7/ «А» - 572/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
|
головуючого - судді |
Чіркова Г.Є., |
|
при секретарі |
Бєлянської Н.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення допомоги на оздоровлення,
встановив:
позивач в грудні 2007 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено його права, передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який всіх належних сум на оздоровлення не виплатив, а тому зазначене є підставою до їх стягнення в розмірі 8 903 грн. 20 коп. у період з 2001 по 2007 роки.
У судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав. Ствердив, що звернувся до суду коли дізнався про порушення своїх прав наприкінці 2007 року.
Представник відповідача в судове засідання не прибула й просила розглянути справу за її відсутності.
Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_1 з приводу розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи цю справу, суд застосовує положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /далі Закон № 3054-ІІІ/ та Конституцію України.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, а отже - суб'єктом визначеним у ст. 48 Закону № 3054-ІІІ, якому передбачено виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.
У період 2001 - 2007 роки Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2001-2004 роки в розмірі 26 грн. 70 коп. на рік та за 2005 - 2007 роки в розмірі 120 грн. за рік, установленому згаданими постановами Кабінету Міністрів України №/№ 836 і 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року та «Про щорічну допомогу на оздоровлення на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року.
Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законами України „Про державний бюджет України” та «Про встановлення мінімальної заробітної плати» на відповідні роки, не відповідають.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.
Ураховує суд і те, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Згаданими постановами №/№863 і 562 усупереч Закону № 3054-ІІІ установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів ІІ групи по 26 грн. 70 коп. та 120 грн. у відповідні роки.
Між тим, з моменту прийняття даних постанов №/№ 863 і 562, встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-ІІІ та відповідні статті Законів України «Про державний бюджет».
Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред'явлений позов про стягнення різниці недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, частковому задоволенню.
З урахуванням отриманою позивачем суми - по 26 грн. 70 коп. за 2001 і 2004 роки та по 120 грн. за 2005-2007 роки й розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги ( квітень 2002 року - (140 грн. х 5 = 700 грн.) - 26грн. 70 коп. = 673 грн. 30 коп. за 2001 рік), ( жовтень 2002 року - ( 165 грн. х 5 = 825 грн.) - 26 грн. 70 коп. = 798 грн. 30 коп. за 2002 рік), березень 2004 року - (205 грн. х 5 = 1025 грн.) - 26 грн. 70 коп. = 998 грн. 30 коп. за 2003 рік), грудень 2004 року - ( 237 грн. х 5 = 1 185 грн.) - 26 грн. 70 коп. = 1 158 грн. 30 коп. за 2004 рік), грудень 2005 року -( 237 грн. х 5 = 1 185 грн.) - 120 грн. = 1 065 грн. за 2005 рік), вересень 2006 року - ( 375 х 5 = 1 875 грн.) - 120 грн. = 1 755 грн., за 2006 рік), червень 2007 року - ( 420 х 5 = 2 100 грн. ) - 120 = 1 980 грн., а всього 8 428 грн. 20 коп., на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума.
На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,
постановив:
адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області 8 428 грн. 20 коп. на користь ОСОБА_1 та 51 грн. державного мита на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя