7/А-479/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      27 листопада 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення допомоги на оздоровлення,

встановив:

      позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено його права евакуйованого із зони відчуження в 1986 році, передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який всіх належних сум на оздоровлення не виплатив, а тому зазначене є підставою до їх стягнення в розмірі 4 621 грн. 60 коп.  у період з 2003 по 2007 рік.

     У  судовому засіданні позивачка просила про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

      Представник відповідача в судове засідання не прибула й просила розглянути справу за її відсутності. Позовні вимоги заперечувала, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсації виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836 / далі Постанова № 836 / і «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 / далі Постанова № 562 / та Закон України «Про державний бюджет України» на відповідні роки.    

      Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

      З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_1 з приводу розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.

      Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

      Вирішуючи цю справу, суд застосовує положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /далі Закон № 3054-ІІІ/ та Конституцію України.

      Судом установлено, що ОСОБА_1 є евакуйованою із зони відчуження у 1986 році, а отже - суб'єктом визначеним у ст. 48 Закону № 3054-ІІІ, якому передбачено виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

      Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.

      У серпні 2004 року, лютому та грудні 2005 року, вересні 2006 року та червні 2007 року Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2003-2004 роки в розмірі 15 грн. 70 коп. за рік та за 2005 - 2007 роки в розмірі  75 грн. за рік, установленому згаданими постановами Кабінету Міністрів України №/№ 836 і 562.

      Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законами України „Про державний бюджет України” на відповідні роки, не відповідають.

      Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.

      Ураховує суд і те, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

      Згаданими постановами №/№863 і 562 усупереч Закону № 3054-ІІІ установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для евакуйованих із зони відчуження  по 15 грн. 70 коп. та 75 грн. у відповідні роки.

      Між тим, з моменту прийняття даних  постанов №/№ 863 і 562, встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

      Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-ІІІ та ст. 89, ст. 83, ст. 82 і ст. 76 Законів України „Про державний бюджет України” на відповідні 2004-2007 роки, а не постанови №/№836 і 562.

      Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред'явлений позов про стягнення різниці недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, частковому задоволенню виходячи з розміру мінімальних заробітних плат на момент виплати.

      З урахуванням отриманою позивачем суми - по 15 грн. 70 коп. за 2003 і 2004 роки та по 75 грн. за 2005-2007 роки й розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги ( серпень 2004 року - (205 грн. х 3 = 615 грн.) - 15 грн. 70 коп. = 559 грн. 30 коп.  за 2003 рік), (лютий 2005  року - (262 грн. х 3 = 786 грн.) - 15 грн. 70 коп. = 770 грн. 30 коп. за 2004 рік), грудень 2005 року - (332 грн. х 3 = 996 грн.) - 75 грн. = 921 грн. за 2005 рік), вересень 2006 року - ( 375 грн. х 3 = 1 125 грн.) - 75 грн. = 1 050 грн. за 2006 рік), червень 2007 року -( 420 грн. х 3 = 1 260 грн.) - 75 грн. = 1 185 грн., а всього 4 485 грн. 60 коп., на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума.

      На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,

постановив:

      адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

      Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області            4 485 грн. 60 коп. на користь ОСОБА_1  та 51 грн. державного мита на користь держави.

      Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя