ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 року 11:40 Справа № 2а-0870/4446/11
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.
при секретарі Батигіні О.В.
за участю:
від позивача: представники - ОСОБА_1, ОСОБА_2
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу
за позовом: : Держрибохорони у Запорізькій області
до: Державної екологічної інспекції в Запорізькій області
про: визнання неправомірними та скасування пунктів припису №100/11 від 29.04.2011,
ВСТАНОВИВ:
07.06.2011 Держрибохорона у Запорізькій області звернулась до суду із позовом до Державної екологічної інспекції в Запорізькій області, у якому просить визнати неправомірними та скасувати пункти 1-10,12,13,16 припису №100/11 від 29.04.2011. В своєму позові позивач зазначив, що відповідачем було проведено перевірку додержання позивачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт від 29.04.2011. На підставі вказаного акту відповідачем видано припис №100/11 від 29.04.11 який направлено позивачу для виконання. Оскільки деякі факти, що були включені до акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства, не відповідають дійсності, але також містяться в приписі - Держрибоохорона у Запорізькій області звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування вимог пунктів 1-10,12,13,16 припису.
Ухвалою суду від 10.06.2011 відкрито провадження по даній справі та призначено судове засідання на 30.06.2011, яке було відкладено на 07.07.2011.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримують з підстав викладених у позовній заяві, просять позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився з неповажної причини, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, повістку отримав уповноваженою особою, заперечень проти позову суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.
На підставі ст. 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Вислухавши пояснення представників позивача, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Із матеріалів справи вбачається, що державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області на підставі наказу в.о. начальника Державної екологічної інспекції в Запорізькій області № 245 від 11.04.2011 в термін з 11.04.2011 по 29.04.2011 здійснено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства Держрибохороною у Запорізькій області. За результатами перевірки складено акт від 29.04.2011 та видано припис №100/11 від 29.04.11, який направлено позивачу для виконання.
Пунктом 1 припису, відповідач зобов’язав позивача видати наказ по підприємству про призначення відповідальної особи за охорону навколишнього природного середовища, посилаючись на ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про Державну екологічну інспекцію в Запорізькій області, позивач вказує, що посадові особи Держекоінспекції вийшли за межі своєї компетенції, оскільки видача наказів є виключним правом керівника і державний інспектор не уповноважений зобов'язувати начальника управління видавати той чи інший наказ.
Проте суд не бере до уваги доводи позивача стосовно неправомірності пункту 1 припису, з огляду на наступне.
Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, а також права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 № 1520 "Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію України", основними завданнями Держекоінспекції є здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.
Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.
Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки; затвердження нормативів, правил, участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів; обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів, впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин тощо.
Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Запорізькій області є спеціально уповноваженим органом державного нагляду у сфері охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Запорізькій області.
Отже, суд приходить до висновку, що оскільки основними завданнями Держекоінспекції є здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та до компетенції відповідача зокрема належить координація роботи інших спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, вимога видати наказ по підприємству про призначення відповідальної особи за охорону навколишнього природного середовища, не виходить за межі компетенції відповідача.
Пунктами 2, 3 оскаржуємого припису зобов’язано позивача вести журнал первинного обліку та руху відходів згідно форми 1-Вт та отримати та надати до Держінспекції в Запорізькій області дозвіл на розміщення та ліміти на утворення відходів.
Суд вважає приписи відповідача прийняті відповідно до вимог законодавства, так статтею 17 Закону України «Про відходи» встановлено, що до обов'язків суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами відносяться; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів.
Пунктами 4, 7 припису, відповідач приписав до виконання позивачу – визначити склад та властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в сфері поводження з відходами, ступінь їх небезпечності для навколишнього середовища та здоров’я людини – посилаючись на ст. 17 Закону України «Про відходи»; укласти договори на утилізацію відходів – відповідно до 17, 32, 33 Закону України «Про відходи».
Позивач стверджує, що Держрибоохорона у Запорізькій області згідно ст.1 Закону України «Про відходи» в процесі життя та діяльності людей (робітників управління) утворює тверді побутові відходи. Згідно угоди №748 від 28.03.2008 (з додатком від 01.08.2008) комунальне автотранспортне підприємство «Комунсантрансекологія» (в подальшому ТОВ «Ремондіс Запоріжжя») здійснює послуги зі збирання та вивезення накопичених твердих побутових відходів, на умовах договору.
Згідно ст. 9 цього Закону власником відходів, що утворюються на об'єктах державної власності, є держава. Від імені держави управління відходами, що є державною власністю, здійснюється Кабінетом Міністрів України згідно їх повноважень (ст. 18 Закону).
Статтею 8 «Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998 визначено, що власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів. Враховуючи це, Головне державне управління рибоохорони у Запорізькій області щорічно не вноситься місцевою державною адміністрацією до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів (ст. 10 Порядку).
Враховуючи вищевикладене, вимоги припису Держекоінспекції у пунктах 4 та 7 з посиланням на статті 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», в яких визначаються обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами та заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів, вимоги щодо зберігання та видалення відходів являються не обґрунтованими та такими, що суперечать законодавству, адже Держрибоохорона у Запорізькій області не є суб'єктом господарської діяльності у сфері поводження з відходами.
Крім того, позивач не погоджується із пунктами 5, 6 Припису, якими зобов’язано позивача провести рекультивацію засмічених та забруднених земель та ліквідувати виявлене засмічення земельної ділянки, оскільки під час перевірки Держрибоохорони в Запорізькій області Держекоінспекцією були виявлені дві ділянки території, засмічені побутовими відходами (129 м2 ) та розливом нафтопродуктів (16м2 ).
Згідно ст. 1 Закону України «Про відходи» відходами вважаються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі виробництва чи споживання і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення. В ході перевірки Держекоінспекції не було з'ясовано (пояснень не відбиралося) чи являються зазначені у акту речовини відходами. Так, зазначені в акті відпрацьовані автомобільні шини та зола накопичувалися на території управління з метою їх подальшого використання за місцем утворення - облаштування причальної лінії для паркування суден управління та ремонту твердого покриття території, тож відходами не являються.
Держрибоохорона у Запорізькій області визнає порушення режиму охорони прибережної захисної смуги, де накопичувалися залишки золи для подальшого використання, але заперечує факт порушення в трактуванні акту «псування земель засміченням відходами».
Вимога щодо рекультивації забруднених та засмічених земель не обґрунтована, адже, згідно ст.166 Земельного Кодексу України рекультивацією порушених земель вважається комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель для чого використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки безґрунтового покриву. Згідно ст.52 Закону України «Про охорону земель» рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт (зазначені роботи не проводилися на території управління).
Посилання на вимоги ст.46 Закону України «Про охорону земель» у приписі є необґрунтованим, оскільки вимоги статті застосовуються до суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.
Згідно статті 45 вказаного закону у разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів щодо проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання.
На теперішній час відповідний порядок не розроблено, тож механізм виконання припису в частині вжиття заходів з дезактивації та відновлення земель законодавчо не визначено.
Також, позивач вважає неправомірним пункт 9 припису, яким відповідач зобов’язав Держрибохорону у Запорізькій області вести журнал первинного обліку водоспоживання за встановленою формою ПОД-11, оскільки джерелом водопостачання Держрибоохорони у Запорізькій області питною водою є мережі КП «Водоканал» згідно договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 7153/2 від 01.05.07. Ввід обладнано водовимірювальним приладом (держповірка у 2008 році).
Згідно наказу Держкомстата України № 264 від 27.07.98 данні журналів первинного обліку є основою для заповнення статистичної звітності за формою № 2-тп (водгосп) для розрахунків плати за використання води промисловими та сільгосппідприємствами. Держрибоохорона у Запорізькій області до категорії цих підприємств не відноситься, за формою 2-тп (водгосп) не звітує.
Згідно ст. 41 Водного Кодексу Держрибоохорона у Запорізькій області є вторинним водокористувачем (абонентом), не має власних водозабірних споруд і отримує воду з водозабірних споруд первинного водокористувача та скидає стічні води в його систему на умовах, що встановлюються між ними.
Згідно наказу Міністерства з питань житлово-комунального Господарства України 27.06.2008 №190, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 за №936/15627 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" (п.2.1 Правил).
Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п.2.2 Правил). Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку(п.3.1 Правил). Рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам (п.3.9 Правил). Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п.5.1 Правил). Зняття показників засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем. Виробник перевіряє правильність зняття споживачем показників засобів обліку води та надання ним відомостей про обсяги і показники якості скинутих стічних вод (п.5.21 Правил)
Таким чином, водокористування позивачем здійснюється в відповідності до ст.41 та ст.44 Водного Кодексу, а первинний облік витрат води та стоків - в відповідності до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Отже, вимоги п.9 припису Держекоінспекції щодо порушення первинного обліку води є безпідставними та суперечать вимогам чинного законодавства.
Стосовно пункту 10 припису, яким відповідач зобов’язав позивача укласти договір на вивіз стічних вод із вигрібної ями у Енергодарській дільниці, із акту перевірки вбачається, що при огляді ділянки Енергодарського міжрайонного територіального відділу Держрибоохорони у Запорізькій області комісією не було встановлено будь-яких порушень вимог ст. ст. 44, 48, 49, 105 Водного Кодексу України щодо загального водокористування з колодязю, режиму охорони прибережної захисної смуги, санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території, вимог щодо охорони підземних вод.
Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. В зв'язку з відсутністю загрози навколишньому природному середовищу від утримання вигрібної ями у Енергодарській дільниці, виходячи з вимог розумності, відсутності встановлених законом спеціальних вимог порядку укладення даного виду договорів суд вважає пункт 10 припису необґрунтованим, та таким, що суперечить ст.6 та ст.627 Цивільного Кодексу України.
Щодо пунктів 2 та 13 припису, якими відповідач зобов’язав позивача надавати двічі на тиждень звіти про вилучення водних живих ресурсів в рамках здійснення контрольного лову до Державної екологічної інспекції в Запорізькій області, а також при прийнятті правових і регуляторних документів щодо охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства надавати їх примірники відповідачу.
Згідно ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції спеціально уповноважених органів Державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів і його органів на місцях належать, між іншим, одержання безоплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань(пункт е.)
Згідно п. 2 Положення про державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі за № 548 від 19.12.1996р. інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України.
В відповідності до п.12 Положення Державна екологічна інспекція має право одержувати в установленому порядку від центральних органів виконавчої влади матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань.
Порядок одержання інформації регламентується Закону України «Про інформацію».
Згідно ст.21 вказаного Закону інформація державних органів доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом: опублікування її в офіційних друкованих виданнях, розміщення на офіційних сторінках відповідних органів влади у мережі Інтернет або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій; опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);надання можливості ознайомлення з архівними матеріаламщоголошення її під час публічних виступів посадових осіб.
Статті 29 та 32 Закону України «Про інформацію» передбачає, що порядок і умови надання державним органам відомостей здійснюється за запитами або договорами (угодами).
Пунктом 7 «Інструкції про порядок проведення контрольних ловів іхтіологічними службами територіальних підрозділів органів рибоохорони», затвердженої наказом Головрибводу № 2 від 12.01.2004 p., встановлено порядок звітності про обсяги вилучення водних живих ресурсів при здійсненні контрольного лову за принципом підзвітності організації, яка видала відповідні дозвільні документи (Головрибводу). Регулярний обмін (два рази на тиждень) інформацією з цього приводу з іншими зацікавленими організаціями законодавством не передбачено.
Інформація правових та регуляторних документів, виданих Держрибоохороною у Запорізькій області, доводиться до відома шляхами, передбаченими ст. 21 ЗУ «Про інформацію».
Обмін інформацією між Державною екологічною інспекцією та Держрибоохороною можливий за умови додержання вимог Закону, за запитом Держекоінспекції.
Отже вимоги п. 12 та 13 припису суд вважає необгрунтованими, та такими, що суперечать ЗУ «Про інформацію».
Стосовно пункту 16 припису, в якому викладено вимогу - керівнику та відповідальній особі позивача прибути для дачі пояснень щодо виявлених порушень 04.05.2011 до Державної екологічної інспекції в Запорізькій області, статтею 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності» та пунктом 4.7. «Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 464 від 10.09.2008, передбачено, що державні інспектори під час здійснення перевірок мають право одержувати пояснення, які відповідно до пункту 4.12. цього ж Порядку долучаються до матеріалів перевірки, з огляду на те, що строк перевірки фактично закінчився 29.04.2011 - така вимога є неправомірною.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) , а також звертаючи увагу на те, що відповідач двічі не з’явився у судове засідання без поважних причин, суд дійшов до висновку неправомірності пунктів 4, 5, 6, 7, 9, 10, 12,13 Припису № 100/11 від 29.04.2011 Державної екологічної інспекції в Запорізькій, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними та скасувати пункти 4, 5, 6, 7, 9, 10, 12,13 Припису № 100/11 від 29.04.2011 Державної екологічної інспекції в Запорізькій області.
У задоволені решти позовних вимог – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М.Чернова