КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-936-1/10                                             Головуючий у 1-й інстанції:      Мазур І.В.    

Суддя-доповідач:  Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" липня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

            Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                       Файдюка В.В.,

суддів:                                                                             Ганечко О.М., Федотова І.В,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

                                                 В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 16.11.2010 року звернулася до Святошинського районного суду           м. Києва з адміністративним позовом до УПФУ в Святошинському районі м. Києва про визнання відмови відповідача у виплаті соціальної допомоги як дитині війни неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити таку допомогу з 01 січня 2008 року по час ухвалення рішення суду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року позовні вимоги за період з 01.01.2008 року по 15.05.2010 року –залишено без розгляду

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково: зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни підвищивши її на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.05.2010 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Крім того, апелянт зауважує, що копію оскаржуваної постанови отримав із запізненням, а тому просить про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Враховуючи те, що оскаржувану постанову позивач отримав із запізненням, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1.

ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні ст.1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ “Про державний бюджет України” на відповідний рік.

ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Також, колегія суддів зазначає, що будь-яким іншим законом, крім Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -  

                                                           У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі    м. Києва – залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                          В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                                 О.М. Ганечко

                                                                                                                            І.В. Федотов