1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2011 року м. Полтава Справа № 2а-1670/4817/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Шевякова І.С.,
при секретарі – Ковальові Д.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурора Козельщинського району , в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування , -
В С Т А Н О В И В:
06 червня 2011 року Прокурор Козельщинського району , в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування.
У позові просив стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 498 грн. 80 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до статей 14 та 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Частиною 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Але, в порушення вказаних норм, відповідач своєчасно не сплачував страхові внески, у зв’язку з чим за 2010 рік утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 1 498 грн. 80 коп., що підлягає стягненню в судовому порядку.
Позивач в судове засідання не з"явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи без участь його уповноваженого представника, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився. Ухвали суду про відкриття провадження у справі, закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду разом з повісткою - викликом ФОП ОСОБА_1 направлялися на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, АДРЕСА_1. Разом з тим, до суду повторно повернувся конверт зі вказаним поштовим відправлення з відміткою "За зазначеною адресою не проживає".
Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Зважаючи на те, що доставка ухвал та повістки суду на адресу відповідача згідно даних, розміщених в ЄДР, підтверджується підписом листоноші та печаткою поштового відділення від 08.07.2011 року , суд виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідно до ч.4. ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень , належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів . Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за даної явки і наявними у ній матеріалами, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець Козальщинською районною державною адміністрацією Полтавської області, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію Серії НОМЕР_3 від 05.01.2006 року.
Відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, реєстраційний номер НОМЕР_1.
ФОП ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, у таблиці 2 якого відповідачем самостійно визначено суму внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті, в розмірі 1 498грн. 80 коп.
У зв’язку з тим, що ФОМ ОСОБА_1 суму внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування добровільно в повному обсязі не сплачено, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків в розмірі 1 498 грн. 80 коп.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1058-IV).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 18 Закону № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а також не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків передбачено статтями 19, 20 Закону № 1058-IV та розділом 5 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків" на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція 21-1).
Порядок, строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб і суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, набутий страховий стаж до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах та його форму визначено у Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, що затверджений постановою Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року № 26-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152.
Так, відповідно до п. 2.2 зазначеного Порядку ФО - СПД, у тому числі ті, які обрали ОСО, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.
Згідно з п. п. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Проте, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач, у встановлений законом строк, суму самостійно обрахованих страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 498,80 грн. за 2010 рік добровільно не сплатив.
Частиною 1 ст. 106 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків, страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Територіальні органи Пенсійного фонду відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі, якщо страхувальник який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби, а також має право звернутися до суду про стягнення недоїмки.
Наявність у відповідача заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з картки особового рахунку страхувальника, а також розрахунками, наданими позивачем.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У даному випадку відповідач своїм правом, наданим законодавством, не скористався, заперечень проти позову, доказів в спростування вищевикладеного чи доказів сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування за спірний період не надав.
Таким чином, оскільки відповідачем не сплачено заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 498,80 грн. за 2010 рік, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Прокурора Козельщинського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 498 грн. 80 коп. ( одна тисяча чотириста дев"яносто вісім гривень вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2011 року.
Суддя І.С. Шевяков