ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/8351/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільков В.В.
при секретаріВовчанській О.А.,
за участю:
представника позивача
представника відповідача Третьякової О.В.,
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 про стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 35943,33 гривень, -
ВСТАНОВИВ:
Західно-Донбаська об’єднана державна податкова інспекції Дніпропетровської області звернулась до суду з адміністративним позовом до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_6 про податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 35943,33 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_6 має податковий борг із податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій в загальній сумі 35943 грн. 33 коп., який утворився внаслідок порушення відповідачем вимог, зокрема, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. за №2181-ІІІ, вимог Податкового кодексу України. У добровільному порядку суму податкового боргу відповідач у повному обсязі не сплачує, що стало підставою для звернення податкового органу до суду з цим позовом.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та зазначив, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення з позовом до суду. Крім того, представник відповідача наполягав на тому, що відповідач до моменту проведення першого судового засідання по справі не знав про направлення податкової вимоги від 28.01.2011р. за № 379. На думку відповідача, позивач не довів факт надіслання відповідачу податкової вимоги. Оскільки, позивач не направляв відповідачу податкову вимогу, то і право на примусове стягнення податкового боргу у нього відсутнє. Проте, представник відповідача пояснив, що відповідач дійсно отримував по пошті від позивача лист з штрихкодовим ідентифікатором 51413 00780025 – цей лист отримував близький родич позивача і мабуть саме він розписався у його отриманні. Борг відповідачем був частково сплачений. Податкове повідомлення-рішення про нарахування суми податкового зобов’язання в судовому порядку відповідач не оскаржував.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_6 (ін. НОМЕР_1) зареєстрований рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 12.08.1997р. (свідоцтво № НОМЕР_2, серія В02) та перебуває на обліку в Західно-Донбаській об’єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області, як платник окремих видів податків, з 15.08.1997р. за № 194/575.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90р. за № 509-XII (далі – Закон України № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.
18.10.2010р. уповноваженими особами Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на підставі направлень № 691 від 16.09.2010р., № 732 від 30.09.2010р. та п. 1 ст. 11, ст. 111 Закону України № 509-XII проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт № 114-17/2-2252207235 від 18.10.2010 року.
Перевіркою виявлено порушення відповідачем положень:
- ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України – неналежне ведення обліку доходів та витрат;
- п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8, абз. «а» п. 17.1 ст. 17, абз. «а» п.п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. за № 889-IV (діяв на час виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон України № 889-IV) – ненарахування, неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із виплат доходів громадянам за період з 01.07.2007р. по 31.03.2010р., в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 783,00 грн.;
- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. за № 13-92 (діяв на час виникнення спірних правовідносин) (далі – Декрет № 13-92), в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2007 – 2010 роки в розмірі 42428,69 грн.;
- абз. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-IV – податкові розрахунки за формою №1-ДФ про суми виплачених доходів фізичним особам та приватним підприємцям з 01.07.2007р. по 31.03.2010р. до державної податкової інспекції не надавались;
- ст. 16, п.п.19.2 «а» п. 19.2 ст.19 Закону України № 889-IV – заборгованість по податку з доходів фізичних осіб станом на 30.06.2010р. складає 438,00 грн.;
- п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. за №265/95-ВР (далі – Закон України №265/95-ВР) – перебуваючи на загальній системі оподаткування у період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р. суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_6 проводились розрахункові операції в готівковій формі на загальну суму 575496,54 грн. без використання зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій та роздрукування і видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Відповідач відмовився від підписання зазначеного акту перевірки, про що є відповідна відмітка на останньому аркуші акту, тому акт № 114-17/2-2252207235 від 18.10.2010 року було направлено відповідачу поштою 19.10.2010 року.
Стосовно порушень, зафіксованих в акті № 114-17/2-2252207235 від 18.10.2010 року, то суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадянин-підприємець зобов’язаний, зокрема, вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до п. 8 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» від 29.10.1999р. за № 599 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. за №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64. При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий доход».
Як зафіксовано в акті № 114-17/2-2252207235 від 18.10.2010 року, проведеною перевіркою обсягів виручки згідно звітів суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи платника єдиного податку та обсягу виручки, встановлених перевіркою за даними Книги обліку доходів та витрат ф.10, наданої платником на перевірку, банківських документів, Центральної бази даних фізичних осіб про суми виплаченого доходу встановлено розбіжності за 2 квартал 2010р. за рахунок неповного включення до обсягу виручки доходів, отриманих платником від ВАТ «Запоріжавтотранс», ВАТ «ДОПАС», ДОД АТ «Райфайзен Банк Аваль» (п.п. 2.3 р. 2 акту № 114-17/2-2252207235 від 18.10.2010 року).
Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Згідно з п.п.16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України № 889-IV фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах; в інших випадках - за її податковою адресою.
Відповідно до пунктів 17.1 – 17.2 ст. 17 Закону України № 889-IV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.
Згідно з абзацами «а», «б» п.19.2 ст. 19 Закону України № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов’язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.
Як зафіксовано в акті № 114-17/2-2252207235 від 18.10.2010 року, відповідач в порушення вищезазначених вимог не нараховував, неутримував та неперераховував до бюджету податку з доходів фізичних осіб із виплат доходів громадянам за період з 01.07.2007р. по 31.03.2010р., в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 783,00 грн.; податкові розрахунки за формою №1-ДФ про суми виплачених доходів фізичним особам та приватним підприємцям з 01.07.2007р. по 31.03.2010р. до державної податкової інспекції відповідачем не надавались; заборгованість відповідача по податку з доходів фізичних осіб станом на 30.06.2010р. складає 438,00 гривень.
Відповідно до ст. 1 Указу Президент України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. за № 727/98 (діяв на час виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Статтею 13 Декрету № 13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об’єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Згідно зі ст. 2 Указу Президент України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998р. (діяв на час виникнення спірних правовідносин) суб’єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
В акті № 114-17/2-2252207235 від 18.10.2010 року зафіксовано порушення відповідачем положень ст. 13 Декрету № 13-92, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2007 – 2010 роки в розмірі 42428,69 гривень.
Відповідно до статті 3 Закону України №265/95-ВР суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема:
п. 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
п. 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Статтею 17 Закону України №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності фінансові санкції застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України, зокрема, у таких розмірах - у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
В акті № 114-17/2-2252207235 від 18.10.2010 року зафіксовано порушення відповідачем п. 1, 2 ст. 3 Закону України №265/95-ВР – перебуваючи на загальній системі оподаткування у період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р. суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_6 проводились розрахункові операції в готівковій формі на загальну суму 575496,54 грн. без використання зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій та роздрукування і видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Відповідно до абз. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181-III контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України № 2181-III у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання (штрафних санкцій за їх наявності).
На підставі акту № 114-17/2-2252207235 від 18.10.2010 року позивачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002101742/0 від 02.11.2010р. про нарахування відповідачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 42428,69 гривень.
Вищезазначене повідомлення-рішення було отримане відповідачем 08.11.2010р., що підтверджується його підписом на копії повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п.п.5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Відповідач скористався своїм правом, передбаченим п.п.5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-III та оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0002101742/0 від 02.11.2010р. до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області.
За результатами розгляду скарги відповідача рішенням Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 30.12.2010р. за № 36187/10/25-008 податкове повідомлення-рішення № 0002101742/0 від 02.11.2010р. залишено без змін, а скарга відповідача – без задоволення.
Крім того, за результатами розгляду скарги відповідача Західно-Донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002101742/1 від 30.12.2010р., відповідно до якого сума податку з доходів фізичних осіб, нарахованого відповідачу, становить 42428,69 грн.
Вищезазначене повідомлення-рішення було отримане відповідачем 17.01.2011р., що підтверджується його підписом на копії повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п.п. 5.3.1 – 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-III у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-VI (що діє з 01.01.2011р.) у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідач, суму податку з доходів фізичних осіб, визначену податковим повідомленням-рішенням № 0002101742/1 від 30.12.2010р., у встановлені законом строки не сплатив.
Крім того, в процесі судового розгляду справи представник відповідача зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0002101742/1 від 30.12.2010р. (отримане відповідачем по пошті 17.01.2011р.) в адміністративному чи судовому порядку не оскаржував. Тому, суд приходить до висновку, що на дату розгляду справи воно є чинним.
Відповідно до п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.
Таким чином, сума податкового зобов’язання згідно зазначеного податкового повідомлення – рішення, є узгодженою, і набула статусу податкового боргу платника податків та з урахуванням переплати у сумі 2562,31 грн., становить 35943,33 грн., що підтверджується розрахунком від 01.06.2011 року, який міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п. 59.1, п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Позивачем відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, з урахуванням наявності у відповідача заборгованості перед бюджетом, було відправлено відповідачу поштою податкову вимогу № 379 від 28.01.2011р. на загальну суму 39866,38 грн., яка отримана відповідачем 01.03.2011р., що підтверджується відповідним підписом на копії повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
У процесі судового розгляду справи представник відповідача зазначив, що відповідач не отримував вимогу № 379 від 28.01.2011р., проте, в той же час, в іншому судовому засіданні, представник відповідача зазначив, що відповідач отримував 01.03.2011р. поштове відправлення - лист отримував близький родич позивача і мабуть саме він розписався у його отриманні. На підтвердження своїх слів представник відповідача надав до суду оригінал конверта, в якому містилось отримане ним поштове відправлення.
Судом було встановлено, що штрихкодовий ідентифікатор на повідомленні про вручення поштового відправлення, в якому є відмітка про вручення 01.03.2011р. адресату, та на оригіналі конверту є одним і тим же - 51413 00780025.
Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем взагалі не доведено факт направлення відповідачу вимоги № 379 від 28.01.2011р., адже в матеріалах справи відсутній касовий чек «Укрпошти» та відсутній опис про вкладення до відправленої кореспонденції, який би засвідчував вміст поштового листа. Стосовно цього твердження суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.4.6 наказу Державної податкової служби України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків» від 24.12.2010р. за № 1037 податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 106 постанови Кабінет Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку» від 05.03.2009р. за № 270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв’язку на підставі пред’явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
Відповідно до відмітки поштового відділення поштове відправлення вручене адресату «Кондратюк» 01.03.2011р.
Крім того, представником позивача у судове засідання було надано реєстр рекомендованих листів, на якому міститься печатка поштового відділення про прийняття 25.02.2011 року, та список № 10 поштових відправлень – рекомендованих листів, в якому міститься відмітка про прийнятті поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 51413 00780025.
Згідно з п.88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Відповідно до п.п. 89.1.2 п. 89.1 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З метою здійснення заходів з погашення податкового боргу 28.01.2011р. Західно-Донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області прийнято рішення про опис майна відповідача у податкову заставу за № 2756/1/10/24/379-2252207235.
Згідно з п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Підпунктом 89.8 ст.89 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
27.04.2011р. податковим керуючим Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області в присутності суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 складено акт про опис майна в податкову заставу за № 17/10/24-2252207235.
06.05.2011р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено публічне обтяження – податкову заставу на активи платника податку відповідно до акт про опис майна в податкову заставу за № 17/10/24-2252207235.
Проте податковий борг відповідачем сплачений не був.
Також у запереченні проти позову представник відповідача зазначав, зокрема, що звертаючись з позовом до суду позивач обґрунтував своє право на звернення з посиланням на норми Податкового кодексу України, яким встановлено термін звернення до суду щодо стягнення податкового боргу і становить 1095 днів, однак, відповідач не може погодитись з цим, оскільки застосування строків звернення в адміністративний суд, що визначені Податковим кодексом, можливо лише відносно тих правовідносин, які виникли після вступу в дію Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин, на підставі пункту 4 частини першої статті 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 05.07.2011р. за № 945/11/13-11, на який посилається в обґрунтування своєї позиції відповідач: «..Аналогічним чином визначаються строки, протягом яких податковий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення сум податкового боргу з платника податків. Якщо таке право виникло в період із 30 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, строк звернення становить шість місяців. Якщо відповідне право виникло з 1 січня 2011 року, податковий орган має право звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу протягом 1095 днів».
Таким чином, враховуючи те, що право на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення сум податкового боргу з платника податків виникло у позивача після 1 січня 2011 року, тому податковий орган має право звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу протягом 1095 днів.
Відповідно до ст.ст. 67, 68 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку та у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.
Згідно пункту 11 ст. 10 Закону України № 509-XII державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднанні державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Підпунктом 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність їх задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 про стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 35943,33 гривень - задовольнити.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь місцевого бюджету (р/р 33210801700032, код податку 11010200, банк одержувача УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 05012, код отримувача 24237540) суми податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 35943 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот сорок три) грн. 33 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений 19.08.2011р.
Суддя
В.В Ільков