ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/4344/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Наталії Василієвни
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
прокурора Барчук А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу до Державного підприємства"Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро комплексної технології електроремонту" про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Жовтневого району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро комплексної технології електроремонту», в якому просить стягнути з Державного підприємства «Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро комплексної технології електроремонту» заборгованість по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач у судове засідання не прибув. Повістки про виклик до суду по адміністративній справі надіслані на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, але повернута на адресу суду у зв’язку із неврученням 20.06.2011р. та 01.07.2011 р. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, без участі представника відповідача, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Прокурор звернувся до адміністративного суду в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України. Із посиланням на статтю 121 Конституції України зазначав, що на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають, у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних, або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.
Згідно статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство «Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро комплексної технології електроремонту» є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058- IV (надалі – Закон України № 1058- IV) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 14 Закону України № 1058- IV страхувальниками відповідно є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до ст.15 Закону України № 1058- IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Частиною 3 ст. 15 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 17 Закону України № 1058- IV (чинної на момент виникнення правовідносин), страхувальники зобов’язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Статтею 20 Закону України № 1058- IV визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: календарний місяць. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з абз. 5 ст.7 прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набув чинності з 01.01.11 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Статтею 106 Закону України № 1058- IV (чинної на момент виникнення правовідносин) встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальником в строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків.
Статтею 23 Закону України № 1058- IV передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Статтею 64, ч.1, п. 7 Закону України № 1058- IV встановлено, що виконавчою дирекцією Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Державне підприємство «Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро комплексної технології електроремонту» подало до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад - грудень 2010 року, в яких були зазначені самостійно обчислені суми страхових внесків на загальну суму 1519,20 грн. Нараховані суми внесків відповідачем в установлені законодавством терміни не сплачені.
У встановлений законом строк відповідач страхові внески не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість перед Пенсійним фондом.
Матеріалами справи підтверджено, що 07.02.2011 року відповідачу було вручено вимогу про сплату боргу №Ю-21 на суму 48 621, 53 грн., що включає заборгованість за листопад - грудень 2010 року.
Згідно з п. 3, ч.3, ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (чинного на момент виникнення правовідносин) та п.8.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.04 за № 64/8663, протягом 10 робочих днів з дня одержання вимоги страхувальник зобов’язаний сплатити зазначену у вимозі суму сплати боргу та суму фінансових санкцій.
Абзацом 8 ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (чинного на момент виникнення правовідносин) визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Виходячи з вищенаведеного, сума заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 1519,20 грн., залишається не сплаченою згідно даних картки особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем добровільно не сплачена, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу до Державного підприємства «Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро комплексної технології електроремонту» про стягнення заборгованості – задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро комплексної технології електроремонту» (код ЄДРПОУ 04657101) на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 1519 (одна тисяча п’ятсот дев’ятнадцять) гривень 20 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 06.07.2011 р.
Суддя
Н.В. Боженко