ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2011 року 12:44 Справа № 2а-0870/4502/11
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.
при секретарі Батигіні О.В.
за участю:
від позивача: представник ОСОБА_1
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до: Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області
про: скасування податкових повідомленнь-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області, в якому просить визнати протиправними і скасувати у повному обсязі винесені Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області стосовно суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 податкове повідомлення-рішення №0000241701 від 02.06.2011, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов’язання за податком з доходів від підприємницької діяльності у сумі 16520,40грн. та податкове повідомлення-рішення №0000241701 від 02.06.2011, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов’язання за податком на додану вартість у сумі 13317,25грн.
В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги та зазначила, що при роздрукуванні позовної заяви була виявлена технічна помилка, а саме не вірно вказаний номер податкового повідомлення-рішення, просить суд визнати протиправними і скасувати у повному обсязі винесені Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області стосовно суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 податкове повідомлення-рішення №0000231701 від 02.06.2011, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов’язання за податком з доходів від підприємницької діяльності у сумі 16520,40грн. та податкове повідомлення-рішення №0000241701 від 02.06.2011, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов’язання за податком на додану вартість у сумі 13317,25грн.
06.07.2011 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить визнати протиправними дії ДПІ у Василівському районі Запорізької області стосовно коригування валового доходу, валових витрат та податкових зобов’язань податку з доходів від зайняття підприємницькою діяльністю за 2010 рік. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №73/17/НОМЕР_1 від 17.05.2011 про результати документально планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010; визнати протиправними дії ДПІ стосовно встановлення заниження податку на додану вартість за період з 01.11.2009 по 31.12.2010 на суму 10653,80грн. ФОП ОСОБА_2, що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №73/17/НОМЕР_1 від 17.05.2011 про результати документально планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010; визнати протиправними дії ДПІ щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ПП «Агроторг опт», ТОВ «Агростиль 2009», ПП «Вега Плюс», що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №73/17/НОМЕР_1 від 17.05.2011 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.
У судовому засіданні 26.07.2011 на підставі ст.160 КАС України судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач підтримав вимоги позовної заяви з підстав, викладених у позові. Зазначає, що висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки про порушення ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг), а саме товар (послуги) по правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України, та про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, відповідач не вірно дійшов висновку щодо завищення позивачем суми податкового кредиту, шляхом включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які отримані від контрагента за нікчемною угодою, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Просить позов задовольнити.
Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях. Зазначає, що висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки є правомірними та відповідають вимогам податкового законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області була проведена документальна планова виїзна перевірка Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.
Відповідачем були перевірені взаємовідносини позивача з ПП «Агроторг-Опт» поставки товару було здійснено відповідно до наданих податкових накладних за період з 01.12.2009 по 27.05.2010; з ТОВ «Агростиль 2009» - з 21.06.2010 по 30.07.2010; з ПП «Веган-Плюс», надані податкові накладні за період з 23.10.2010 по 08.11.2010. При перевірці використано: книга обліку доходів і витрат, податкова звітність підприємця, накладні придбання та продажу товарів (послуг), договори.
Відповідно до висновку, зробленого відповідачем у акті перевірки, встановлені порушення ч.1,2 ст.215, ч.1, 5 ст.203, ст.228 ЦК України, що призвело до визнання недійсності цивільно-правових правочинів між позивачем по справі та вищезазначеними контрагентами.
Пунктом 1 висновку встановлено викривлення даних наданих в декларації за 2009 рік, що призвело до завищення валового доходу в сумі 357675,00грн. та завищення валових витрат в сумі 356988,00грн. та встановлено викривлення даних, наданих в декларації за 2010 рік, що призвело до завищення валового доходу в сумі 3938933,00грн та завищення валових витрат в сумі 4049069,00грн., чим занижено сукупний оподаткований доход за 2010 рік, що призвело до заниження податку з доходів від зайняття підприємницької діяльності за 2010 рік в сумі 16520,40грн.
Відповідно до висновку, зробленому в акті, пунктом 2 (враховуючи надані відповідачем зміни (арк.спр.160 Іт.) встановлено, що згідно з пп.7.3. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не виник об’єкт оподаткування по операціям з продажу товарів, придбаним у ПП «Агроторг Опт», ТОВ «Агростиль 2009», ПП «Веган Плюс», а тому податкові зобов’язання позивача у період з 01.11.2009 по 31.12.2010 в сумі 894317,00грн. заявлено безпідставно.
Також відповідачем зазначено, що порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 10653,80грн.
На підставі пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні підстави для виникнення податкового кредиту, а тому податковий кредит, задекларований позивачем за період з 01.08.2010 по 30.09.2010 від ПП «Агроторг Опт», ТОВ «Агростиль 2009», ПП «Веган Плюс» в сумі 872718,00грн. заявлено безпідставно.
До начальника Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області 24.05.2011 року надійшло заперечення до акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 17.05.2011 року № 73/17/НОМЕР_1 від ФОП ОСОБА_2 Враховуючи те, що письмової відповіді ДПІ на заперечення позивача в матеріалах справи не має, однак на підставі акту були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, тобто це є підставою вважати, що висновки до акту перевірки ДПІ залишені без змін.
В прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях визначено наступні податкові зобов’язання:
- №0000241701 від 02.06.2011 за порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» нараховано податок на додану вартість в сумі 10653,80грн. і відповідно до ст.127 Податкового кодексу України нараховано штрафні санкції в розмірі 2663,45грн., всього 13370,25грн.;
- №0000231701 від 02.06.2011 за порушення вимог п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» нараховано податок з доходів від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 16520,40грн.
З даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та звернувся до суду про їх скасування.
Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.11.2009 по 31.12.2010, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними, тобто правочини вчинені та такі, що виконувалися протягом перевіряємого періоду не спричиняли реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Як вбачається з акту перевірки за перевіряємий період позивач перебував у взаємовідносинах з ПП «Агроторг Опт», ТОВ «Агростиль 2009», ПП «Веган Плюс» та ДПІ зроблено висновок про недійсність цивільно-правових правочинів. Підставою для такого висновку є: відповідно ПП «Агроторг-Опт» вирок Василівського районного суду Запорізької області від 24.11.2009 стосовно директора підприємства (а.с.118-120 Іт.); відносно ТОВ «Агростиль 2009» - акт перевірки від 08.04.2011 №881/23-2/36652520 ДПІ у м.Енергодар, яким встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств – постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам – покупцям, в розумінні ст.3 Закону України №334/94-ВР та ст.3 Закону України №168/97-ВР; відносно ПП «Веган Плюс» - акт перевірки №109/2300/36936813 від 13.12.2010, в якому встановлено, що декларації з податку на прибуток та додаток К1 до органів ДПС не надавалися, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні, не має власних чи орендованих складських приміщень, відсутній технічний персонал, транспортні засоби.
Вказані обставини стали підставою для висновку, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правової дієздатності. Фінансово-господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_2 та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вищезазначені висновки податкового органу щодо недійсності (нікчемності) правочину є незаконними та необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.
Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1–3, 5 і 6 ст.203 ЦК України, яка встановлює умови дійсності правочинів.
Спеціальні підстави (статті 218–235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.
Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.
Суб’єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.
Разом із тим відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі собою правочини, а вчинені таким платником господарські операції.
Зміст понять «господарська операція» та «правочин» не є тотожним.
Згідно зі ст.1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, обов’язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків. Дотримання вимог цивільного чи господарського законодавства при цьому не є визначальним чинником для оцінки фактичних змін майнового стану платника податків.
Отже, факт придбання є обов’язковою умовою для формування податкового кредиту.
Саме собою існування договору не означає, що факт руху активів мав місце.
Посилаючись на норми ст.228 ЦКУ, податкові органи змушені доводити в судовому порядку наявність умислу в діях недобросовісних платників податків.
Слід наголосити на тому, що застосування положень про нікчемні правочини є по суті втручанням державних органів, що контролюють дотримання законодавства у публічно-правовій сфері податкового законодавства, у цивільно-правові відносини.
При цьому для визначення розміру податкових зобов’язань платника податків не має значення дотримання ним норм цивільного чи господарського законодавства, зокрема під час укладення договорів чи вчинення інших правочинів. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника податків. Відповідно, предметом аналізу повинна бути не відповідність укладених особами цивільно-правових правочинів нормам цивільного чи господарського права, а реальність здійснення господарських операцій.
У такому разі серед обставин, що повинні доводитися сторонами повинні бути не умисел сторін договору, а фактичний рух активів, наявність економічного змісту відповідної операції у вигляді спрямованості на отримання майнової вигоди не виключно за рахунок зниження та/або уникнення податкових операцій.
У разі, якщо фактичні дії учасників господарської операції не збігаються із даними їх податкового обліку, податкові бази мають визначатися, виходячи з фактичних дій учасників цієї операції та спричинених такими діями змін активів, зобов’язань чи власного капіталу кожного платника податків.
Позивачем до позовної заяви додані первинні бухгалтерські документи, а саме:
- за період з 01.12.2009 по 27.05.2010 позивач мав правовідносини з ПП «Агроторг Опт» в підтвердження цьому останнім надані товарні накладні, податкові накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с. 70-76), крім того між позивачем та ПП «Агроторг Опт», в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір №11 від 12.01.2010. Аналіз наданих документів свідчить, що поставка продукції не відбувалася в натурі, оскільки: по-перше в зазначеному договорі місцезнаходження підприємства ПП «Агроторг Опт» - м.Київ, проте надані квитанції до прибуткового касового ордеру свідчать, що ОСОБА_2 було внесено особисто у касу ПП «Агроторг Опт» грошові кошти. Про те, що позивач постійно знаходився у м.Києві, представником не було зазначено; по-друге вироком Василівського районного суду Запорізької області встановлено, що у червні 2008року ОСОБА_4, діючи умисно, з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності, за грошове винагородження, запропонував своєму знайомому ОСОБА_5 оформити на своє ім’я ПП «Агроторг Опт», при цьому пояснив ОСОБА_5, що він сам буде займатися господарською діяльністю даного підприємства, вести бухгалтерську документацію, а ОСОБА_5 повинен надати йому печатку та установчі документи. ОСОБА_5 будучи малозабезпеченою особою, не посвідчений в злочинні наміри ОСОБА_4 погодився з його пропозицією. Однак, як свідчать надані позивачем документи, касиром, який приймав грошові кошти був ОСОБА_5, договір також було підписано директором - ОСОБА_5; по-третє візуальний аналіз підпису ОСОБА_5 на наданих квитанціях до прибуткового касового ордеру свідчить, що підпис був зроблений декількома особами. Крім того, доказів поставки товару з м.Києва до с.Голубовки Новомосковського району Запорізької області – позивачем не надано. Також, позивач надав як докази отримання товару товарно-транспортні накладні: (а.с.208 ІІт.) ТТН від 05.12.2009 свідчать, що автопослуги надавав ПП «Агроторг Опт», товар відвантажувався з м.Херсон; (а.с.218 ІІт.) ТТН від 27.05.2010 перевізник - ПП «Агроторг Опт», пункт навантаження – с.Голубівка; (а.с.219 ІІт.) ТТН від 08.01.2010 перевізник - ПП «Агроторг Опт», пункт навантаження – с.Михайлівка; (а.с.220 ІІт.) ТТН від 20.01.2010 перевізник - ПП «Агроторг Опт», пункт навантаження – с.Вел.Рогачек. Наступні ТТН (а.с.221-234) складені у період здійснення поставок ПП «Агроторг Опт», теж свідчать про різне місцезнаходження складських приміщень підприємства останнього. Крім того, вказані в ТТН вартість та кількість товару не завжди співпадає з товарними накладними від відповідної дати.
- з 21.06.2010 по 30.07.2010 позивач мав правовідносини з ТОВ «Агростиль 2009». Відповідно до наданого відповідачем акту перевірки від 08.04.2011 ТОВ «Агростиль 2009» (а.с.130-143 Іт.), відтиску печатки на товарних накладних, підприємство знаходиться у м.Енергодар Запорізької області. Проте, надані позивачем ТТН (9-15, 201-205 ІІт.) свідчать, що вантаж відвантажувався з різних міст України. Крім того, дані, вказані у товарних накладних не співпадають з даними, вказаними в ТТН. Також необхідно звернути увагу на те, що на товарних накладних (а.с. 142, 145-147 ІІт.) відсутній підпис посадової особи, яка відпустила товар.
- з 23.10.2010 по 08.11.2010 позивач мав правовідносини з ПП «Веган Плюс». Відповідно до наданого відповідачем акту перевірки від 13.12.2010 ПП «Веган Плюс» (а.с.130-143 Іт.), відтиску печатки на товарних накладних, підприємство знаходиться у с.Вел. Знам'янка Запорізької області. Проте, надані позивачем ТТН (209, 235, 236, 237 ІІт.) свідчать, що вантаж відвантажувався з різних міст України. Крім того, дані, вказані у товарних накладних не співпадають з даними, вказаними в ТТН. Твердження позивача, що вироком Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області від 11.05.2011 встановлений факт отримання директором ПП «Веган Плюс» грошових коштів, в якості оплати за товари, зокрема від ПП ОСОБА_2, не може братися до уваги, оскільки дії, вказані у вироку відбувалися в період з серпня по жовтень 2010, тобто до оглядаємого періоду.
Також необхідно зазначити, що при візуальному розгляді товарно-транспортних накладних, квитанцій до прибуткового касового ордеру можна прийти висновку, що ці документи були заповненні однією особою.
Таким чином суд прийшов до висновку, що надані документи та пояснення сторін не підтверджують фактичне отримання ФОП ОСОБА_2 товару, його транспортування тощо, тобто свідчать про нездійснення господарських операцій.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Враховуючи вищевикладене, на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій придбання товарів у відповідних податкових періодах позивач не мав необхідні та належним чином оформлені документи.
Згідно з приписами пп. 127.1 Податкового кодексу України у разі не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Щодо вимог позивача стосовно визнання протиправними дії ДПІ: щодо коригування валового доходу, валових витрат та податкових зобов’язань податку з доходів від заняття підприємницькою діяльністю; щодо встановлення заниження податку на додану вартість; щодо визнання нікчемними правочинів, що знайшли своє відображення та зафіксовані в акті перевірки від 17.05.2011 №73/17/НОМЕР_1, суд зазначає наступне:
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Отже, акт перевірки за своєю суттю, змістом та формою не є рішенням суб’єкта владних повноважень, наслідком якого є настання певних правових наслідків щодо прав та інтересів особи або покладання на нього певних обов’язків. Актом перевірки встановлюється лише факт порушення. Викладені у акті перевірки обставини можуть бути лише підставою для вжиття відповідних заходів.
Виходячи з вказаної норми, слід зазначити, що по-перше так як акт перевірки службовий документ то стосується правовідносин лише посадових осіб відповідача щодо його складання, а по-друге акт є носієм доказової інформації, тобто певних фактичних обставин та є думкою – позицією перевіряючого.
Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява є такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М.Чернова
Постанова виготовлена у повному обсязі 01.08.2011.