СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

10 жовтня 2006 року

Справа № 2-31/8164-2006А

                                                              м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Дугаренко О.В.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

секретар судового засідання                                        Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача:  не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кримське науково-виробниче підприємство "Завод Сиваш" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Привалова А.В.) від 16 червня 2006 року по справі № 2-31/8164-2006А

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю Кримське науково-виробниче підприємство "Завод Сиваш" (вул. Лікарняна, 35,Армянськ,96012)

до           Державної податкової інспекції в місті Армянську Автономної Республіки Крим (вул. Гайдара, 6, Армянськ,96012)

   

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача про  визначення позивачу податкових зобов’язань:

1)          №0000022340\0 від 29 грудня 2005 року і №0000022340\1 від 17 лютого 2006 року з податку на додану вартість у сумі 130.277грн. і штрафних санкцій –65.138,50грн.,

2)          №0000032340\0 від 29 грудня 2005 року і №0000032340\1 від 17 лютого 2006 року про зменшення бюджетного відшкодування на 76.958 грн.  і застосування штрафних санкцій –38.479грн.

Позов обґрунтований тим, що податковим органом не встановлено порушень формування позивачем по першій із події (поставці товару) податкового кредиту, який привів до від’ємного значення податку (бюджетного відшкодування); податковий орган подвічі визначив позивачу податкові зобов’язання, прийняв податкові повідомлення-рішення 29 грудня 2005 року і 17 лютого 2006 року; у податкового органу не було підстав для проведення позапланової перевірки.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття відповідачем рішень про визначення позивачу податку на додану вартість зі штрафними санкціями і зменшення суми бюджетного відшкодування з застосуванням штрафних санкцій сталося те, що за придбаний у серпні 2004 року позивачем у ПВ КФ „Ігвалс” товар (електролізер СЄУ-40) вартістю 1.284.178,73грн. (у тому числі податок 214.029,79грн.) та перед цим придбаний ПВ КФ „Ігвалс” у ТОВ ПП „Ресурс” цей ж товар за  1.283.952грн. (у тому числі податок –213.992грн.) податок до бюджету не перерахований, перша продаж відбулася за прості векселя, друга продаж оплачена частково на 19.262,68грн., а тому у позивача не було підстав для повернення надмірно сплаченої до бюджету суми податку (бюджетного відшкодування), однак позивач частково отримав у сумі на 96.964грн. заявлене за серпень 2004 року бюджетне відшкодування у розмірі 100.548грн.

Постановою місцевого господарського суду у позові відмовлено на тій підставі, що бюджетне відшкодування це повернення з бюджету надмірно сплаченого податку, а по справжній справі надмірної сплати податку до бюджету не було.

Не погодившись з постановою, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить судове рішення скасувати, позов задовольнити вважаючи, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Відповідач у встановлений судом строк поштою направив заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 31-34 т.2), з яких вбачається що відповідач не згодний з доводами позивача тому, що до бюджету податок сплачений не був, а тому не має підстав повертати його.

Згідно зі статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою відповідача апеляційним господарським судом здійснено процесуальне правонаступництво відповідача –з Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на Державну податкову інспекцію в місті Армянську Автономної Республіки Крим (а.с. 27-30,47-51 т.3).

Розпорядженнями керівництва суду змінювався склад колегії, який остаточно визначений: головуючий суддя Градова О.Г., судді Дугаренко О.В., Фенько Т.П.

У судовому засіданні з 3 до 10 жовтня 2006 року оголошувалася перерва,  представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача підтримав доводи заперечення на апеляційну скаргу.

На підставі статті 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував від сторін  додаткові докази (а.с. 8-24 т.3), перевірив доводи апеляційної скарги та матеріали справи,  встановив  наступне.

29 грудня 2005 року керівником (заступником) Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на підставі акту перевірки №183\23-4\31424055\287 від 23 грудня 2005 року (а.с. 6-13 т.1) стосовно позивача прийняти податкові повідомлення-рішення:

1) №0000022340\0 з податку на додану вартість у сумі 130.277грн. і штрафних санкцій –65.138,50грн., усього 195.415,50грн. (а.с. 15 т.1),

2) №0000032340\0 про зменшення за серпень 2004 року бюджетного відшкодування на 80.542грн. (з яких 76.958грн. відшкодовані, 3.584грн. –бюджетна заборгованість) і застосування штрафних санкцій –38.479грн. (а.с. 16 т.1).

Скарги платника податків рішеннями органів податкової служби різних рівнів залишені без задоволення, визначені податкові зобов’язання –без змін, про що своєчасно прийняти та надіслані  платнику податків рішення про продовження строку розгляду скарги і про результат розгляду скарги, що підтверджується цими скаргами і рішеннями (а.с. 17-29 т.1).

Після прийняття рішень про розгляд скарг, відповідачем з метою доведення строку сплати податкового зобов’язання були додатково прийняти   податкові повідомлення-рішення з визначенням таких ж податкових зобов’язань, у тому числі 17 лютого 2006 року той ж посадовою особою прийняти податкові повідомлення-рішення :

1)№0000022340\1 з податку на додану вартість у сумі 130.277грн. і штрафних санкцій – 65.138,50грн., усього 195.415,50грн. (а.с. 30 т.1),

2)№0000032340\1 про зменшення за серпень 2004 року бюджетного відшкодування на 80.542грн. (з яких 76.958грн. відшкодовані, 3.584грн. –бюджетна заборгованість) і застосування штрафних санкцій –38.479грн. (а.с. 31 т.1).

Вказаним актом перевірки встановлено, що позивач за серпень 2004 року задекларував податковий кредит на 255.082грн. та бюджетне відшкодування на  100.548грн., з якого отримав із бюджету 96.964грн.. Причиною виникнення бюджетного відшкодування сталося віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку 214.029,79грн. по операції поставки ПВ КФ „Ігвалс” електролізера СЄУ-40 з випрямлячем вартістю 1.284.178,73грн., за який позивач сплатив продавцю безготівкою 19.262,68грн. (у тому числі податок 3.210,36грн.), однак інша сума вартості товару і податок перерахована продавцю не була, продавцем до бюджету не сплачена; при цьому первісний покупець цього товару (ПВ КФ „Ігвалс”) також не сплатив первісному продавцю (ПП „Сігма плюс”) кошти за цей товар, оплата здійсненна простими векселями; тобто до бюджету податок  сплачений не був (а.с. 6-11 т.1).

Позивач не оспорює того факту, що відніс до податкового кредиту по вказаній операції по першій з події (поставці товару) певну суму податку, що привело до бюджетного відшкодування у сумі 100.548грн., зі якого фактично позивач отримав на свій рахунок 76.958грн., не відшкодовано 3.584грн. Також позивач не оспорює того, що оплату за товар здійснив частково – у сумі  19.262,68грн. (у тому числі податок 3.210,36грн.), іншу частину вартості товару продавцю у подальшому не сплачував, а потім товар був повернутий продавцю.  

Такі обставини підтверджуються письмовими доказами: податковою декларацією (а.с. 108 т.1 110 т.1), книгою обліку придбання товарів (а.с. 95- 101 т.1), податковою накладною (а.с. 111, 123 т.1), договором (а.с. 122 т.1) і договором уступки права вимоги (а.с. 128 т.1), товарно-транспортними накладними (а.с. 90, 119 т.1),  накладною (а.с. 107, 125 т.1), банківськими документами (а.с. 126, 127 т.1), документами бухгалтерського обліку позивача (а.с. 124 т.1).

Також з наданих ПВ КФ „Ігвалс” документів вбачається, що за чотири дня (23 серпня) до продажу електролізера позивачу (27 серпня),  ця особа придбала цей електролізер у ПП „Сігма плюс” за 1.283.952грн. (податок 213.992грн.), передав у оплату свої прості векселя, а потім ПВ КФ „Ігвалс” продала позивачу  електролізер на 226,73грн. дорожче, ніж купила (а.с. 113-114, 117-121, 129-131, 149-150  т.1).

З витягів з Книг обліку придбання і продажу товарів (робіт, послуг) ПВ КФ „Ігвалс” вбачається, що вона придбала за векселя електролізер, за серпень 2004 року включила до свого податкового кредиту суму податку 213.992грн., і у тому же податковому періоді продала цей електролізер позивачу, до податкових зобов’язань  віднесла податок у сумі 214.029,79грн., тобто по операціям придбання-продажу одного і  того ж товару ПВ КФ „Ігвалс” визначила суму податку 37,79грн. (а.с. 129-131 т.2).

При цьому, з цих витягів вбачається, що загальні суми податкових зобов’язань і податкового кредиту за серпень 2004 року склали 264.777,92грн. і  264.758,40грн., тобто до сплати до бюджету за серпень 2004 року цей платник задекларував 19,52грн.    

Також з листів Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську вбачається, що попередній продавець товару  ПП „Сігма плюс” за останньою   декларацією  з податку на додану вартість за серпень 2004 року задекларував  відсутність господарської діяльності  (а.с. 149-150 т.1, 31-49 т.2).

Таким чином, податок ні по первісної, ні  по вторинної продажі електролізера продавцями до бюджету не сплачений.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” N168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (із змінами на час заявлення бюджетного відшкодування, ділі  Закон України N168/97-ВР) бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення бюджетного відшкодування регулюється пунктом 7.7 вказаного Закону.

Так, підпунктами 7.7.1, 7.7.3 і 7.7.5 пункту 7.7 Закону України №168\97-ВР передбачено, що крім  визначення бюджетного відшкодування (від’ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду) до Державного бюджету України не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом, повинні бути сплачені суми податку, які у першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Апеляційний господарський суд вважає неспроможними доводи позивача про те, що не має значення факт надмірної сплати до бюджету податку,  має значення правильне формування податкового кредиту і від’ємне значення податку, що підлягає сплаті до бюджету, а податковим органом порушень формування таких показників не встановлено.  

Така позиція є необґрунтованою. Як вказано вище, для вирішення питання про право позивача на бюджетне відшкодування, повинно бути встановлено, що сума податку надмірно сплачена до бюджету. Однак, таких  обставин у справі не встановлено.

Навпаки, первісний покупець ПВ КФ „Ігвалс” і вторинний покупець позивач, не сплачували коштами у вартості товару податок, скористувалися податковими кредитами на 213.992грн. і 214.029,79грн., що значно зменшило їх податкові зобов’язання перед бюджетом. За серпень 2004 року первісний продавець не задекларував наявності господарської діяльності і до сплати у бюджет податку, вторинний продавець ПВ КФ „Ігвалс” задекларував до сплати у бюджет податок у сумі 19,52грн., позивач задекларував бюджетне відшкодування на 100.548грн.

Стосовно доводів позивач про подвійне визначення податковим органом позивачу одних і тих податкових зобов’язань апеляційний господарський суд вважає ці доводи помилковими.

Як встановлено пунктом 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21 червня 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  6 липня 2001 року за №567\5758,  з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги залишається без змін), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання; аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

А тому відповідачем правомірно були складені та надіслані позивачу 17 лютого 2006 року податкові повідомлення-рішення  №0000022340\1 з податку на додану вартість зі штрафними санкціями у сумі 195.415,50грн. (а.с. 30 т.1) і №0000032340\1 про зменшення за серпень 2004 року бюджетного відшкодування на 80.542грн.  і застосування штрафних санкцій –38.479грн. (а.с. 31 т.1).

Такі дії відповідача не свідчать про подвійне визначення податкових зобов’язань, а зроблені з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, що відповідає інтересам цього платника.

З вказаного акту перевірки (а.с. 6-11 т.1) вбачається, що  відповідачем на підставі наказу керівника (а.с. 7, 8 т.2) і у зв’язку з отриманням інформації від іншого податкового органу про взаємовідношення контрагента позивача з первісним продавцем товару і не отриманням у встановлений законом строк по цьому питанню пояснень і документів від позивача  (а.с. 9 т.2) з 6 до 19 грудня 2005 року була здійсненна позапланова, документальна, зустрічна перевірка платника податків (позивача).

Як вбачається з листа Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2005 року, відповідач 3 листопада 2005 року отримав інформацію про взаєморозрахунки контрагента позивача (ПВ КФ „Ігвалс”) з первісним продавцем товару (ПП „Сігма плюс”), з якої виходило, що оплата коштами за придбаний ПВ КФ „Ігвалс” і потім позивачем товар не здійснювалася  (а.с. 116 т.1).

На запит податкового органу надати пояснення та документи по цим фактам, позивач таких пояснень і документів не надав, про що сторони не спорють і це підтверджується письмовими доказами.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (у редакції Закону України 3813-ХП від 24 грудня 1993 року, із змінами) позапланова виїзна перевірка проводиться у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, і якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, частина 8 статті 11-1 цього Закону передбачає, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, а наступна частина цей статті встановлює, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Як вбачається, зі справи податковий орган використав передбачене законом право на здійснення перевірки за наказом керівника при наявності обставин, з якими закон пов’язує право на проведення перевірки (платник податків у встановлений законом строк не надав пояснень і документів по факту виявлення  за наслідками перевірок інших платників податків обставин,  які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування).

Посилання позивача на те, що така перевірка повинна бути проведена лише на підставі рішення суду, не відповідає вимогам закону, який передбачає  і інший внесудовий порядок проведення таких  перевірок.

Також необґрунтовані доводи позивача про те, що у податкового органу не було необхідності витребування пояснень і документів, тому що раніше по факту бюджетного відшкодування проводилася перевірка і у податкового органу залишилися з цього приводу необхідні документи.

Ці доводи відхиляються з того, що пункт 1 частини 6 статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу” не передбачає таких обмежень для запиту податкового органу. Крім того, попередньою перевіркою (акт №237\23-4\31424055\243 від 19 листопада 2004 року  - а.с. 50-55 т.1). не був встановлений факт оплати товару первинному продавцю векселями.

А тому апеляційний господарський суд вважає, що у відповідача виникла необхідність витребувати від позивача пояснення та документи. Не отримав у встановлений законом строк відповідь на такий запит, податковий орган за наказом свого керівника мав право на проведення позапланової виїзної перевірки, яка здійсненна законно.  

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом постанова прийнята без порушень норм матеріального права, підстав для його скасування (зміни) не має.

Керуючись статтями 24, 195, 199, 200,  205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кримське науково-виробниче підприємство "Завод Сиваш" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2006 року у справі № 2-31/8164-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути  оскаржена  безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        О.Г. Градова

Судді                                                                      О.В. Дугаренко

                                                                      Т.П. Фенько