7/А-578/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      07 лютого 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення допомоги на оздоровлення,

встановив:

     позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено його права передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який всіх належних сум на оздоровлення не виплатив, а тому зазначене є підставою до їх стягнення в розмірі 8 660 грн. 50 коп. у період з 2002 по 2007 роки.        

     У судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

     Представник відповідача в судове засідання не прибула й просила розглянути справу за її відсутності.

     Заслухавши позивача і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

     З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_1 з приводу розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.

     Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     Вирішуючи цю справу, суд застосовує положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /далі Закон № 3054-ІІІ/ та Конституцію України.    

     Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС і ліквідатором ІІІ групи, а отже - суб'єктом визначеним у ст. 48 Закону № 3054-ІІІ яким передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

     Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.

     У згаданий період Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 21 грн. 50 коп. та 90 грн. відповідно, установлених постановами Кабінету Міністрів України №/№ 836 і 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року.

      Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законами України «Про державний бюджет України» у відповідні роки не відповідають.

       Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.

       Ураховує суд і те, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

       Згаданими постановами №/№ 863 і 562 усупереч Закону № 3054-ІІІ установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі інвалідам ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи 21 грн. 50 коп. та 90 грн. відповідно.              

       Між тим, з моменту прийняття даних постанов №/№ 863 і 562, встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишились незмінними , у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

       Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-ІІІ та відповідними статтями Законів України «Про державний бюджет України» та «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати» на 2000-2007 роки, а не постанови  №/№ 836 і 562.

       Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред'явлений позов про стягнення різниці недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, частковому задоволенню.

       З урахуванням отриманих позивачем сум - по 21 грн. 50 коп. за 2002-2004 роки та по 90 грн. за 2005-2007 роки й розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги (травень 2004 року - (205 грн. х 4 = 820 грн.) - 21 грн. 50 коп. = 798 грн. 50 коп. за 2002 рік), (серпень 2004 року - (205 грн. х 4 =820 грн.) - 21 грн. 50 коп. =798 грн. 50 коп. за 2003 рік), (грудень 2004 року  - (237 грн. х 4 = 948 грн.) - 21 грн. 50 коп. = 926 грн. 50 коп. за 2004 рік), (грудень 2005 року - (332 грн. х 4 = 1 328 грн.) - 90 грн. = 1 238 грн. за 2005 рік), (серпень 2006 року - (375 грн. х 4 = 1 500 грн.) - 90 грн. = 1 410 грн. за 2006 рік), (червень 2007 року - (420 грн. х 4 = 1 680 грн.) - 90 грн. = 1 590 грн. за 2007 рік), а всього 6 761 грн. 50 коп., на користь позивача підлягає вказана сума.

       На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,

постановив:

       адміністративний позов задовольнити частково.

       Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області 6 761 грн. 50 коп. на користь ОСОБА_1 та 51 грн. на користь держави.

        Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя