7/А-508/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     26 грудня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення допомоги на оздоровлення,

встановив:

     позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено його права учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який всіх належних сум на оздоровлення не виплатив, а тому зазначене є підставою до їх стягнення в розмірі 3 875 грн.  у період з 2006 по 2007 рік.

     У  судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

     Представник відповідача в судове засідання не прибула й просила розглянути справу за її відсутності. Позовні вимоги заперечувала, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 / далі Постанова № 562 / та Закон України «Про державний бюджет України» на відповідні роки.    

     Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

     З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_1 з приводу розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.

     Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     Вирішуючи цю справу, суд застосовує положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /далі Закон № 3054-ІІІ/ та Конституцію України.

     Судом установлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, а отже - суб'єктом визначеним у ст. 48 Закону № 3054-ІІІ, якому передбачено виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти  мінімальних заробітних плат.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.

     У  вересні 2006 року та червні 2007 року Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 - 2007 роки в розмірі  100 грн. за рік, установленому згаданими постановою Кабінету Міністрів України № 562.

     Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законами України „Про державний бюджет України” на відповідні роки, не відповідають.

     Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.

     Ураховує суд і те, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

     Згаданою постановою № 562 усупереч Закону № 3054-ІІІ установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС по 100 грн. у відповідні роки.

     Між тим, з моменту прийняття даної постанови  № 562, встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

     Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-ІІІ та ст. 89, ст. 83, ст. 82 і ст. 76 Законів України „Про державний бюджет України” на відповідні 2004-2007 роки, а не постанова №562.

     Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред'явлений позов про стягнення різниці недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, частковому задоволенню виходячи з розміру мінімальних заробітних плат на момент виплати.

     З урахуванням отриманою позивачем суми - по 100 грн. за 2006-2007 роки й розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги  вересень 2006 року - ( 375 грн. х 5 = 1 875 грн.) - 100 грн. = 1 775 грн. за 2006 рік), червень 2007 року -( 420 грн. х 5 = 2 100 грн.) - 100 грн. = 2 000 грн., а всього 3 775, на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума.

     На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,

постановив:

     адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

     Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 3 775 грн.  та 51 грн. державного мита на користь держави.

     Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя