Cправа № 2а-0770/211/11
Ряд стат. звіту № 6.2.1
Код - 10
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Боднар Т.А.
за участю сторін:
представника позивача Закарпатського товариства мисливців і рибалок «Лісівник»–ОСОБА_2
представник відповідача 1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області –не з’явився,
відповідач 2 державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області ОСОБА_3 – не з’явився,
відповідач 3 державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області ОСОБА_4 – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського товариства мисливців і рибалок «Лісівник»до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, ОСОБА_3, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, ОСОБА_4, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування припису державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 24 грудня 2010 року № 07/02-11 в частині виконання дій передбачених п.п. 1, 2, 5, 5.1, 5.2 припису, –
ВСТАНОВИВ:
Закарпатське товариство мисливців і рибалок «Лісівник»(далі - ЗТМР «Лісівник) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, ОСОБА_3, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, ОСОБА_4, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, яким просить визнати протиправним та скасувати припис державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 24.12.2010 року № 07/02-11в частині виконання п.п. 1, 2, 5, 5.1, 5.2 припису.
В процесі підготовчого провадження, в попередньому судовому засіданні ухвалою суду від 22.03.2011 року, яка занесена до журналу судового засідання у відповідності до ч. 1 ст. 52 КАС України за згодою позивача замінено первинного відповідача 1 - Державну інспекцію з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області на належного відповідача –Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що оскаржуваними пунктами винесеного відповідачами припису порушуються його права, оскільки діяльність Закарпатського товариство мисливців і рибалок «Лісівник»здійснюється у відповідності до норм діючого законодавства, всі документальні погодження з відповідними контролюючими органами, які стосуються діяльності позивача у сфері мисливського господарства та полювання були здійснені у відповідності до норм законодавства, які були чинними на той час та регулювали діяльність позивача у даній сфері. Вважає, що оскаржувані пункти припису винесені з порушенням норм Закону України «Про мисливське господарство та полювання»та Закону України «Про тваринний світ», зазначає що відповідачі, будучи суб’єктом владних повноважень при винесенні даного припису в частині оскаржуваних пунктів вийшли за межі своєї компетенції, оскільки фактично втрутилися у внутрішню господарську діяльність позивача, а відтак просить позов задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві.
Відповідачем 1 - Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області надано суду заперечення проти позову (а.с. 101-102), яким проти позову заперечив, посилаючись на ті обставини, що оскаржувані позивачем пункти припису від 24.12.2010 року № 07/02-11 винесені з дотриманням норм законодавства та в межах повноважень відповідачів, зокрема вказує, що позивача зобов’язано тільки погодити вже наявні у нього проекти організації та розвитку мисливського господарства, оскільки дана вимога передбачена ст.. 28 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» у новій редакції, яка є чинною на даний час, питання щодо нечинності існуючих у позивача проектів відповідачем не порушувалось. Щодо зобов’язання позивача розірвати договори про надання мисливських угідь у користування колективним членам ЗТМР «Лісівник», Державна екологічна інспекція у Закарпатській області вказує, що укладення даних договорів суперечить вимогам ст.. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», оскільки такою не передбачено права надання у користування мисливських угідь колективним членам мисливських товариств. Вказує на те, що позивач є тільки користувачем мисливських угідь, документів які б підтверджували його право власності чи користування земельною ділянкою представлено не було. Просить у задоволенні позову відмовити. Аналогічну позицію висловили представник відповідача 1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Смерека В.Ю. та відповідачі 2 і 3, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні, яке відбулося 27.05.2011 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, просив визнати протиправними та скасувати припис державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 24.12.2010 року № 07/02-11в частині виконання п.п. 1, 2, 5, 5.1, 5.2 припису.
В судове засідання, яке відбулося 29.06.2011 року відповідачі –суб’єкти владних повноважень Державна екологічна інспекція у Закарпатській області, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з’явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча судом вживалися заходи щодо повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, які передбачені главою 3 розділу ІІ КАС України, а відтак суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006 року інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.
Так, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно наказу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 06.12.2010 року № 619 проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ЗТМР «Лісівник», про що складено відповідний акт перевірки від 21.12.2010 року (а.с. 11-14).
На підставі зазначеного акту перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо ЗТМР «Лісівник» винесено припис від 24 грудня 2010 року № 07/02-11 (а.с. 47).
Пунктом 1 зазначеного припису зобов’язано ЗТМР «Лісівник» погодити проекти організації та розвитку мисливського господарства із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового та мисливського господарства і територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Як встановлено в судовому засіданні шляхом огляду оригіналів та підтверджено матеріалами справи (а.с. 105-114), проекти організації та розвитку мисливського господарства ЗТМР „Лісівник” розроблені Українським науково-дослідним інститутом гірського лісництва імені Пастернака у 2008 –2009 роках, даний факт не заперечується відповідачами та в тому числі відображений у акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.12.2010 року (а.с.11-14). Згідно положень ст. 28 Закону України „Про мисливське господарство та полювання”, в редакції станом на 2008-2009 роки - користувачі мисливських угідь забезпечують упорядкування мисливських угідь, наданих їм у користування. Порядок проведення упорядкування мисливських угідь визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення упорядкування мисливських угідь, затверджений наказом Держкомлісгоспу України N 56 від 21.06.2001 р. не передбачає вимоги щодо обов’язку погодження проектів організації та розвитку мисливського господарства територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового та мисливського господарства і полювання та територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
У відповідності до ч. 4 ст. 28 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» зі змінами внесеними Законом України від 21.01.2010 року № 1827-VI проекти організації та розвитку мисливського господарства розроблені відповідно до існуючих на момент їх реалізації вимог, вважаються дійсними до закінчення строку їх дії за умови відсутності зміни площі та меж мисливських угідь.
Наявність зміни площі та меж мисливських угідь позивача станом на день винесення припису відповідачами не доведено.
Пунктом 2 припису від 24 грудня 2010 року № 07/02-11 зобов’язано ЗТМР «Лісівник» розірвати договори про надання мисливських угідь колективним членам ЗТМР «Лісівник», як таких, що не передбачені «Порядком надання у користування мисливських угідь».
Як встановлено в судовому засіданні 03.07.2008 року між Закарпатським обласним управлінням лісового господарства та ЗТМР «Лісівник» було укладено типовий договір «Про умови ведення мисливського господарства», згідно якого ЗТМР «Лісівник» було надано в користування мисливські угіддя в розмірі 104,12 тис. га. (а.с. 26-29). Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4 та 1.5 статуту ЗТМР «Лісівник»є добровільною громадською організацією, яка об’єднує мисливців і рибалок Закарпатської області і створена на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Діяльність товариства здійснюється на основі добровільного членства, виборності керівних органів, підзвітності їх перед членами товариства і дотриманні статутних положень. Єдину систему товариства складають первинні організації та створені ними госпрозрахункові підприємства. Первинні організації створюються згідно адміністративно-територіального та природно-територіального поділу і здійснюють свою діяльність керуючись статутом ЗТМР «Лісівник»(а.с. 15-21). У відповідності до пунктів 1, 2, 5, 6, 10 Положення про колективних членів ЗТМР „Лісівник” останні у своїй діяльності керуються чинним законодавством України, статутом ЗТМР «Лісівник»та даним положенням. Колективні члени приймаються у члени товариства на загальних зборах шляхом голосування. З метою організації та ведення мисливського господарства колективним членам надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя. Умови ведення мисливського господарства визначаються договором, який укладається між ЗТМР «Лісівник»та колективним членом товариства (а.с. 22-25).
Таким чином, між ЗТМР «Лісівник» та колективними членами, що є структурними підрозділами товариства було укладено договори про користування мисливськими угіддями (а.с. 36-38, 125-171). Згідно даних договорів кожний колективний член ЗТМР „Лісівник” отримував для здійснення практичних заходів по охороні, відтворенню, раціональному використанню мисливських угідь, збереженню та поліпшенню стану угідь, спорудженню та утриманню вольєрного господарства, облаштуванню території, наданню послуг мисливцям щодо здійснення полювання в межах встановлених лімітів добування, сприяння розвитку мисливського спорту та мисливського собаківництва іншим суб’єктам. Тобто користувачем мисливських угідь є Закарпатське товариство мисливців і рибалок „Лісівник” в особі колективні членів, які здійснюють практичні біотехнічні заходи на відповідних територіях. Вказаними договорами врегульовані внутрішні відносини між ЗТМР «Лісівник» та його структурними підрозділами.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України, зокрема:
1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як встановлено в судовому засіданні вказані договори є чинними, між сторонами в добровільному порядку скасовані не були, в судовому порядку ніким не оскаржувалися, що свідчить про те, що дані договори не порушують чиїсь права та інтереси, а відтак вказана у приписі вимога про їх розірвання є протиправною.
Пунктом 5 припису зобов’язано ЗТМР «Лісівник»врегулювати відповідними договорами відносини щодо утримання диких тварин у напіввільних умовах у кв. 23 лісництва ім. Морозова ДП «Мукачівське лісове господарство» з власником або користувачем земельної ділянки. Даний пункт припису обґрунтований положенням ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
Згідно ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»Ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь. Форма договору встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища. Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
Таким чином дана норма Закону не регламентує порядок врегулювання вказаних у даному пункті припису відносин щодо утримання диких тварин у напіввільних умовах, а регламентує порядок ведення мисливського господарства, в тому числі вказує на необхідність урегулювання відносини між власником або користувачем земельних ділянок і користувачем мисливських угідь відповідними договорами.
Як вбачається з матеріалів справи між Закарпатським обласним управлінням лісового господарства та ЗТМР «Лісівник»укладено типовий договір «Про умови ведення мисливського господарства»від 03.07.2008 року, яким урегульовано відповідні відносини щодо ведення позивачем мисливського господарства (а.с 26-29).
Пунктом 5.1. припису від 24 грудня 2010 року № 07/02-11 зобов’язано ЗТМР «Лісівник» погодити спорудження загорожі для утримання диких тварин у напіввільних умовах з територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про тваринний світ» місця будівництва підприємств, споруд та інших об'єктів, а також впровадження нової техніки, технології, матеріалів і речовин, що впливають або можуть вплинути на стан тваринного світу, погоджуються з територіальними органами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
Згідно ч. 5 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов’язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, з метою створення вольєру для утримання та розведення диких тварин, колективний член ЗТМР „Лісівник” –ТОВ „Форум” звернувся до ДП „Мукачівське ЛГ” та до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства з листом від 03.11.2009 року № 19 про надання дозволу на спорудження біотехнічних споруд. (а.с. 39).
На вказаний лист було отримано дозвіл Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства –лист № 03/14-1862 від 20.11.2009 року (а.с. 40) та дозвіл ДП «Мукачівське ЛГ»–лист № 474 від 01.12.2009 року (а.с. 41).
В судовому засіданні відповідачами у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено здіснення позивачем негативного впливу на стан тваринного світу чи на навколишне природне середовище в цілому, в процесі спорудження біотехнічних споруд в наданих йому мисливських угіддях. Крім того, актом перевірки від 21.12.2010 року (а.с. 11-14) також не зафіксовано негативного впливу діяльності ЗТМР «Лісівник»на тваринний світ та навколишне природне середовище.
Пунктом 5.2. припису зобов’язано ЗТМР «Лісівник»погодити переселення тварин у нові місця перебування із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань мисливського господарства і полювання на підставі ст. 50 Закону України «Про тваринний світ».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 50 Закону України «Про тваринний світ»переселення тварин у нові місця перебування, акліматизація нових для фауни України видів диких тварин, а також заходи щодо схрещування диких тварин допускаються в науково-дослідних і господарських цілях з урахуванням науково обгрунтованих експертних висновків з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи колективним членом ЗТМР «Лісівник» –ТОВ «Форум» згідно Контракту № 1-О від 10.11.2009 року було придбано в Угорській республіці 110 особин оленя благородного (а.с. 42-43).
Ввезення тварин на територію України у створений вольєр здійснювалось позивачем на підставі дозволу № 19581/11/10-09 від 25.11.2009 року, наданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України (а.с. 45) та дозволу № 15-3-1-11/8135 від 22.12.2009 року, виданого Державним комітетом ветеринарної медицини України (а.с. 46).
Дозвіл № 19581/11/10-09 від 25.11.2009 року, наданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України на підставі звернення колективного члена ЗТМР „Лісівник” –ТОВ „Форум” № 17 від 15.10.2009 року, погодженого з ЗТМР „Лісівник”, ДП „Мукачівське ЛГ”, Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, а також з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області. (а.с. 44).
Доказів інших фактів переселення тварин ЗТМР „Лісівник” у нові місця перебування за межі наданих в користування мисливських угідь та за межі вольєрного господарства в процесі розгляду справи не здобуто.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для винесення відповідачами п.п. 1, 2, 5, 5.1, 5.2 припису від 24.12.2010 року № 07/02-11.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені п.п. 1, 2, 5, 5.1, 5.2 припису державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4І від 24.12.2010 року № 07/02-11 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (квитанція від 24 січня 2011 року /а.с. 2/) у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов Закарпатського товариства мисливців і рибалок «Лісівник»задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 24.12.2010 року № 07/02-11в частині виконання п.п. 1, 2, 5, 5.1, 5.2 припису.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закарпатського товариства мисливців і рибалок «Лісівник»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий-суддя Луцович М.М.