищення ним граничного розміру виручки, законодавчо встановленої для платника єдиного податку, є втрата ним права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та перехід на загальну систему оподаткування та вказував на незаконність застосування одночасно і спрощеної, і загальної системи оподаткування за один і той же звітний період. Відповідач же наполягав на тому, що суми перевищення виручки мають в силу норм закону оподатковуватися на загальних підставах.
З цього приводу суд приходить до наступних висновків.
Згідно приписів п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ( у редакції, чинній на час спірних правовідносин), до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, діє розділ 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до пунктів 9.12.1, 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 вказаного Закону, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту; якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
З наведеного слідує, що підприємець, який отримав інші доходи від здійснення підприємницької діяльності, аніж ті, що можуть оподатковуватись єдиним податком згідно із правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, повинен сплачувати з цих доходів податок з доходів фізичних осіб.
За встановлених фактичних обставин, суд, таким чином, погоджується з позицією відповідача по справі та правомірністю визначення позивачу податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доводи позивача по справі не ґрунтуються на законі та не є доведеними, навпаки, суд приходить до висновку про обґрунтовану й правомірну позицію відповідача щодо правомірності оскаржуваного рішення.
За таких обставин позовні вимоги до задоволення не підлягають та у позові необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2011 року.
Суддя І.С. Шевяков